Справа №2-а-127/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2011 року         Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області  Завірюха О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль Київської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

22.12.2010 року ОСОБА_1  звернувся до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом та просить: визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо відмови йому як дитині війни в перерахунку соціальної допомоги, передбачену ст.. 6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни»та зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. по 31.12.2010р..

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. Дослідивши зазначені заяви, суд ухвалив про розгляд справи у порядку письмового провадження.

В письмових запереченнях представник відповідача адміністративний позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 07.02.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1  до УПФУ в м. Бориспіль в частині вимог про визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу як дитині війни в перерахунку соціальної допомоги, передбачену ст.. 6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни»та зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити на користь позивача недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006р. до 22.06.2010р. , залишений без розгляду.

Дослідивши доводи позивача та представника відповідача, а також письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суддя дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1  отримує пенсію за віком з 01.02.2001р. Крім того, йому призначений статус дитини війни. Достовірність цих обставин підтверджується копією відповідного посвідчення серія НОМЕР_1, виданого 22.02.2001р. на ім'я позивача .(а.с.5).

У відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги належить виплачувати підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком прирівняний до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З копії листа заступника начальника УПФУ у м. Бориспіль від 28.09.2010 року (а.с.6) та письмових заперечень відповідача вбачається, що УПФУ у м. Бориспіль щомісячно нараховує та виплачує позивачу з 22.06.2010р. підвищення до його пенсії у розмірі 49 гривень 80 копійок. Цей розмір є нижчим, ніж 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому УПФУ у м. Бориспіль керується постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Разом з тим, згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суддя застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суддя вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсій позивачки застосуванню підлягає саме ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року про занижений розмір підвищення, що істотно звужує обсяг встановлених законом прав. Крім того, суддя вважає, що надання Кабінету Міністрів України права на встановлення порядку обчислення підвищення до пенсії не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених наведеним вище Законом.

Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату недоотриманого підвищення до пенсії. Але у задоволенні цієї заяви йому було відмовлено.

З огляду на це, суд вважає, що для відновлення порушеного права належить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1  підвищення до його пенсії з 22.06.2010 року до 31.12.2010р., неправомірними.

Крім того, слід зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до його пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалось в повному обсязі з 22.06.2010 року до 31.12.2010року, з урахуванням виплачених йому грошових коштів.

Суддя звертає також увагу на те, що зі змісту ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” випливає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому адміністративний суд не бере до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії не може вважатись підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання надбавки до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено в ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Керуючись ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, 9,99,100,ч.1 ст.158, ст.159, ст.161-163 КАС України, суддя

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії, задовольнити.

Дії Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1  підвищення до його пенсії з 22.06.2010 року до 31.12.2010року, визнати неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Бориспіль нарахувати та виплатити ОСОБА_1  підвищення до його пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалось в повному обсязі з 22.06.2010 року до 31.12.2010року, з урахуванням виплачених йому грошових коштів.

Постанова судді може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                                З оригіналом згідно

                                                      Суддя: