КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2011 № 53/318
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з’явилися;
від відповідача - ОСОБА_2 – паспорт НОМЕР_1, виданий 10.05.1996, Броварським РВ ГУ МВС України в Київській області;
ОСОБА_3 – представник за довіреністю № НОМЕР_2 від 17.11.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізична особа ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2010
у справі № 53/318 ( .....)
за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_1
до СПД - фізична особа ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 22000,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 22000 грн., з яких 12000 грн. заборгованості за фактично виконані роботи та моральної шкоди в розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати фактично виконаних позивачем робіт (наданих послуг), що призвело до нанесення позивачу збитків, які пов’язані з неодержанням прибутку (доходів), а також нанесенням позивачеві моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовує приписами ст.ст. 193, 224 ГК України, ст. 625 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р.(суддя Грєхова О.А.) у справі № 53/318 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12 000 грн. основного боргу, 120 грн. витрат по сплаті державного мита, 128 грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення обґрунтоване не доведенням відповідачем виконання зобов’язання належним чином, та підтверджується нормами ст.ст. 11, 206, 509, 527, 526, 530, 599, 616 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32-34, 193, 198 Господарського процесуального кодексу України,
Не погоджуючись з прийнятим рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. у справі № 53/318 скасувати. У позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме ст. 530 ЦК України та неврахуванням судом тієї обставини, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
15.03.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за вих. б/н від 15.03.2011.
Позивач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив; про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, надавши клопотання про залучення доказів у справі за вих. б/н від 16.03.2011.
Згідно розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 року № 01-23/3/2 у зв’язку з виробничою необхідністю склад колегії суддів з розгляду даної справи змінено: головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Іваненко Ю.Г., Пантелієнко В.О.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів позивач надав послуги відповідачу на суму в розмірі 12000 грн. на підставі усної домовленості. Підтвердженням факту надання послуг є акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.01.2010 (а.с. 12).
Колегія суддів зазначає, що вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та застережень.
Згідно вищевказаного акту позивач зобов’язувався надавати замовнику (відповідачу) юридичні послуги з питань, що виникають у процесі здійснення господарсько-виробничої діяльності замовника, а також здійснювати функції законного представника замовника в судах та інших органах влади, а також підприємствах, установах, організаціях.
Факт підписання акту № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 13.01.2010 відповідачем апелянтом не заперечується.
Статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Крім того, згідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що здійснив оплату прийнятих послуг шляхом готівкового розрахунку. На доказ розрахунку апелянт надав письмові пояснення особи, яка була присутня при передачі грошей.
В судовому засіданні 30.03.2011 апелянт підтвердив, що розрахунок з позивачем був проведений неналежним чином та не підтверджений будь-якими письмовими доказами.
Крім того, відсутність перерахунку відповідачем суми за виконані роботи згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 13.01.2010 підтверджується виписками з особистого банківського рахунку позивача за період з 01.01.2010 по 05.11.2010.
Відповідно до стаття 198 Господарського кодексу України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.
В статті 32 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги надані відповідачем письмові пояснення Астаулова С.В. щодо оплати заборгованості по акту, в якості належних та допустимих доказів.
Отже, належним чином оформлених доказів розрахунку відповідачем за надані послуги з матеріалів справи не вбачається.
Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.
Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції правомірно встановлений факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 12000 грн., який належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
Колегія суддів зазначає, що на момент розгляду справи в апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів оплати заборгованості позивачеві.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем становить суму в розмірі 12000 грн.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» із змінами і доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. у справі № 53/318 без змін.
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. у справі № 53/318 залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
04.04.11 (відправлено)