Справа 22ц-10811\2007 Головуючий у Іінстанції Потьомкін О.П.
Категорія 21(4) Доповідач Барильська А.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Барильської А.П. Суддів - Соколан Н.О., Ляховської І.Є. при секретарі - Бондарь Ю.А.
за участю: позивачки ОСОБА_1, та її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення страхових виплат, моральної шкоді у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
встановила:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі - відділення Фонду) про стягнення страхових виплат, моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я. В подальшому уточнила, частково змінила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача на її користь одноразову страхову виплату в сумі 12166.40 грн., моральну шкоду в сумі 75 000 грн., призначити щомісячну виплату у відшкодування шкоди, починаючи з 01.05.2006р по 09.05.2006р., включно, із розрахунку 612.50 грн.; з 10.05.2006р. по 30.06.2006р. включно, із розрахунку 700грн. в місяць; з 01.07.2006р. по 750 грн. в місяць..
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2006 року позов задоволено частково. З відділення Фонду на користь позивачки стягнуто моральну шкоду в сумі 30000 грн, недоплату по одноразовій страховій виплаті в сумі 12166 грн 40 коп, стягнуті щомісячні страхові виплати: з 01.05.2006р по 09.05.2006р., включно, із розрахунку 612.50 грн.; з 10.05.2006р. по 30.06.2006р., включно, із розрахунку 700грн. в місяць; з 01.07.2006р. по 750 грн. в місяць, до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивачка тривалий час працювала у шкідливих умовах підземною стволовою. Висновком МСЕК від 17.06. 2003року позивачці вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20%. При переогляді висновком МСЕК від 20.05.2004 року - 25% втрати професійної працездатності.
2
09 червня 2005 року при виконанні трудових обов'язків з позивачкою стався нещасний випадок на виробництві. За цим фактом складеним акт по формі Н-1 від
14.06.2005 року. За висновком МСЕК від 16.11.2005 року позивачці встановлено 35%
втрати професійної працездатності: 10% втрати професійної працездатності первинно у
зв"язку з трудовим каліцтвом та 25%- повторно, у зв"язку з професійним захворюванням.
Постановою Відділення Фонду № 3097 Н від 30.11. 2005 року позивачці призначено одноразову страхову виплату у зв"язку з нещасним випадком в сумі 5333.60грн., та щомісячні страхові виплати у сумі 53 грн.34 коп., відповідно до 10% втрати професійної працездатності, виходячи із середнього заробітку позивачки, що передував настанню страхового випадку; а всього призначені щомісячні страхові виплати, виходячи із 35% втрати професійної працездатності - 186.69 грн., починаючи з 14.11.2005року по 31.06.2006 року.
Висновком МСЕК від 10.05.2006 року позивачці встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, з 10.05.2006 року. Постановою № 11669Н від 15.05.2006 року позивачці призначені щомісячні страхові виплати в сумі 256.65 грн..
Позивачка вважає, що для обчислення розміру одноразової страхової виплати та щомісячних страхових виплат необхідно виходити не із середнього заробітку, а з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 1197 ЦК України, та провів розрахунки, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, однак колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може.
Як вбачається з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03. 1992 року зі змінами та доповненнями « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне страхування, Закону України від 23.09. 1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, Закону України від 14.10. 1992 року № 2692-Х11 «Про охорону праці»( в редакції Закону від 21.11.2002 року № 229-1 У), Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій частині, що не суперечить Закону № 1105-Х1У.
Згідно п. 12 зазначеного Пленуму розмір відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою потерпілим заробітку (його частини) у зв'язку з ушкодженням здоров'я, встановлюється виходячи із ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За таких обставин, колегія судців вважає, що відповідачем вірно розраховано середній заробіток для визначення розміру одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат. У зв"язку з чим рішення суду в частині стягнення з відділення Фонду на користь позивача недоплати по одноразовій страховій виплаті в сумі 12166 грн 40 коп, та щомісячних страхових виплат: з 01.05.2006р по 09.05.200бр., включно, із розрахунку 612.50 грн.; з 10.05.2006р. по 30.06.2006р., включно, із розрахунку 700грн. в місяць; з 01.07.2006р. по 750 грн. в місяць, до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок, підлягає скасуванню відповідно до вимог ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції обгрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і
3
профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачці у зв'язку з професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, встановлений в судовому засіданні. Позивачці протипоказана фізична праця, вона обмежений в пересуванні, роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє її нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп\2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту "є" пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності" є безпідставними, оскільки позивачці втрата професійної працездатності у зв"язку з професійним захворюванням вперше встановлена висновком МСЕК від 17.06.2003 року, та висновком МСЕК від 16.11.2005 року, у зв"язку з трудовим каліцтвом, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону. Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно керувався ст. 34 Закону України" Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності"; а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, суд порушив принцип змагальності сторін, є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивачки, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачкою професійного захворювання та трудового каліцтва, і пов"язані з ним фізичні і моральні страждання позивачки, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивачки до 10000 грн..
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4 , 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
4
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 6 грудня 2006 року в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 недоплати по одноразовій страховій виплаті в сумі 12166 грн 40 коп, та щомісячних страхових виплат: з 01.05.2006р по 09.05.2006р. включно, із розрахунку 612.50 грн.; з 10.05.2006р. по 30.06.2006р., включно, із розрахунку 700грн. в місяць; з 01.07.2006р. по 750 грн. в місяць, до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок- скасувати. Ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення страхових виплат у зв'язку з ушкодженням здоров'я - відмовити.
Змінити рішення суду в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування моральної шкоди, стягнуту з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 до 10000 грн..
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.