Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Шпинти М.Д.,
Сачука В.І.,
з участю прокурора Іванціва М.Р.,
захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію захисника ОСОБА_2. на постанову Рівненського міського суду від 31 березня 2011 року.
Вказаною постановою щодо підозрюваного ОСОБА_3 обраний запобіжний захід –взяття під вартою.
З подання слідчого прокуратури Рівненської області Самардака В.В. вбачається, що він підозрює директора Кузнецовської дитячої музичної школи ОСОБА_3 в одержанні 21 березня 2011 року в місті Кузнецовську Рівненської області хабара в розмірі 1600 гривень від ОСОБА_5 за погодження оренди приміщення хореографічного залу музичної шкоди для проведення виставки металопластикових виробів. Одержання хабара, вважає слідчий, було поєднане з вимаганням хабара від хабародавця.
Суд обираючи запобіжний захід (а.с. 48) послався на
? тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3;
? на його сімейний стан (не уточнюючи які саме особливості сімейного стану підозрюваного не дозволяють застосувати менш суворі запобіжні заходи).
Обираючи запобіжний захід щодо засудженого у виді тримання під вартою суддя в резолютивній частині постанови ще й виклала своє рішення про утримання підозрюваного тільки в СІЗО-24.
В апеляції захисник ОСОБА_2 просить скасувати постанову про взяття ОСОБА_3 під варту і утримання його в СІЗО-24. При цьому вона посилається на відсутність даних для висновку суду про необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу та наводить такі доводи на користь можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу:
– повне визнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні дій, які йому поставлені в провину;
– щире каяття підозрюваного у вчиненому;
– виключно позитивну характеристику ОСОБА_3, Заслуженого працівника культури України, лауреата ряду премій, особи, яка має численні нагороди і подяки за сумлінну роботу в галузі культури;
– сприяння підозрюваним досудовому слідству (добровільне надання зразків голосу для проведення судово-фонографічної експертизи;
– вік засудженого (ІНФОРМАЦІЯ_1),
– наявність на утриманні двох дітей студентів;
– поганий стан здоров’я (наявність низки хронічних хвороб).
В засіданні апеляційного суду захисник просила скасувати постанову суду на підставі викладених нею в апеляції доводів. Врахувати, що ОСОБА_6 є заслуженою. людиною з великою кількістю нагород за свою роботу, винятково позитивно характеризується, має низку серйозних хвороб.
Слідчий пояснив, що після продовження строку затримання ОСОБА_6 до десяти діб і вимоги суду надати додаткові матеріали йому не вдалося здобути даних на підтвердження свого подання про необхідність застосування саме найбільш суворого запобіжного заходу.
Прокурор Іванців М.Р. теж пояснив, що не має ніяких доводів для переконання суду в необхідності застосування саме найбільш суворого запобіжного заходу, однак без обгрунтування цієї своєї позиції просить постанову про взяття під варту залишити без зміни.
Сторони не оспорюють, що досудове слідство провадиться на території міста Рівного і подання слідчого має право розглядати Рівненський міський суд.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання захисника про скасування постанови про взяття під варту, думку прокурора про залишення постанови без зміни, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
На порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні Рівненського міського суду не міститься зазначення належних підстав для взяття під варту, і суд не розглядав можливість застосування жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року N 15) суди при вирішенні питань, пов'язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту суди мають додержувати вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Однак і слідчий, і прокурор, і суд не виявили намірів дотримуватись ні вказаних положень Конституції України, КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ні роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства".
І слідчий, і прокурор, і суд не взяли до уваги, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки. Це вимагає обов’язкового обговорення в суді можливості застосування до особи менш суворих запобіжних заходів.
В рішенні від 14 жовтня 2010 року по справі „Хайретдінов проти України” (Заява №38717/04) Європейський суд вказав, що невстановлення ознак того, що перебуваючи на свободі особа перешкоджала досудовому слідству та нерозгляд можливості застосування інших запобіжних заходів є порушенням п.1 ст. 5 Конвенції. Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах. Відповідно до ст. 150 КПК при обранні запобіжного заходу мають бути враховані: вік підозрюваного, обвинуваченого, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання. З'ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв'язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя). Дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю. (Про це наголошено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства").
Із протоколу судового засідання вбачається, що суд не вжив заходів до дослідження вказаних обставин, які є предметом доказування по справі. Прокурор Іванців М.Р. замість виконання свого обов’язку про доведення суду свого переконання по неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, обмежився лише посиланням на тяжкість злочину в якому підозрюється ОСОБА_3 (а.с. 46) При цьому прокурор знехтував тією обставиною, що за діючим законодавством взяття під варту не може бути застосоване лише з погляду тяжкості злочину, в якому підозрюється чи обвинувачується особа. Питання про можливість застосування інших запобіжних заходів не обговорювалось в судовому засіданні.
При розгляді подання слідчого 24 березня 2010 року суддя Денисюк П.Д. прийшов до висновку про те, що в матеріалах справи недостатньо даних для вирішення питання про запобіжний захід і зобов’язав орган досудового слідства надати додаткові матеріали щодо особи підозрюваного його стану здоров’я, інші обставини, які впливають на обрання виду запобіжного заходу.
Після цього справа за поданням слідчого була передана судді Рудикі Л.Д. під приводом дводенної відпустки судді Денисюка П.Д. Та суддя Рудика Л.Д. не вжила заходів до перевірки чи зміг слідчий надати на виконання постанови судді Денисюка П.Д. від 24 березня 2010 року якісь додаткові матеріали для переконання суду в тому, що менш суворі запобіжні заходи ніж взяття під варту не забезпечать належної поведінки підозрюваного і виконання ним процесуальних обов’язків. Ніякої оцінки додаткових матеріалів, наданих суду 31 березня 2010 року суд (суддя Рудика Л.Д.) в постанові не дала.
Суд не навів в постанові обґрунтування своєї впевненості в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.
Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу з утриманням в конкретному слідчому ізоляторі суд вийшов за межі своїх повноважень, адже в ст. 1652 КПК України суду не надається права визначати можливість чи неможливість тримання в певний час особу, яка взята під варту, в тому чи іншому слідчому ізоляторі, ізоляторі тимчасового тримання при проведенні слідчих дій, чи у випадку необхідності (при переповненості СІЗО) – у виправній колонії.
Зважаючи на вказані істотні порушення кримінально-процесуального законодавства постанова підлягає зміні із обранням менш суворого запобіжного заходу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити .
Постанову Рівненського міського суду від 31 березня 2011 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 у виді взяття під варту змінити і обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно.
Судді (підписи)
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов