донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.04.2011 р. справа №4/4/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченко К.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від21.01.2011р.
у справі№ 4/4/11 (суддя Зінченко Н.Г.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 м.Запоріжжя
доПриватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»м.Запоріжжя
простягнення 4 611грн. 89коп.
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»м.Запоріжжя 4 611грн. 89коп., з яких: 4 248 грн. –сума неоплачених послуг за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 від 09.02.2010 р., 100,21 грн. – 3% річних, 263,68 грн. –інфляційні втрати.
Господарський суд Запорізької області рішенням від 21.01.2011р. у справі № 4/4/11 визнав доведеними матеріалами справи позовні вимоги в частині стягнення 4 248 грн. –суми неоплачених послуг за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 від 09.02.2010 р. та 100,21 грн. – 3% річних, задовольнив позов в цій частині. Прийнявши до уваги той факт, що відповідачем позовні вимоги в частині стягнення 4 248 грн. визнані у повному обсязі.
Позовні вимоги в частині стягнення 263,68 грн. –інфляційних втрат господарський суд задовольнив частково у сумі 184грн.10коп., зробивши власний розрахунок інфляційних втрат.
Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів»м.Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. у справі № 4/4/11 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Заявник скарги не погоджується із визначенням господарським судом моменту настання прострочення виконання грошового зобов’язання по основному боргу, оскільки умовами договору-заявки № 007 від 09.02.2010 року передбачено, що остаточна оплата за перевезення повинна здійснюватись відповідачем після надання позивачем відповідачеві повного пакету документів на перевезення. Враховуючи те, що позивач передбачені умовами договору документи надав несвоєчасно, на думку заявника скарги, 23.02.2010 року помилково визнано судом датою початку виникнення прострочення грошового зобов’язання.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011 року у справі № 4/4/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення та просив розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав клопотання, в якому просив розгляд апеляційної скарги перенести на іншу дату, у зв’язку із знаходженням уповноваженого представника у відрядженні.
Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на документи, які були предметом розгляду суду першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача і вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством “Фабрика делікатесних сирів” 09.02.2010 року укладено договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 007 за маршрутом: Запоріжжя-Вінниця-Житомир-Луцьк-Львів-Тернопіль.
Відповідно до п.7 договору сторони визначили проводити оплату послуг в розмірі 3 грн./км., згідно спідометра.
Згідно з п.12 договору відповідач повинен сплатити рахунок протягом трьох днів після надання йому перевізником всіх необхідних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, Фізична особа-підприємць ОСОБА_4 здійснив перевезення вантажу 18.02.2010р. за маршрутом: Запоріжжя-Вінниця-Житомир-Луцьк-Львів-Тернопіль, що підтверджується актом виконаних робіт.
Відповідно до приписів ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 1268/2568 (далі за текстом –Правила) договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Відповідно до приписів пунктів 3.1, 3.8, 3.9 Правил договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки. Перевізники можуть перевозити вантажі за разовим Договором.
Укладеним сторонами у справі договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом, чітко визначені підстави для настання у відповідача обов’язку сплатити надані позивачем автотранспортні послуги – надання документів. Оплата здійснюється протягом трьох днів після пред’явлення повного пакету документів, за договором-заявкою.
18.02.2010р. сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт, якій підписаний представниками сторін, та в якому сторони підтвердили виконання перевезень на суму 4248 грн., визначили, що сторони претензій не мають.
08.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія, з вимогою оплатити заборгованість за автоперевезення по договору №007 від 09.02.2010р.
Про факт направлення претензії свідчить наявне в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке містить відбиток календарного штемпелю відділення зв’язку від 11.11.2010 р.
Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.
Прийняті на себе за договором зобов'язання відповідач належним чином не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.
Відповідачем не надано суду документів, підтверджуючих оплату наданих послуг у сумі 4 248грн.00коп.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, і відповідач не заперечує проти факту надання послуг перевезення, в обумовленій в акті звірки взаємних розрахунків кількості, а відповідачем не надано документів, підтверджуючих оплату отриманих послуг, слід визнати правильним висновок господарського суду про наявність заборгованості у сумі 4 248грн.00коп.
Оскільки відповідачем не виконані належним чином прийняті на себе зобов’язання стосовно оплати отриманого товару, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про доведеність позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат і погоджується із розрахунком інфляційних втрат зробленим господарським судом на суму 184грн.10коп..
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. у справі № 4/4/11 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.01.2011р. у справі № 4/4/11залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 –позивачу
2 –відповідачу
3 –до справи
4 –гос. суду
5 –ДАГС