ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
13.06.06 Справа№ 5/765-28/121А
11 год. 57 хв.
За позовом: Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал”, м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021830/2515 від 17.02.2006 року
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м.Львів, вул.Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від позивача: Сенишин Я.Б. - представник
Від відповідача: Гейшев О.О. старший державний податковий інспектор
Львівське міське комунальне підприємство „Львівводоканал” звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021830/2515 від 17.02.2006 року.
Ухвалою суду від 03.05.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначено на 25.05.2006 року. Ухвалою суду від 25.05.2006 року підготовче провадження у справі закінчено, справу призначено до судового розгляду на 13.06.2006 року. Судом (з ініціативи суду) здійснено повне фіксування судового засідання 13.06.2006 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві, просить скасувати оспорюване податкове повідомлення - рішення, свої вимоги позивач мотивує наступним. Згідно із статтею 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб”єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Спірним податковим повідомленням –рішенням до позивача, у відповідності до Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовано штраф за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов"язання. Штраф застосовано через понад півтора року з моменту вчинення Позивачем порушень передбачених п.17.1.7 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Позивач вважає, що податковим органом по закінченні строку позовної давності неправомірно застосовано штрафні санкції до платника, оскільки від моменту правопорушення (21.05.2004 року) до застосування штрафу (17.02.2006 року) минуло більше 6 місяців (акт Державної податкової інспекції у м. Львові за № 8/15-3 від 18.01.2006 року).
Відповідач у поданому суду поясненні на позовну заяву, його представник в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача пояснив, що посилання позивача на ст. 239 ГК України відносно того, що штрафна санкція, встановлена податковим органом, відноситься до адміністративно-господарських санкцій і застосовується не більше 1 року, не заслуговує на увагу, оскільки згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов”язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше –за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Згідно п. 17.3 ст. 17 даного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Відповідач зазначив, що Закон України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Окрім цього, відповідач вважає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року, не є предметом регулювання цього кодексу фінансові відносини за участю суб”єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
В судовому засіданні 13.06.2006 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова у повному обсязі складена і підписана 15.06.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Працівниками відповідача було проведено перевірку позивача на предмет порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов”язання із збору за спеціальне водокористування, які виникли згідно поданого платником розрахунку № 1877140 від 26.04.2004 року по терміну 20.05.2004 року. За результатами перевірки складено Акт № 8/15-3 від 15.02.2006 року про порушення термінів сплати узгоджених сум податкового зобов”язання та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021830/2515 від 17.02.2006 року, відповідно до якого на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за затримку на 285 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов”язання в розмірі 875 255,00 грн. Львівське міське комунальне підприємство „Львівводоканал” зобов’язане сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 437 627 грн. 66 коп. за платежем: плата за спец. використання водних ресурсів державного значення.
В Акті перевірки відповідач вказує на порушення позивачем п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) та п. 141 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494 –несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов”язання по збору за спец. водокористування.
При винесенні постанови суд виходив з наступного.
Відповідно до вимог п. 5.1.ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-111 (із змінами та доповненнями) - податкове зобов”язання платника податків вважається узгодженим із дня подання платником податків податкової декларації.
Згідно з вимогами п.п. 5.3.1. п.5.3. ст. 5 цього ж Закону –платник податків зобов”язаний самостійно сплатити суму податкового зобов”язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-111 (із змінами та доповненнями).
Вищезазначений Закон дає визначення штрафної санкції як плату у фіксованій формі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов”язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв”язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Зокрема в п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-111 (із змінами та доповненнями), зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, —у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, —у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, —у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Не заслуговує на увагу суду покликання позивача на те, що нарахування штрафу відбулось за період з 21.05.2004 року, а згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, оскільки статтею 4 Господарського кодексу України передбачено, що даний кодекс не регулює фінансові відносини за участю суб”єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.
Пунктом 2 ст. 241 даного Кодексу визначено, що перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Закон України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов”язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Виходячи із вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог Львівського міського комунального підприємства „Львівводоканал” про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021830/2515 від 17.02.2006 року ДПІ у м. Львові слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.