Справа №2-а-424/11

Постанова

Іменем України

04 січня 2011 року Суддя Ленінського  районного суду міста Вінниці Федчишен С.А.,

розглянувши в м. Вінниці в порядку скороченого провадження  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними щодо перерахунку пенсії як дитині війни,

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про визнання дій неправомірними щодо перерахунку пенсії як дитині війни.  

Позов мотивований тим, що позивач відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни. Відповідно до ст.6 цього Закону з 01.01.2006 р. йому  повинна виплачуватися державна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 р. та 2007 р. органами пенсійного фонду така допомога не виплачувалася, а в 2008 р.–2009 р. виплачувалася, але в неповному розмірі. Про належні виплати йому повідомлено не було, тому його права були обмежені шляхом прийняття неконституційних законів.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком (а. с. 7) і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці.

Згідно ст.1 ч.1., ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років; дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 6 ч.1 цього Закону в редакції Закону №107 від 28.12.2007р, передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Статтею 77 п.17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.»(від 20.12.2005р.) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтею 110 цього Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6-у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету ( в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.»від 19.01.2006р.).

Статтею 71 п.12 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.»(від 10.12.2006р.) з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007р. дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 111 цього Закону встановлено, що у 2007 р. підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення пункту 12 ст.71 , ст. 111 втратили чинність, як такі, що визнані неконституційним на підставі Рішення Конституційного суду №6-рп/2007 від 09.07.2007р.

Пунктом 41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (№107 від 2812.2007р.) статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: „дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни". Фактично позивачеві в 2008р. виплачувалося підвищення в розмірі 10% від встановленого розміру прожиткового мінімуму.

Положення зазначеного пункту визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р.

Розмір прожиткового мінімуму відповідно до Законів України про державні бюджети України на 2006, 2007, 2008 роки встановлений в наступних розмірах : з 01.01.2006р. - 350грн.; з 01.04.2006р. - 359грн.; з 01.10.2006р. - 366грн.; з 01.01.2007р. - 380грн.; з 01.04.2007р. –406 грн.; з 01.10.2007р. –411 грн.; з 01.01.2008р. –470 грн.: з 01.04.2008р. - 481грн.; з 01.07.2008р. –482 грн.; з 01.10.2008р. -  498 грн. .

Статтею 28 ч.1 абз.1, ч.3 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Згідно ст.22 ч.2,ч.3 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені , крім випадків, передбачених Конституцією України. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Закон України «Про державний бюджет на 2007р.»прийнятий 19.12.2006р., опублікований в газеті «Урядовий кур’єр»23.12.2006р. №243, «Голос України»№246 від 27.12.2006р.

Рішення Конституційним Судом України №6-рп/2007 прийняте 09.07.2007р. (набирає чинності з часу прийняття), опубліковане в офіційному віснику України №52 від 27.07.2007р. та віснику Конституційного Суду України №4 від 10.09.2007р.

Таким чином, закони та рішення Конституційного Суду України на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог були офіційно оприлюдненні у встановленому законом порядку і позивач мав змогу ознайомитися з ними. З огляду на це суд дійшов до переконання в тому, що причина пропущення строку звернення позивача до адміністративного суду не є поважною.

Позивач звернувся до суду 14.12.2010 року.

Згідно ст. 99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.100 ч.1 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці суд виходив з наступного.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни»був прийнятий 18.11.2004р. і опублікований в газеті «Урядовий кур’єр»№244 від 22.12.2004р.

Закон України «Про державний бюджет України на 2006р.»прийнятий 20.12.2005р., опублікований 30.12.2005р. в газеті «Голос України»№249, газеті «Урядовий кур’єр»№250-251.

Законом України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих атів України»було викладено зміст ст.6 Конституційним Судом «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції, яка фактично передбачала виплату підвищення до пенсії лише в розмірі 10% прожиткового мінімуму, що призвело до звуження змісту та обсягу прав і свобод позивача та їх обмеження. Зазначена норма закону рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. була визнана неконституційною та втратила чинність з дня ухвалення цього рішення.

Прийшовши до переконання в тому, що права позивача були порушені, суд вважає, керуючись, крім іншого, положеннями ст.2 ч.1, ст. 162 ч.2 абз. 2 КАС України, ст. 22, ст. 64 Конституції України, що їх захист та відновлення слід здійснити шляхом стягнення не нарахованих та не виплачених позивачу сум коштів в межах шестимісячного строку звернення до суду, починаючи з 01.05.2010 по 01.11.2010 року.

Вимога позивача про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці нараховувати доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в подальшому при нарахуванні пенсії задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на законі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 22 ч.2, ч.3, 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.8 ч.1 ЦК України, рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р., №10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 8-12, 18, 71, 99, 100, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд –

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо не нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 в меншому розмірі ніж передбачено ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії по віку, відповідно до ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01.07.2010 по 01.01.2011 року.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.          

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: