Справа 2-а-190/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "01" лютого 2011 р.                                                                  м. Дніпропетровськ

          Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Сухоруков А.О. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративною позовною заявою  ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок до пенсії «дітям війни»,

в с т а н о в и в :

          "04" січня 2011 р.  ОСОБА_2 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративною позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок до пенсії «дітям війни».

Ухвалою судді від  04 січня  2011 року зазначений адміністративний позов в частині заявлених позовних вимог за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по  03 липня  2010 року було залишено без розгляду.

У зв’язку з цим, доводи позивача та представника відповідача в цій частині позовних вимог дослідженню не підлягають.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що має статус «дитини війни». На 2010 рік зміст ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»не змінювався та розмір підвищення не корегувався, але відповідач продовжує не нараховувати і не сплачувати їй по теперішній час соціальну надбавку до пенсії, як «дитині війни»у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Вона зверталась із заявою про перерахунок та виплату пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», але по розгляду її заявив відповідач виніс рішення про відмову їй у перерахунку та виплаті пенсії.

На підставі цього, просить суд визнати дії відповідача протиправними та здійснити перерахунок пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»(а.с.а.с.  2-4 ).

31 січня 2011 року представник відповідача подав до суду заперечення проти позову, в якому просять суд залишити позовну заяву позивача без задоволення. Свої заперечення мотивували тим, що з 2009 року і по теперішній час дітям війни виплачується підвищення до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»в розмірі 49,80 грн. В разі ухвалення Верховною Радою України рішень щодо збільшення видатків на зазначену мету, Кабінет Міністрів України гарантуватиме виплату підвищення до пенсії в розмірах, встановлених законодавством. Так, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться з Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати даний розмір. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, Пенсійний фонд діє в межах своїх повноважень і не порушує вимоги чинного законодавства (а.с.а.с. 13-14).

Розглянувши доводи викладені в адміністративному позові позивачем, доводи викладені в письмовому запереченні представником відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суддя приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_2 , відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.  6 ).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 7 цього ж Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

В 2010 році дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

На підставі ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

За змістом ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом змагальності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.  

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону № 2195-IV).

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки виплата підвищення до пенсії носить постійний характер, її розмір чітко визначено на законодавчому рівні, то вона повинна здійснюватися до зміни законодавства, що регулює призначення (перерахунок) цього виду пенсійних виплат або зміни обставин, які передбачені законодавством, у зв’язку з чим, позовні вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії до віку - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8, 9, 10, 11, 14, 15, 17, 87, 94,  159-163, 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо не нарахування та не виплаті щомісячної державної соціальної допомоги  ОСОБА_2.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити  ОСОБА_2, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з  04 липня  2010 року по  01 лютого  2011 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нараховувати та виплачувати  ОСОБА_2, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з  01 лютого 2011 року довічно або до зміни обставин та законодавства, яке визначає розмір даної доплати, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стягнути із Державного бюджету України на користь  ОСОБА_2  понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 03,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя                                                  А.О. Сухоруков