Справа № 11-98/11Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Категорія - ч. 2 ст. 186 КК УкраїниДоповідач - Іващенко О.Ю.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2011 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого —Іващенка О.Ю.
суддів — Вавріва І.З., Коструби Г.І.
з участю прокурора —Зозулі І.І.
засудженого —ОСОБА_5
захисника —ОСОБА_6
перекладача - ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року, яким, -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Руські Комарівці Ужгородського району Закарпатської області, угорець, громадянин України, без освіти, неодружений, непрацюючий, раніше несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 залишено попередній —взяття під варту та строк відбування покарання рахувати з часу затримання —10 листопада 2009 року
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено, стягнуто з засудженого ОСОБА_5 в її користь 609 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області 300,48 грн. вартості проведених по справі експертиз.
Згідно вироку суду, ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 07 листопада 2009 року о 17 год. у смт. Велика Березовиця Тернопільського району, по вул. Студинського, 4 поблизу ТОВ “Благовіст”, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшов до ОСОБА_8, яка йшла йому назустріч і умисно наніс їй удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, внаслідок чого вона впала на землю. Після цього ОСОБА_5 умисно наніс їй ще два удари кулаком руки в ділянку голови та відкрито викрав у неї мобільний телефон марки “Samsung SGH-E900” вартістю 540 грн., в якому знаходилась картка пам'яті об'ємом 128 Мб вартістю 50 грн. та стартовий пакет оператора стільникового зв'язку “Київстар” вартістю 25 грн. на рахунку якого було 4 грн.; жіночу сумку зі шкірозамінника вартістю 100 грн., в якій знаходились: два ключі, гумки в кількості 10 шт. для перев”язування квітів, металевий пінцет, олівець для вій, духи фірми “DANS”, які в грошовому виразі для потерпілої матеріальної цінності не представляють, духи фірми “Ейвон Perfekt Cotton Eau de Toilette” вартістю 40 грн., туш для вій “Оріфлейм” вартістю 40 грн., помада вартістю 170 грн., футляр із шкірозамінника для зберігання окулярів вартістю 30 грн., гаманець із шкірозамінника в якому були гроші в сумі 600 грн. З викраденим ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв ОСОБА_8 шкоду на загальну суму 1639 грн.
За змістом апеляції, засуджений ОСОБА_5 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року скасувати та постановити новий вирок, яким призначити йому більш м'яке, не пов'язане із позбавленням волі покарання, оскільки судом не враховано всіх пом'якшуючих покарання обставин, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину і щиро розкаявся, сприяв слідству у розкритті злочину, має на утриманні дві малолітні дитини, та те, що потерпіла просила його суворо не карати. Також вказує на те, що під час вчинення злочину він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, а в матеріалах кримінальної справи будь-які докази на підтвердження вказаної обтяжуючої покарання обставини відсутні.
Прокурор у своїй апеляції просить вирок суду стосовно ОСОБА_5 змінити, пом’якшити йому покарання, застосувавши ст.75 КК України, з встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців, звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням, покладенням на нього обов”язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст.76 КК України, посилаючись на те, що судом першої інстанції ОСОБА_5 призначено надто суворе покарання, без урахування в повній мірі особи винного та обставин, що пом”якшують покарання, зокрема того, що ОСОБА_5 раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв органам досудового слідства у розкритті злочину, частково відшкодував потерпілій завдану шкоду, а також без урахування позиції самої потерпілої, яка просила суворо не карати ОСОБА_5
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, які підтримали подану засудженим апеляцію, міркування прокурора, який підтримав апеляцію заступника прокурора, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція заступника прокурора Тернопільського району підлягає до задоволення, а апеляція засудженого ОСОБА_5 - до часткового задоволення.
Доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України в апеляціях не оспорюються.
Щодо призначеного ОСОБА_5 покарання, то воно підлягає пом’якшенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі.
Разом з тим, навівши у вироку ряд пом’якшуючих покарання обставин, суд не в достатній мірі врахував їх.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції в повній мірі не врахував те, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав та щиро розкаявся у вчиненому, сприяв органу досудового слідства у розкритті злочину, частково відвернув завдану шкоду шляхом добровільної видачі частини викрадених матеріальних цінностей та грошей.
З урахуванням того, що ОСОБА_5, вперше притягується до кримінальної відповідальності і є несудимим, вину у вчиненні злочину визнав, розкаявся у вчиненому, частково відвернув завдану потерпілій майнову шкоду, а також думку самої потерпілої ОСОБА_8, яка в судовому засіданні, під час розгляду справи судом першої інстанції, просила суворо не карати ОСОБА_5, колегія суддів прийшла до висновку, що вирок стосовно ОСОБА_5 слід змінити, застосувавши до нього ст.75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки його виправлення та перевиховання можливі без відбування покарання.
Щодо заперечень засудженого ОСОБА_5 про перебування його на час вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, на що він вказує у своїй апеляції, то на думку колегії суддів, ця обставина не підлягає оспорюванню у апеляційному порядку, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, у випадку визнання судом недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Як убачається з протоколу судового засідання, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_5 заявив клопотання про розгляд справи без дослідження доказів, яке судом було задоволено, і постановлено розгляд справи проводити в порядку визначеному ч.3 ст.299 КПК України. При цьому ОСОБА_5 було роз’яснено судом, що у випадку розгляду справи без проведення повного дослідження доказів, останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, що має місце в даному випадку, а тому апеляція засудженого в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що є всі підстави, для задоволення апеляції прокурора та часткового задоволення апеляції засудженого, зокрема зміни вироку та застосування до засудженого ОСОБА_5 ст.75 КК України, звільнення його від відбування покарання з випробуванням та встановлення іспитового строку, а також покладення на засудженого обов”язків, передбачених ст.76 КК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію заступника прокурора Тернопільського району задовольнити, засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 22 грудня 2010 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки 6 місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді взяття під варту - скасувати, звільнивши його з під варти з залу суду.
В решті вирок суду залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Ю. Іващенко