ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/5216/20 Номер провадження 22-ц/814/29/22Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко  Н.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року та на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ШАГ» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ШАГ» (далі – ТОВ «ІТ ШАГ») про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15 серпня 2019 року між ТОВ «ІТ ШАГ» та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір №030002761, предметом якого є надання за завданням замовника послуг з навчання її малолітнього сина - ОСОБА_2 , у відповідності до програми та навчального плану «Малої Комп`ютерної академії ШАГ», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у порядку та на умовах договору. Пунктом 2.7 договору передбачено, що послуги надаються на умовах передоплати, розмір якої зазначено у додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Відповідно до пункту 2.1 додатку №1 до договору, була обрана схема оплати за рік навчання. Повна вартості навчання складає 10 940,00 грн. При укладенні договору вноситься оплата 10940,00 грн. У відповідності до даної схеми нею, на підставі рахунку № НОМЕР_1 від 15 серпня 2019 року, було сплачено суму у розмірі 10 940,00 грн, що підтверджується квитанціями. Її син, згідно умов договору ОСОБА_2 , відвідав відповідно до навчального плану декілька занять та повідомив, що в нього зовсім не виходить навчатись за даною програмою, в нього немає зацікавленості, йому складно та не подобається дані навчальні курси. Дані слова були підтверджені вчителем ОСОБА_2 , яка при особистій зустрічі з керівником та нею повідомила про відсутність здібностей та зацікавленості у дитини в подальшому навчанні. 01 листопада 2019 року позивач написала заяву на ім`я директора ТОВ «ІТ ШАГ» ОСОБА_3 з проханням розірвати договір за взаємною згодою сторін та провести розрахунок, а саме повернути залишок коштів за ненадані послуги у розмірі 9371,51 грн з вирахуванням вартості одного місяця навчання. 19 грудня 2019 року позивачем отримано відповідь від ТОВ «ІТ ШАГ», якою відмовлено у поверненні коштів з підстав зазначених у пункті 6.4 договору. Вважає, дані умови договору незаконними та такими, що ставлять украй невигідне становище споживача послуг.

У зв`язку з вищевказаним, прохала суд визнати недійсним пункт 6.4 договору №030002761 від 15 серпня 2019 року укладеного між ТОВ «ІТ ШАГ» та ОСОБА_1 у частині відповідальності замовника за односторонню відмову від договору у вигляді штрафу у розмірі 100 % від різниці між фактично внесеною ним грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг (дорівнює частині навчання/навчального плану з моменту укладення договору до моменту його розірвання) як несправедливий та такий що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів»; зобов`язати ТОВ «ІТ ШАГ» укласти договір про дострокове розірвання договору №030002761 від 15 серпня 2019 року та здійснити на користь ОСОБА_1 виплату компенсації у розмірі 9371,51 грн, що є різницею між фактично внесеною нею грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг.

Разом з тим, під час судового засідання у суді першої інстанції представник позивача відмовився від позову у частині вимог щодо зобов`язання ТОВ «ІТ ШАГ» укласти Договір про дострокове розірвання Договору №030002761 від 15 серпня 2019 року та здійснення на користь ОСОБА_1 виплату компенсації у розмірі 9371,51 грн, що є різницею між фактично внесеною нею грошовою сумою за даним Договором та вартості наданих виконавцем послуг.

Короткий зміст ухвали та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року вищевказана заява була задоволена, а провадження по справі в частині зобов`язання ТОВ «ІТ ШАГ» укласти договір про дострокове розірвання договору №030002761 від 15 серпня 2019 року та здійснення на користь ОСОБА_1 виплату компенсації у розмірі 9371,51 грн, що є різницею між фактично внесеною нею грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг – закрито.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ІТ ШАГ» про захист прав споживачів відмовлено.

Судовий збір у сумі 908,00 грн компенсовано за рахунок держави.

Оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що сплата штрафу передбачена чинним законодавством та жодним чином не порушує прав позивача, а є відповідальністю за невиконання нею умов договору.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

У червні 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначено, що при ухваленні рішення Октябрським районним судом м. Полтави не було вирішено питання судових витрат у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Прохали ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІТ ШАГ» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 9320,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року заяву представника відповідача – адвоката Немерцалової С.В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІТ ШАГ» про захист прав споживачів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІТ ШАГ» судові витрат на правничу допомогу у розмірі 9320,00 грн.

Вимоги, які зазначені в апеляційних скаргах

Із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач і оскаржила їх в апеляційному порядку.

ОСОБА_1 в апеляційних скаргах прохала: скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі; скасувати додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року, а в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу – відмовити у повному обсязі.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, викладені в апеляційних скаргах

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року зазначено, що суд першої інстанції, вказуючи про неможливість застосування норм Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин, не мотивував належним чином вищезазначене.

Аналізуючи зміст оскаржуваного рішення, позивач вказує, що судом першої інстанції здійснено посилання у рішенні на ті обставини, які не мали місця та не зазначались і не підтверджувались сторонами, однак судом вони встановлені як фактичні дані.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вкотре наголошує, що оскаржуваний пункт договору є несправедливим та перечить принципу добросовісності, що зумовлює дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Що ж стосується оскарження додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року, то позивачем вказано, що суд першої інстанції не вказав де саме була проголошена заява відповідача про подання останньою доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу. Також зазначено, що відповідач не подавав до суду попереднього розрахунку суми судових витрат, а при винесенні оскаржуваного судового рішення судом не було враховано вимогу позивача щодо співмірності заявлених вимог щодо стягнення коштів на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи, викладені у відзивах на апеляційні скарги

Відповідач, посилаючись на правильне встановлення судом першої інстанції характеру спірних правовідносин та вказуючи на норми ЦК України, зазначає, що підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні, а суд дійшов до обґрунтованого та законного рішення, яким відмовив останній у задоволенні позовної заяви.

Також відповідачем наголошено, що ТОВ «ІТ ШАГ» належним чином виконував свої обов`язки і готовий був надати послуги в рамках передбачених договором, а неможливість виконання укладеного договору виникла з вини самого замовника, тобто позивача.

Що ж стосується оскаржуваного додаткового рішення, то відповідачем зазначено, що про висловлення представником відповідача усної заяви під час судового засідання були обізнані представники позивача, які брали участь у даному засіданні. До того ж, посилаючись на практику Верховного Суду, стороною справи вказано, що неподання попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник – адвокат Маліннікова Д.К. вимоги апеляційних скарг підтримали та прохали їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «ІТ ШАГ» - адвокат Немерцалова С.В. під час судового засідання прохала відмовити в задоволенні вимог, викладених в апеляційних скаргах в повному обсязі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Октябрським відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції 24 листопада 2008 року, Серії НОМЕР_2 (т.1, а.с. 9).

15 серпня 2019 року між ТОВ «ІТ ШАГ» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір №030002761 про навчання ОСОБА_2 (слухач).

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що виконавець зобов`язується за завданнями замовника надати послуги з навчання ОСОБА_2 (слухач) у відповідності до програмного та навчального плану «Малої Комп`ютерної Академії ШАГ», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у порядку та на умовах, передбачених договором.

Послуги надаються на умовах передплати, розмір якої зазначено у додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 2.2).

Серед обов`язків замовника, у тому числі, передбачено прийняти послуги та оплатити їх вартість у порядку та на умовах, визначених договором (підпункт 3.2.1 пункту 3.2).

Порядок розрахунків передбачений розділом 4 даного договору, в якому вказано, що вартість послуг за договором є договірною і визначається у додатку №1 до договору (пункт 4.1).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 5.1).

Підстави розірвання договору закріплені в пунктах 5.3-5.5 договору, серед яких: за письмовою угодою сторін (підпункт 5.3.1 пункту 5.3); замовником – у випадку, коли надання послуг не було розпочате виконавцем протягом 3 календарних місяців з дати, визначеної у навчальному платі як дата початку надання послуг або у випадку наявності форс-мажорних обставин (підпункт 5.3.3 пункту 5.3).

У разі односторонньої відмови замовника від виконання договору замовник несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 100 % від різниці між фактично внесеною замовником грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг (дорівнює частині навчання/навчального плану з моменту укладення цього договору до моменту його розірвання). У випадках, якщо в результаті діянь замовника чи слухача виконавцю було завдано збитків – замовник несе додаткову відповідальність у вигляді повного відшкодування заподіяної шкоди та/або збитків, а також відшкодовує інші платежі (податки, тощо). Сплата штрафних санкцій чи відшкодування заподіяної шкоди не звільняють замовника від обов`язку оплатити вартість послуг, наданих виконавцем замовнику у повному обсязі (пункт 6.4).

У разі відмови замовника укласти або виконати договір, він має право на одержання відповідної компенсації від виконавця, розмір якої дорівнює різниці між фактично внесеною ним грошовою сумою за договором та вартістю наданих виконавцем послуг (дорівнює частині вартості навчання/навчального плану з моменту укладення договору до моменту його розірвання). Відмова замовника, передбачена цим пунктом договору, тягне за собою настання для замовника наслідків, передбачених умовами пункту 6.4 договору. При цьому сторони зобов`язані укласти угоду про дострокове розірвання договору, в якій буде встановлено розмір, порядок та строки виплати такої компенсації. Виплата такої компенсації без укладення сторонами угоди про дострокове розірвання договору не допускається. При виплаті компенсації виконавець самостійно утримує з суми компенсації відповідні суми нарахованих штрафних санкцій та/або збитків, інших платежів (податків, тощо), згідно умов договору (пункт 6.6).

Виконавець не повертає замовнику грошові кошти, оплачені замовником за умовами договору, та не несе будь-якої іншої відповідальності у разі відмови замовника від отримання послуг, в тому числі у разі невідвідування слухачем занять, що проводяться (були проведені) згідно навчального плану та розірвання договору виконавцем з підстав, передбачених підпунктом 5.3.2 даного договору (пункт 6.13) (т.1, а.с.10-11).

У додатку №1 до договору №030002761 від 15 серпня 2019 року про ціни та форми оплати праці, міститься інформація про обрання позивачем схеми оплати за рік навчання, що складає 10940,00 грн (т.1, а.с. 12).

Квитанцією №10472 від 29 серпня 2019 року підтверджується факт оплати ОСОБА_2 на користь ТОВ «ІТ ШАГ» грошових коштів у розмірі 10940,00 грн (т.1, а.с. 13).

01 листопада 2019 року студент ОСОБА_4 подав до ТОВ «ІТ ШАГ» заяву про розірвання договору, в якому прохав розірвати договір на навчання з 01 листопада 2019 року у зв`язку з відсутністю зацікавлення до навчальної програми (т.1, а.с. 16).

01 листопада 2019 року позивач подав на адресу відповідача заяву про повернення коштів за навчання її сина в розмірі 9371,51 грн (т.1, а.с. 17). Дана заява була подана повторно позивачем 09 грудня 2019 року (т.1, а.с. 18).

19 грудня 2019 року ТОВ «ІТ ШАГ» надало відповідь на вищезазначені заяви, в якій посилаючись на норми законодавства та умови укладеного між сторонами договору, повідомило ОСОБА_1 про неможливість повернення грошових коштів та одночасно запросили позивача за для укладення угоди про розірвання договору (т.1, а.с. 19).

10 січня 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «ІТ ШАГ» претензію за договором №030002761 від 15 серпня 2019 року, в якому прохала розірвати договір №030002761 від 15 серпня 2019 року за взаємною згодою сторін та повернути заявнику кошти у розмірі 9371,51 грн (т.1, а.с. 20-23).

18 лютого 2020 року ТОВ «ІТ ШАГ» надало відповідь на заявлену претензію позивача, в якій вказало, що якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Також відповідач повідомив, що не заперечує проти розірвання договору, у зв`язку з чим запрошував позивача для укладення відповідної угоди (т.1, а.с. 24).

Позиція апеляційного суду

Щодо недійсності положень договору

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою визнати недійсним пункт 6.4 договору №030002761 від 15 серпня 2019 року укладеного між ТОВ «ІТ ШАГ» та ОСОБА_1 у частині відповідальності замовника за односторонню відмову від договору у вигляді штрафу у розмірі 100 % від різниці між фактично внесеною ним грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг (дорівнює частині навчання/навчального плану з моменту укладення договору до моменту його розірвання) як несправедливий та такий, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів»

Відповідно до статті 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Статтею 18 вищевказаного Закону передбачені підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, позивач, як на підставу визнання недійсним пункту 6.4 спірного договору, вказала пункти 3,4,5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору; встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак колегія суддів зауважує, що вищевказане твердження спростовується матеріалами справи, а саме змістом спірного договору про надання послуг, укладеного між сторонами даної цивільної справи, адже нормами договору №030002761, а саме розділом 3 «Права та обов`язки сторін», встановлені права та обов`язки як замовника, так і виконавця.

Також за умовами договору передбачені випадки одностороннього розірвання договору замовником: у випадку, коли надання послуг не було розпочате виконавцем протягом 3 календарних місяців з дати, визначеної у навчальному платі як дата початку надання послуг або у випадку наявності форс-мажорних обставин. Натомість пунктом 6.1 договору вказано про відповідальність сторін, а саме: за порушення умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.

Так, частиною першою статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при укладенні даного договору, виконавець брав на себе зобов`язання щодо навчання слухача. Зі свого боку ТОВ «IT ШАГ» виконувало взяті на себе за договором № 030002761 від 15 серпня 2019 року зобов`язання. Замовником в односторонньому порядку, з власної ініціативи було прийняте рішення про відмову від виконання договору та його розірвання, що відповідно до норм чинного цивільного процесуального законодавства передбачає обов`язок замовника виплатити виконавцеві плату в повному обсязі.

Що ж стосується штрафу, який передбачений пунктом 6.4 спірного договору, то він не містить сталого розміру, а виключно залежить від дій замовника: термін споживання послуг та момент розірвання договору про отримання послуг (штраф у розмірі 100 % від різниці між фактично внесеною замовником грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг (дорівнює частині навчання/навчального плану з моменту укладення Договору до моменту його розірвання).

Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи не містять відомостей про розірвання спірного договору від 15 серпня 2019 року, натомість замовником було оплачено вартість навчання за рік, а відповідно до пункту 5.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Разом з тим, з умовами договору замовника було ознайомлено, про що свідчить його підпис у спірному договорі.

Отже, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст спірного пункту договору №030002761 від 15 серпня 2019 року та положення чинного цивільного законодавства, дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним пункт 6.4 договору №030002761 від 15 серпня 2019 року укладеного між ТОВ «ІТ ШАГ» та ОСОБА_1 у частині відповідальності замовника за односторонню відмову від договору у вигляді штрафу у розмірі 100 % від різниці між фактично внесеною ним грошовою сумою за даним договором та вартості наданих виконавцем послуг (дорівнює частині навчання/навчального плану з моменту укладення Договору до моменту його розірвання) як несправедливий та такий, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача – адвокат Немерцалова С.В. під час проведення судового засідання у суді першої інстанції 10 лютого 2021 року заявила клопотання про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомоги у строки, які передбачені статтею 141 ЦПК України. З вказаного вбачається, що відповідне клопотання було заявлено представником до закінчення судових дебатів у справі.

10 червня 2021 року на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача подала до суду: копію договору про надання правової допомоги №31 січня 2020 року з терміном дії до 31 січня 2023 року; копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 31 січня 2020 року, в якому зазначено про фіксований розмір гонорару адвоката за 1 годину витраченого ним робочого часу в розмірі 2000,00 грн; докладний опис наданих послуг від 09 червня 2021 року за договором про надання правничої допомоги від 31 січня 2020 року, в якому перераховані послуги надані адвокатським об`єднанням клієнту в рамках цивільної справи №554/5216/20 із зазначенням витраченого робочого часу та їх вартості, а саме: правовий аналіз матеріалів цивільної справи (30 хв., 1000, 00 грн); підготування та направлення відзиву на позовну заяву (1 год. 30 хв., 3000,00 грн); представництво адвокатом інтересів клієнта під час розгляду справи (2 год. 40 хв., 5320,00 грн); роздруківки про підтвердження участі представника в судових засіданнях. Також матеріали справи містять ордер на надання правової допомоги ТОВ «ІТ ШАГ» адвокатським об`єднанням «АК «Альфа-Лігал» в особі адвоката Немерцалової С.В.

Разом з тим, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 2021 року до суду першої інстанції надійшли заперечення від представника позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення по справі, в яких останній посилаючись на відсутність попереднього розрахунку судових витрат та принцип співмірності, прохав відмовити представнику відповідача у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини другої статті 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Тобто даною нормою цивільного процесуального законодавства закріплено право, а не обов`язок суду, що дає можливість на власний розсуд застосовувати дане положення.

Враховуючи, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року не взяв до уваги заперечення представника позивача щодо ухвалення додаткового рішення по справі та не застосував принцип співмірності з урахуванням складності категорії справи, колегія суддів вважає за потрібне зменшити суму судових витрат на професійну правничу допомогу з 9320,00 грн на 4500,00 грн, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІТ ШАГ».

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року постановлено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу на дане судове рішення слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Разом з тим, повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу  ОСОБА_1  на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року задовольнити частково та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІТ ШАГ» кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн замість 9320,00 грн.

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює лише оскаржуване додаткове рішення в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, то розподіл судових витрат в частині судового збору при розгляді даних апеляційних скарг не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року – залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року – залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року – задовольнити частково.

Додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2021 року - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІТ ШАГ» кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн замість 9320,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2022 року.

Головуючий                        В.П. Пікуль

Судді                Т.В. Одринська

                                                                               О.О. Панченко