Судове рішення #14357928


                                                            

Справа № 2-442/11

РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 року                                                                                                   Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі : головуючого судді Сало Т.Б.,  

при секретарі Цюрпіті Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління»ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору ,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»звернулось до суду з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що 26.12.2006 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»(правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27-81/06-А, у відповідності до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 23 762,00 доларів США строком до 25.12.2013 р. із сплатою 10% річних. В зв'язку з тим, що боржник припинив належним чином виконувати умови кредитного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості відповідно до умов укладеного з ними договору. Станом на 17.06.2010 року загальна сума заборгованості складає 167 009,34 грн. з них: основна сум боргу –111 904,79 грн., 11 062,63 грн. - заборгованість по процентам, 2 640,00 грн. - заборгованість по оплаті щомісячної комісії, 41 401,92 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд прийшов до переконання в тому, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

26.12.2006 р. між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»(правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27-81/06-А, у відповідності до якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 23 762,00 доларів США строком до 25.12.2013 р. із сплатою 10% річних, що підтверджується заявою на видачу готівки №22 від 26.12.2006 р.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитним договором передбачено наступне: відповідно до п.3.2 позичальник зобов'язується  повністю  повернути  кредитні  ресурси, отримані за цим договором, до 25.12.2013 року. Погашення здійснюється шляхом  зарахування відповідної  суми на позичковий рахунок;  відповідно до п.4.3. позичальник у складі щомісячного платежу за кредитом сплачує щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, проценти за користування кредитними ресурсами в розмірах зазначених у графіку погашення кредиту; згідно п. 3.5 кредитного договору банк має право  вимагати  дострокового  повернення кредитних ресурсів і сплаті  процентів; згідно п.3.8. у випадку несвоєчасного  повернення  кредитних ресурсів чи несвоєчасної сплати процентів таабо строку сплати процентів, так і у випадку виникнення відповідно до умов  цього договору зобов’язання позичальника достроково  повернути  кредитні ресурси і сплатити проценти, банк має право  видати наказ про примусову оплату боргового зобов’язання; відповідно п. 6.1 за прострочення  повернення  кредитних ресурсів таабо  сплати  процентів, позичальник сплачує  банку  пеню з розрахунку 1%  від  простроченої  суми за кожен день прострочення.

Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, однак згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість по кредитному договору № 27-81/06-А від 26.12.2006 р. станом на 17.06.2010 р. становить 167 009,34 грн., з них: основна сум боргу –111 904,79 грн., 11 062,63 грн. - заборгованість по процентам, 2 640,00 грн. - заборгованість по оплаті щомісячної комісії.  

Також, за умовами кредитного договору позичальнику нарахована пеня в розмірі 41 401,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України пеня є неустойкою, яка є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником забов’язання.

Зважаючи на те, що умови договору не можуть суперечити загальним засадам цивільного законодавства України та те, що пеня фактично є неустойкою, що прямо вказано в ч.1 ст. 549 ЦК України, і враховуючи суму основного боргу по укладеному кредитному договору і керуючись положеннями ч.2 ст. 546 та ч.3 ст.551 ЦК України, вважає за можливе та за доцільне зменшити розмір пені до 30 000,00 грн.

В ч.2 ст. 1050 ЦК України зазначено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»на підставі кредитного договору № 27-81/06-А від 26.12.2006 р. кредитні кошти в сумі 23 762,00 доларів США строком до 25.12.2013 р. із сплатою 10% річних та зобов’язувався повернути кредит та проценти за його користування, але взяті на себе зобов’язання не виконує, чим істотно порушив умови договору. Зазначені обставини переконують суд в наявності підстав для часткового задоволення позову та стягнення коштів за договором кредиту з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.   

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 174, 209, 213,215, 218 ЦПК  України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»борг за договором кредиту № 27-81/06-А від 26.12.2006 р. в сумі 155 607,42 грн. з них: основна сум боргу –111 904,79 грн., 11 062,63 грн. - заборгованість по процентам, 2 640,00 грн. - заборгованість по оплаті щомісячної комісії, 30 000,00 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1556,07 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Решту судових витрат залишити за позивачем.

          Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:  /підпис/

Копія вірна:

          Суддя:                                        Секретар:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація