Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючого судді Коробова О.К.,
суддів Іващука В.Я.,Сачука В.І.,
з участю прокурора Рогальчука К.Л.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію адвоката ОСОБА_1 (захисника обвинуваченої ОСОБА_2 на постанову Рівненського міського суду від 29 березня 2011 року.
Вказаною постановою прийняте рішення про продовження до 15 квітня 2011 року строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2
Як зазначено в поданні слідчого Рівненського МВ управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області Михальчука Т.У., ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що не розрахувалась, бо й не мала й намірів розраховуватись, з ОСОБА_4 за виконані ним роботи та використані будівельні матеріал, завдавши йому шкоду на суму 1 713 960 гривень. За твердженням слідчого, ОСОБА_2 організувала заподіяння невідомими особами ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження, з метою примушування його до відмови давати показання, а також організувала з метою примушування до відмови в даванні показань нанесення невідомими особами тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5
Кримінальна справа щодо ОСОБА_2 після затвердження обвинувального висновку за обвинуваченням за ч. 4 ст. 190 та ст. 386 КК України була направлена до суду 29 березня 2010 року.
18 січня 2011 року Рівненським міським судом ОСОБА_2 обраний запобіжний захід –взяття під варту. Строк тримання під вартою закінчився 18 березня 2011 року. Після цього щодо неї був обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
14 березня 2011 року слідчий звернувся до суду з поданням про продовження строку тримання під вартою. Це подання було частково задоволене судом 29 березня 2011 року, коли під вартою ОСОБА_2 вже не трималась, а запобіжним заходом щодо неї була вже підписка про невиїзд. Тобто Рівненський міський суд „продовжив” строк тримання під вартою щодо особи ,яка під вартою не утримувалась, а запобіжним заходом щодо якої чинною постановою слідчого була обрана підписка про невиїзд.
В апеляції захисник ОСОБА_1 просить скасувати постанову про продовження до 15 квітня 2011 року строку тримання під вартою його підзахисної. При цьому він посилається:
–на те, що при розгляді подання слідчого вже не йшлося про продовження строку тримання під вартою, бо ОСОБА_2 вже була звільнена з-під варти за закінченням законного строку перебування в слідчому ізоляторі. Тому суд міг вирішувати лише питання про зміну запобіжного заходу і повторне взяття під варту обвинуваченої.
–на те, що на час звернення з поданням вже було оголошено про закінчення досудового слідства, а тому була відсутня підстава для продовження строку тримання під вартою „неможливість у строк тримання під вартою закінчити розслідування справи”.
–з поданням про продовження строку тримання під вартою слідчий не мав права звертатись після закінчення досудового слідства по справі;
–на відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, бездоказовість тверджень про вчинення ОСОБА_2 тиску на потерпілого і свідків.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про залишення постанови без зміни, ознайомившись з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду від 25 квітня 2003 року N 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року N 15) п. 19 –подання про продовження строку тримання під вартою має бути розглянуте суддею до закінчення строків, установлених ст. 156 КПК.
Як вбачається з матеріалів справи суддя місцевого суду розглядав подання про продовження строку тримання під вартою в той час, коли строк тримання під вартою вже закінчився, особа була звільнена з під варти і щодо неї був застосований інший запобіжний захід. Тобто в суді йшлося не про продовження строку тримання під вартою, а про повторне взяття особи під варту (зміну запобіжного заходу із підписки про невиїзд на взяття під варту). Отже в такому разі слідчий мав звертатись з поданням про зміну запобіжного заходу на взяття під варту і це подання мало розглядатись судом лише у присутності обвинуваченої.
Однак постановою від 29 березня 2011 року фактично було прийняте рішення про повторне взяття під варту ОСОБА_2 і таке рішення суд, всупереч закону (ч.6 ст. 1652 КПК України), прийняв у відсутності обвинуваченої.
Вказані істотні порушення кримінально-процесуального законодавства за п.3 ч.1 ст. 367 КПК України є підставою для скасування постанови місцевого суду.
В даний час, з 29 березня 2011 року, кримінальна справа перебуває в провадженні Рівненського міського суду, попередній її розгляд призначений на 11 квітня 2011 року. У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 253 КПК України при попередньому розгляді суддя місцевого суду буде вирішувати питання про зміну чи скасування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 Тому провадження за поданням слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 під час досудового слідства підлягає закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду від 29 березня 2011 року про продовження до 15 квітня 2011 року строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 скасувати, а провадження по справі за поданням слідчого закрити.
Судді (підписи)
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов