0527                                                                                                      №  2-47/11

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     30 березня 2011 року    Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді           Мудрецький  Р.  В.                                  

            при секретарі              Мараховській Т.О., Теліціній О.А.,

                    Максімовій Н.А.

позивача                                                             ОСОБА_2

представника позивача                                        ОСОБА_3

представника відповідача                              

СТОВ «Імпульс                                                  ОСОБА_4

третьої особи на стороні відповідача,

що не заявляє самостійних вимог                    ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівці справу за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс», третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_5 про стягнення збитків та моральної шкоди,-

                                                        В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до СТОВ «Імпульс», третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 про стягнення збитків та моральної шкоди, вказуючи на те, що 11 вересня 2005 року о 17 годині він рухався на автомобілі ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_2 по вул..Фрунзе с.Ілліча Костянтинівського району Донецької області у бік вул. Щорса с.Ілліча, де в районі житлового будинку №8 вказаної вулиці, третя особа по справі ОСОБА_5, який знаходився з відповідачем СТОВ «Імпульс» у трудових відносинах, керуючи автомобілем ГАЗ 5312, д/н НОМЕР_1, рухаючись попереду в попутному напрямку, не виконав вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, а саме “Перед початком руху, перестроюванням або будь-якими змінами напрямку руху, водій повинен переконатись, що це буде небезпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху”, не переконався в безпеці своїх дій і почав проводити маневр лівого повороту, на другорядну дорогу, а саме виїхав передньою частиною автомобіля на смугу зустрічного руху, не пропустив при цьому автомобіль позивача, в той час, коли останній вже почав маневр обгону, чим створив аварійну обстановку, після чого позивач, керуючи транспортним засобом в аварійній обстановці, що склалася, щоб уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ 5312, застосував маневр вліво і гальмування, виїхав на узбіччя, де здійснив наїзд на перешкоду (опору огорожі), внаслідок чого отримав тілесні ушкодження та знаходився на лікуванні.

13 квітня 2009 року постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_5 був звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі Закону України «Про амністію», діями якого позивачеві спричинено збитки у сумі 3800 грн. у розмірі неотриманого доходу від виконання ним як приватним підприємцем роботи за Договором №3 на виконання ремонтних робіт від 8 вересня 2005 року і моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Вважає, що відповідальність щодо відшкодування збитків і моральної шкоди повинен нести відповідач СТОВ «Імпульс» на підставі ст..1172 ЦК України, оскільки третя особа ОСОБА_6 спричинила вказану шкоду, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, представник відповідача ОСОБА_3  

підтримали заявлені  позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позові.

          Представник відповідача СТОВ «Імпульс» ОСОБА_4  позов не визнала, посилаючись на те, що сплив строк позовної давності для звернення до суду з відповідними позовними вимогами та позивачем необґрунтовано розмір та підстави моральних страждань, яких він зазнав в результаті пошкодження свого здоров’я, необґрунтовано упущену вигоду у розмірі 3800 грн.  

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо вирішення спору посилався на розсуд суду.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підста:

Судом встановлено, що 11 вересня 2005 року о 17 годині третя особа по справі ОСОБА_5, який знаходився з відповідачем СТОВ «Імпульс» у трудових відносинах (а.с.16-17), керуючи автомобілем ГАЗ 5312, д/н НОМЕР_1, який належить відповідачеві на праві власності (а.с.69) рухався по вул.Фрунзе с.Ілліча Костянтинівського району Донецької області у бік вул. Щорса с.Ілліча, де в районі житлового будинку №8 вказаної вулиці, в той час, як позаду зазначеного автомобіля в попутному напрямку руху по вказаній вулиці рухався на автомобілі ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_2 (а.с. 18-19) під керуванням позивача ОСОБА_7, водій ОСОБА_5 в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінета Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме “Перед початком руху, перестроюванням або будь-якими змінами напрямку руху, водій повинен переконатись, що це буде небезпечним та не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам руху”, не переконався в безпеці своїх дій і почав проводити маневр лівого повороту, на другорядну дорогу, а саме виїхав передньою частиною автомобіля на смугу зустрічного руху, не пропустив при цьому автомобіль позивача ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_2, в той час, коли останній вже почав маневр обгону, чим створив аварійну обстановку, після чого позивач, керуючи транспортним засобом в аварійній обстановці, що склалася, щоб уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ 5312, застосував маневр вліво і гальмування, виїхав на узбіччя, де здійснив наїзд на перешкоду (опору огорожі), внаслідок чого отримав тілесні ушкодження та знаходився на стаціонарному лікуванні в травмпункті Центральної районної лікарні м.Костянтинівка в період з 11.09.2005 року по 07.10.2005 року (а.с.4).

13 квітня 2009 року постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_5 був звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі Закону України «Про амністію». (а.с.3)

Зазначені обставини дорожньо-транспортної пригоди та винність водія ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, встановлені вказаною постановою суду не підлягають доказуванню відповідно до ч.1ст.61 ЦК України, оскільки визнані в судовому засіданні сторонами по справі, третьою особою ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна  шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, а правилами ст.1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній підставі володіє транспортним засобом.

У відповідності до викладеного та згідно ст.1172 ЦК України, де зазначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудовиїх обов”язків, відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу повинна бути покладена на володільця джерела підвищеної небезпеки, а саме на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Імпульс”, оскільки зазначена шкода заподіяна з вини водія ОСОБА_5, який при цьому виконував трудові обов’язки, оскільки працював на зазначеному підприємтсві відповідача водієм(а.с.16) та в момент ДТП керував автомобілем ГАЗ 5312, д/н НОМЕР_1 відповідно до подорожнього листа (а.с.17).

          Суд вважає за необхідне стягнути з співвідповідача СТОВ «Імпульс» на підставі ст.ст.23,1167 ЦК України завдану позивачеві ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 7000грн.  Визначаючи такий розмір моральної шкоди суд враховує  характер та глибину душевних страждань позивача, якому було завдано середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а саме: перелом 3 п»ястної кістки правої кісті без зміщення, 4 п»ястної кістки правої кістки із зміщенням відповідно до висновку судово-медичної експертизи №99 від 21-10.2005 року (а.с.38-39), який нервував та переживав в зв’язку з  ушкодженням його здоров’я, з приводу того, що він втратив 10% професійної працездатності, будучи приватним підприємцем та займаючись діяльністю, пов’язаною з ремонтом автомобільного транспорту (а.с.7-9,41) та в повній мірі не може здійснювати свою попередню діяльність, що підтверджується висновком комесійної судуво-медичної експертизи №107 від 21.01.2011 року (а.с.53-55). Також судом враховуються вимоги розумності та справедливості.

          Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення збитків у вигляді втраченого доходу у сумі 3800 грн., який позивачем обґрунтовується неможливістю виконання внаслідок отриманої травми Договору №3 від 08.09.2005 року, укладеного ним, як приватним підприємцем та КП «ПГС» на виконання робіт по ремонту транспортного МАЗ -504, д/н НОМЕР_3 (а.с.7, 40). При цьому суд виходить з наступного:

          Відповідно до ст..1195 ЦК україни, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

          Статтею 1198 ЦК України передбачено порядок визначення доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров»я фізичної особи-підприємця, відповідно до якої, розмір  доходу   фізичної   особи-підприємця,   втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає  відшкодуванню,  визначається  з  її  річного  доходу, одержаного  в  попередньому  господарському  році,  поділеного  на дванадцять.  Якщо ця особа отримувала  дохід  менш  як  дванадцять
місяців,   розмір   її   втраченого   доходу  визначається  шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької  діяльності,  втраченого фізичною   особою-підприємцем   внаслідок   каліцтва   або  іншого ушкодження  здоров'я,  визначається  на  підставі   даних   органу державної податкової служби.   Розмір   доходу,  втраченого  фізичною  особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого  ушкодження  здоров'я,  обчислюється виходячи  з  розміру  доходу,  який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,  у сумах,  нарахованих до  вирахування податків.

          Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст.27 ЦПК України передбачено, що особи,  які беруть участь у справі позовного  провадження, для  підтвердження  своїх  вимог або заперечень зобов'язані подати усі  наявні  у  них  докази  до  або під час попереднього судового засідання,   а   якщо  попереднє  судове  засідання  у  справі  не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

            В своїй позовній заяві та в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не визначив, як підставу позову, розмір доходу, втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров»я, як фізичної особи-підприємця, яким є останній (а.с.9,41), відповідно до вимог ст.1198 ЦК України, виходячи з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році та не надав суду відповідний розрахунок збитків. Наведена ним підстава стягнення збитку у сумі 3800 грн. внаслідок неможливості виконання договору не відповідає вимогам вказаного закону.            

          Суд не бере до уваги доводи відповідачів про сплив строку позовної давності, оскільки відповідно до ст..257 ЦК України, вона становить три роки, який слід обчислювати з 13 квітня 2009 року – дата винесення постанови у справі щодо водія ОСОБА_5   про звільнення останнього від кримінальної відповідальності, передбаченої ст..286ч.1 УК України на підставі акту про амністію. Позов позивачем ОСОБА_8 подано до суду 8 листопада 2010 року в межах строку позовної давності.

             Керуючись ст.ст.10,60,79,88,209,212-215 ЦПК України, суд-

                                                      В И Р І Ш И В:

       Позов ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

      Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 7000 (сім тисяч) грн.

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» про стягнення збитків у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) грн. відмовити.

      Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в Донецький апеляційний суд через Костянтинівський міськрайонный суд.

                              Суддя: