Справа № 11-126/11Головуючий у 1-й інстанції  Баран Є.М.

Категорія - ч.2 ст.185  Доповідач - Максимович Ю.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Максимовичу Ю.А.

Суддів -  Лекан І.Є., Демченко О.В.

з участю прокурора – Гузіка Й.М.

засудженого –ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Гусятинського районного суду від 09 грудня 2010 року ,-

в с т а н о в и л а :

Цим вироком:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Ямпільчик Чемеровецького району Хмельницької області, житель с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, громадянин України, освіта середня, одружений, тимчасово не працюючий, раніше судимий: 11 грудня 2007 року Чемеровецьким районним судом Хмельницької області за ст.185 ч.2 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік; постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2008 року звільнено умовно-достроково від відбуття покарання; 14 квітня 2008 року Чемеровецьким районним судом Хмельницької області за ст.358 ч.3 КК України до покарання у виді штрафу 550 гривень,

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі.

Відповідно до ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків призначено остаточне покарання у виді 2 років обмеження волі та штрафу в розмірі 550 гривень за вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2008 року, який виконувати самостійно.

Міру запобіжного заходу залишено попередню - підписку про невиїзд.  

Згідно вироку суду, засуджений ОСОБА_1 21 серпня 2010 року близько 04 год. в с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської, з метою вчинення повторно крадіжки чужого майна, зайшов на подвір’я місцевого жителя ОСОБА_2, де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, проник через незачинені двері в салон автомобіля Peugeot Expert, що знаходився на подвір’ї та належить ОСОБА_2, звідки повторно умисно, таємно викрав барсетку вартістю 65,00 грн., в якій знаходилися гроші в сумі 3681,00 грн., заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 3746,00 гривень.  

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації, просить вирок суду в частині призначення покарання змінити та призначити йому покарання у виді арешту, посилаючись на те, що суд не врахував, що внаслідок злочину не було заподіяно великої шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1, який просить вирок суду змінити та не обмежувати його волі,  прокурора, який вважає вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у повторному вчиненні таємного викрадення чужого майна, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом доказів, і в апеляції не оскаржується.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України є правильною.

Покарання засудженому ОСОБА_1 суд призначив відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, суд обґрунтовано врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який неодноразово був судимий та має непогашену судимість, характеристики по місцю проживання, і прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у вигляді обмеження волі.

Що ж стосується тверджень засудженого ОСОБА_1 про те, що призначене покарання є надто суворим, то колегія суддів вважає, що вони є безпідставними так як судом враховано не тільки ступінь тяжкості скоєного злочину, а й інші обставини, що пом’якшують покарання, зокрема явку з повинною, щире каяття, а також те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину та думку потерпілого, який просив суворо не карати його.

З огляду на ці обставини, суд вірно призначив засудженому покарання у межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Таким чином, при перевірці вироку суду в апеляційному порядку не встановлено підстав для його зміни  чи скасування.

Керуючись ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду від 09 грудня 2010 року відносно нього - без змін.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Ю.А. Максимович