ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
ПОСТАНОВА
07.06.06 Справа№ 5/282-28/44
16 год. 10 хв.
За позовом: Військового прокурора Західного регіону України, м. Львів, в інтересах держави -Міністерства оборони України, м. Київ, в особі уповноваженого органу - Державного підприємства МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод”, м. Львів
до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів
про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові № 902320/0/15262 від 15.09.2005 року, № 902320/1/19755 від 25.11.2005 року та № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року щодо визначення податкових зобов”язань
Суддя Морозюк А.Я.
Секретар судового засідання
Онишко І.Р.
м.Львів, вул.Личаківська,128,
Зал судового засідання № 302.
Представники сторін
Від прокуратури: Палига О.І. –прокурор відділу військової прокуратури Західного регіону України (посв. № 88)
Від позивача: Перепелятнікова Т.Б. –начальник юридичного відділу
Від відповідача: Гейшев О.О. - старший державний податковий інспектор, Федунишин Б.І. –головний державний податковий ревізор-інспектор
Позов заявлено Військовим прокурором Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України, м. Київ в особі уповноваженого органу - Державного підприємства МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод” до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Львові № 902320/0/15262 від 15.09.2005 року, № 902320/1/19755 від 25.11.2005 року та № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року щодо нарахування до сплати позивачем податкового зобов”язання за платежем “плата за землю” і штрафних санкцій недійсними в частині нарахування земельного податку за ІV квартал 2004 року в сумі 360 737 грн. 20 коп.
Ухвалою суду від 27.02.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє судове засідання призначено на 16.03.2006 року.
Заявою від 15.03.2006 року прокурор змінив підставу адміністративного позову та уточнив позовні вимоги, просить суд визнати протиправним рішення ДПІ у м. Львові в частині нарахування до сплати позивачем за ІV квартал 2004 року податкового зобов”язання за платежем “плата за землю” і штрафних санкцій на загальну суму 360 737,20 грн., з яких основний платіж складає 180 368 грн. 60 коп., штрафні (фінансові) санкції складають 180 368 грн. 60 коп., а також визнати нечинним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Львові № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за ІV квартал 2004 року до сплати позивачем податкового зобов”язання за платежем “плата за землю” і штрафних санкцій, всього на суму 360 737, 20 грн., з яких основний платіж складає 180 368 грн. 60 коп. та штрафні (фінансові) санкції складають 180 368 грн. 60 коп.
Ухвалою суду від 16.03.2006 року підготовче провадження у справі закінчено, справу призначено до судового розгляду на 20.04.2006 року. В судовому засіданні 20.04.2006 року оголошено перерву до 16.05.2006 року для надання можливості відповідачу надати пояснення по розрахунку штрафних санкцій. Ухвалою суду від 16.05.2006 року розгляд справи відкладено на 07.06.2006 року.
В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в по зовній заяві та письмовій заяві про зміну підстав адміністративного позову і уточнення позовних вимог від 15.03.2006 року, просять суд визнати протиправним рішення ДПІ у м. Львові в частині нарахування податкового зобов”язання за платежем “плата за землю” і штрафних санкцій на загальну суму 360 737,20 грн. за ІV квартал 2004 року, та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за ІV квартал 2004 року податкового зобов”язання за платежем “плата за землю” на суму 360 737, 20 грн. Свої вимоги прокурор та позивач мотивують тим, що Державне підприємство МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод” не має зобов”язань щодо сплати податку на землю за ІV квартал 2004 року, оскільки у відповідності до ст. 14 Закону України “Про збройні сили України” та ст. 75 Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік” позивач звільнений від сплати земельного податку, тому у податкового органу не було підстав для визначення податкового зобов”язання позивачу у ІV кварталі 2004 року.
Відповідач у поданому суду поясненні на позовну заяву, його представники в судовому засіданні проти позову заперечили. Свої заперечення обгрунтовують тим, що Державне підприємство МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод” відсутнє в переліку, затвердженому згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 838 “Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку у 2004 році”. Окрім цього, відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (із змінами та доповненнями), встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Відповідач вважає, що посилання позивача на ст. 14 Закону України “Про збройні сили України”, згідно якого земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та звільняються від сплати всіх видів податків, є безпідставним, оскільки даний Закон не відноситься до Законів України про оподаткування.
В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (акт перевірки, податкові повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду скарги, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
В судовому засіданні 07.06.2006 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови, постанова у повному обсязі складена і підписана 14.06.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
Відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, за результатами якої було складено акт від 05.09.2005 року № 94/23-2/07985602.
На підставі Акту перевірки ДПІ у м.Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2005 року № 902320/0/15262, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок в розмірі 980 252,14 грн. (490 126,07 грн. –основний платіж та 490 126,07 грн. –штрафні (фінансові санкції)).
В ході апеляційного оскарження податкового повідомлення - рішення ДПА у Львівській області своїм рішенням про результати розгляду повторних скарг від 03.02.2006р. за № 1357/10/25-005 скасовує податкові повідомлення –рішення ДПІ у м. Львові № 902320/0/15262 від 15.09.2005 року (від 25.11.2005 року № 902320/1/19735) в частині штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишає без змін.
У зв’язку з цим ДПІ у м.Львові приймає нове податкове повідомлення-рішення від 06.02.2006р. № 902320/2/2044 (на підставі акту перевірки від 05.09.2005 року № 94/23-2/07985602 та рішення ДПА у Львівській області про результати розгляду повторної скарги від 03.02.2006р. за № 135710/25-005), яким визначає суму податкового зобов’язання за платежем земельний податок в розмірі 735 189,11 грн. (490 126,07 грн. –основний платіж та 245 063,04 грн. –штрафні (фінансові санкції)).
В Акті перевірки відповідач вказує на порушення позивачем ст. 2, ст. 14 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), ст. 75 Закону України “Про державний бюджет України на 2004 рік” № 1344-ІV від 27.11.2003 року (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, в результаті чого занижено податкове зобов”язання із сплати земельного податку на суму 490 126,07 грн., а саме:
ІV кв. 2004 року –180 368,60 грн;
І кв. 2005 року –309 757,47 грн.
Позивачем оскаржується донарахування йому суми податкового зобов”язання за за ІV квартал 2004 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій на цю суму.
При прийнятті постанови суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1997 року № 2535-ХІІ, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається від грошової оцінки земель.
Згідно ст. 14 Закону України “Про збройні сили України” земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати всіх видів податків.
Відповідач (Державне підприємство МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод”) є платником земельного податку відповідно до Закону України “Про плату за землю” та ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”.
Статтею 2 Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Стаття 1 названого Закону визначає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Закон України “Про збройні сили України” не є законом про оподаткування, а передбачені в статті 14 даного Закону пільги щодо оподаткування не можуть бути підставою для їх застосування, оскільки відповідні зміни в закон про оподаткування не внесені. Те ж саме стосується Закону України “Про державний бюджет на 2004 рік”.
Таким чином, Державне підприємство МО України „Львівський бронетанковий ремонтний завод” є платником земельного податку на загальних підставах, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Морозюк А.Я.