Справа № 11-68/11Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б.
Категорія - ст.125 ч.2 КК УкраїниДоповідач - Гавриш Г.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючої – Гавриш Г.П.
Суддів –Демченко О.В., Лекан І.Є.
з участю захисника –ОСОБА_1
засуджених –ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Кременецького районного суду від 7 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та
жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка
України, працює медсестрою Кременецької ЦРКЛ
раніше не судима
засуджена за ч.2 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та
житель АДРЕСА_1, українець, громадянин
України, не одружений, не працюючий, раніше
не судимий
засуджений за ч.2 ст.125 КК України до 240 годин громадських робіт.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволений частково. Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_4 134 грн.48 коп. завданих їй матеріальних збитків та 100 грн. спричиненої моральної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, 30 грудня 2009 року близько 18 год. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони, які є сусідами, що проживають на одному сходовому майданчику, і між якими протягом тривалого часу існують особисті неприязні стосунки, виникла чергова суперечка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_2 подряпала ОСОБА_4 обличчя та вибила з рук фотоапарат, який впав на підлогу та розбився. Крім цього ОСОБА_3 двічі вдарив ОСОБА_4 головою об стіну, заштовхнувши останню у відчинені двері її квартири. В результаті поштовху ОСОБА_4 впала спиною на стіну, вдаривши дзеркало, яке розбилося. Внаслідок дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я та завдано матеріальну та моральну шкоду.
В своїх апеляціях засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають вирок суду незаконним та необгрунтованим і просять його скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги апелянти мотивують тим, що судове слідство проведено однобічно та не в повному обсязі, оскільки належним чином не були досліджені всі обставини справи та фактичні події, що відбувалися. Крім цього, на думку апелянтів, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи та не вірно застосований кримінальний закон.
Заслухавши доповідача, виступи засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подана засудженим ОСОБА_3 апеляція до задоволення не підлягає, а апеляція ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, що спростовує заперечення з приводу цього апелянтів в поданих ними апеляціях. Винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спричиненні потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, стверджується доказами зібраними та ретельно дослідженими в процесі судового розгляду даної кримінальної справи по суті.
Так, не визнаючи своєї вини у спричинені тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, обоє засуджених в той же час не заперечують наявності у вказаний період часу конфлікту між ними та потерпілою.
Зокрема ОСОБА_2 підтвердила, що під час конфлікту 30.12.2009 року на сходовому майданчику їхніх квартир, вона відштовхнула ОСОБА_4 та вибила з її рук фотоапарат, проте будь-яких ударів останній не наносила. ОСОБА_2 вважає, що ініціатором конфлікту була ОСОБА_4, яка без її згоди проводила фотографування і не реагувала на прохання його припинити. Крім цього ОСОБА_2 пояснила, що під час даного конфлікту з квартири потерпілої вийшла мати останньої –ОСОБА_5, яка нанесла ОСОБА_2 один удар палицею по голові.
В свою чергу ОСОБА_3 стверджував, що під час конфлікту між його матір’ю та сусідкою ОСОБА_4 він захищав матір, проте будь яких ударів потерпілій не наносив, а лише намагався відштовхнути останню в її квартиру.
Разом з тим вина засуджених у спричиненні потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень стверджується поясненнями в судовому засіданні самої потерпілої. Так, потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 30 грудня 2009 року близько 18 год. на сходовому майданчику розташування їхніх квартир, між нею та засудженими виникла чергова суперечка, яка згодом переросла в бійку. Під час даного конфлікту ОСОБА_2 подряпала ОСОБА_4 обличчя та вибила з рук фотоапарат, який впавши на підлогу, розбився. ОСОБА_3, який теж втрутився в конфлікт двічі вдарив ОСОБА_4 головою об стіну та заштовхнув у відчинені двері її квартири. Від даного поштовху ОСОБА_4 впала на стіну, на дзеркало, і розбила його. Очевидцем даного конфлікту була матір потерпілої ОСОБА_5
Покази потерпілої в частині спричинення їй легких тілесних ушкоджень підтверджуються актом судово-медичного обстеження №7 від 04.01.2010 року з якого видно, що при судово-медичному обстеженні ОСОБА_4 04.01.2010 року у неї виявлені прояви забою м’яких тканин лівої тім’яно-потиличної ділянки голови, садна лівої половини обличчя, синці передпліч, лівої кисті і лівої половини спини.
Згідно з вивченими медичними документами, при обстеженні ОСОБА_4 31.12.2009 року лікарями ортопедом і неврологом та подальшому лікуванні з 05 по 18.01.2010 року в Кременецькій центральній районній лікарні, у неї були виявлені певні неврологічні ознаки струсу головного мозку та описані більшість із зазначених вище зовнішніх травматичних змін.
Ці ушкодження виникли від дії тупих предметів приблизно за 5-6 діб до судово-медичного обстеження ОСОБА_4, що підтверджується їх характером, властивості і клінічним перебігом черепно-мозкової травми.
Виявлена в ОСОБА_4 травма голови із струсом головного мозку за виразністю клінічних проявів, що описані в медичних документах, належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я. Синці передпліч, лівої кисті і лівої половини спини –тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості (матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи №2306 аркуш 14-15).
Таким чином характер та локалізація спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, встановлених медичними фахівцями та підтвердженими вищевказаним висновком, повністю узгоджуються з особистими показами потерпілої ОСОБА_4 та поясненнями свідка ОСОБА_5, а тому підстав сумніватися у їх правдивості у колегії суддів немає.
Безпідставним є посилання апелянтів в апеляціях з приводу недослідження судом вищезазначеного акту судово –медичного обстеження потерпілої ОСОБА_4 у зв’язку з відсутністю такого в матеріалах справи. Зазначений акт знаходиться на ст.ст.14-15 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи №2306, які долучені до матеріалів даної кримінальної справи і які були предметом огляду та дослідження під час розгляду кримінальної справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання на а.с. 33.
Таким чином все вищенаведене спростовує твердження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в їх апеляціях, про те, що вони жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не спричиняли і даний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні за відсутності відповідних доказів.
Підтвердженням спричинення засудженими потерпілій матеріальних збитків є протокол огляду місця події від 30 грудня 2009 року квартири ОСОБА_4, який також знаходиться в вищезазначеному відмовному матеріалі №2306 (аркуш 9) і з якого видно, що в коридорі даної квартири на дверці шафи знаходиться пошкоджене дзеркало, а в кухні на кухонному столі лежить пошкоджений фотоапарат марки "ERGO" DC 7365. Крім цього з приводу пошкодження даного фотоапарату не заперечує і сама засуджена ОСОБА_2
Разом з тим суд 1-ї інстанції вірно критично оцінив заперечення засудженими факту спричинення ними потерпілій ОСОБА_4 будь-яких тілесних ушкоджень, пошкодження її майна та зустрічні зауваження у нанесенні їм ОСОБА_4 та її матір’ю ОСОБА_5 їм тілесних ушкоджень, оскільки ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 не представили суду будь-яких доказів з цього приводу так як за медичною допомогою не зверталися і судово-медичного обстеження не проходили.
Також суд 1-ї інстанції вірно критично оцінив покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскільки перша перебуває у неприязних стосунках з ОСОБА_4, а тому не може давати об’єктивних свідчень, а другий не був очевидцем конфлікту і знає про нього лише зі слів ОСОБА_2
Отже все вищевказане спростовує твердження апелянтів в апеляціях з приводу того, що на їхню думку, їх вина не підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і має місце однобічність та неповнота судового слідства.
Проаналізувавши всі наявні докази по справі суд прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, тобто у умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілій, що спричинили короткочасний розлад її здоров’я.
Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_2 то суд 1-ї інстанції невірно кваліфікував її дії за ч.2 ст. 125 КК України, виходячи із наступного.
Як видно із пояснень самої потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_5 під час конфлікту ОСОБА_2 лише подряпала ОСОБА_4 обличчя. Дані тілесні ушкодження, а саме садна лівої половини обличчя згідно акту судово-медичного обстеження №7 відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
У зв’язку з цим дії ОСОБА_2 необхідно перекваліфікувати на ч.1 ст.125 КК України, як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження та призначити їй покарання за даною статтею у вигляді штрафу в сумі 510 грн. в дохід держави.
Що стосується призначеного покарання засудженому ОСОБА_3, то на думку колегії суддів воно є законним та справедливим по відношенню до характеру злочинних дій вчинених засудженим, і є достатнім для подальшого його виправлення та перевиховання.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляційних вимог засуджених щодо скасування вироку суду, проте вважає за необхідне змінити вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2 та призначення їй міри покарання.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Кременецького районного суду від 7 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати її дії з ч.2 на ч.1 ст.125 КК України, за якою призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. в дохід держави.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.П. Гавриш