Справа  №  2-а-828/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року.                                                                      м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого –судді Кобилецького І.Ф.,

при секретарі –Кубрак Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області про стягнення не отриманої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,-

В С Т А Н О В И В :

14.02.2011 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління  Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівської області, в якому просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період в межах строку позовної давності та по день порушення провадження по справі, з урахуванням раніше виплачених сум, за вказаний період.

В письмовому запереченні на адміністративний позов відповідач просить відмовити позивачці в задоволені позову, оскільки вимоги позивачки суперечать нормам чинного законодавства.

Ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і текст статті було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.20 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до цих законів управління ПФУ здійснює нарахування та виплату особам, які мають статус дітей війни,  щомісячну надбавку до пенсії, яка з 01.01.2009 року виплачується в розмірі   49 грн.80 коп.

Тому посилання позивачки на незаконність дій управління ПФУ в м. Ніжині  є безпідставні та необгрунтовані.

Сторони за викликом у судове засідання не з'явились.

Позивачка у поданій до суду позовній заяві просить розглянути справу у її відсутність.

В запереченні на адміністративний позов відповідач також просить розглянути справу у відсутність його представника.

Тому суд, у відповідності до ч.3 ст. 122 КАС України, ухвалив розглянути справу по суті в порядку письмового провадження.

З урахуванням того, що всі учасники судового розгляду справи в судове засідання не з'явились, то у відповідності до ч.6 ст. 12 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступних висновків.

Копією пенсійного посвідчення позивачки підтверджується, що вона являється дитиною війни у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-ІУ (далі-Закон 2195-ІУ).

Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", і текст статті було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного суду України №10-рп від 22 травня 2008 р. визнано неконституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", якими було обмежено право на державну соціальну допомогу дітям війни.

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України.   Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.

          Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 р.

У 2010 та 2011 роках дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, і тому застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління  перерахунку пенсії позивачці, в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2010 та 2011 роках не здійснювало, а також не проводило виплату.

За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо ненарахування позивачці надбавки до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є неправомірними.

З заперечення відповідача вбачається, що щомісячно позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії виплачувалось у розмірі 49 грн. 80 коп.

Доводи відповідача про відсутність коштів для соціальних виплат у відповідності до ст. 6 ЗУ №21951У  до уваги судом не приймаються.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку нарахування та виплати  надбавки до пенсії як дитині війни  у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV  є незаконними за період в межах строку позовної давності, визначеної ст. 99  ч.2 КАС України.

Тому суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивачки за період з 15 серпня 2010 року по 14 лютого 2011 року, в межах строку позовної давності.

Керуючись ст. 159-163, 167 КАС України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України " Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ", Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008,  суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівській області  задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 15 серпня 2010 року по 14 лютого 2011 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

          Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                        Кобилецький І.Ф.