ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 р.  Справа № 2а/0470/1319/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

            головуючого судді Конєвої С.О.  

            при секретарі судового засіданняТроценко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом  Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області до Закритого акціонерного товариства «Оветри»про стягнення  18 130 грн. 48 коп., -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2011р. Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області звернулося  з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Оветри»та просить стягнути з останнього заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010 року в сумі 18 130 грн. 48 коп.

Свої позовні вимоги  позивач обґрунтовує тим, що відповідач самостійно нарахував страхові внески за вказаний вище період, однак у встановлені строки не здійснив їх перерахування в порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування № 1058-ІУ від 09.07.2003р., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість  по сплаті страхових внесків за листопад 2010 року  на суму 18 130 грн. Крім того, позивач вказує на те, що відповідач з жовтня 2005 року не сплачує страхові внески в порушення ст. 20  вищезгаданого Закону.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак 09.03.2011р.на адресу суду від позивача  надійшло клопотання, в якому  він просить розглядати справу за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання   01.04.2011р. не з’явився, причину неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або  розгляд справи за його відсутності суду не надав, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчать наявні в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.02.2011р., корінець звіту про відправлення телефонограми відповідачеві, отриманої ним 01.03.2011р.(а.с.26, 42).

Відповідач наданим йому правом  згідно до ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України на участь у судовому засіданні не скористався, свого представника для участі в судове засідання не направив, однак  25.02.2011р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому в задоволенні позову просить відмовити  посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство відповідача № Б24/423-09 та на теперішній час склалася  практика розгляду позовних  заяв УПФУ в м. Орджонікідзе згідно з якою суд відмовляє позивачу в задоволенні позову, що підтверджується постановою суду від 09.11.2010р. у справі № 2а-12423/10/0470 і постановою суду від 27.01.2011р. у справі № 13711/10/0470 за якими в задоволенні позовних вимог позивачеві відмовлено. Крім того, відповідач у запереченнях на позов також зазначає, що статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено виключний перелік, на що не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме: на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди. Відповідач вважає, що порушення провадження у справі про банкрутство направлено на задоволення вимог кредиторів та в період  введення  мораторію заходи щодо погашення заборгованості перед кредиторами приймаються виключно  господарським судом.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повторного неприбуття відповідача в судове засідання, який не є суб’єктом владних повноважень належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищенаведене, та те, що відповідач належно повідомлений судом про час і місце розгляду справи, не надання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, норми ч. 4, ч. 6 ст. 128 Кодексу, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін, за наявними у справі доказами, з урахуванням заявленого позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та  з урахуванням заперечень на позов, наданих відповідачем, виходячи з того, що у суду не має потреби заслухати свідків та експерта.

Згідно до вимог ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального  технічного засобу не здійснювалася  у зв’язку з неявкою представників  сторін у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ЗАТ „Оветри” (ідентифікаційний код 05517423) зареєстроване виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 05.12.1995 р. та перебуває на обліку в УПФУ в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з 25.01.2000р., реєстраційний номер - 042630038. (а.с. 10, 11, 45).

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-УІ, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка зареєстрована постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів на відповідача покладено обов’язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування.

Пунктом 11.11 Інструкції № 21-1 визначено, що платники страхових внесків щомісяця складають у двох примірниках розрахунок сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми страхових внесків за формою згідно з додатком 23  цієї  Інструкції.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-УІ передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше, ніж за 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць. Відповідно до ч. 12 ст. 20 вищевказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції № 21-1 також встановлено, що нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми  яких нараховуються страхові внески.

Як  вбачається з матеріалів справи, відповідачем до управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області були надані розрахунки сум страхових внесків, в яких відповідачем самостійно обчислені суми страхових внесків у рядку 8 за листопад 2010р. в сумі 18 130 грн. 48 коп. зі  строком сплати до 20.12.2010р. (а.с.5).

Відповідач у встановлені законом строки вищезазначені страхові внески не сплатив, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість по сплаті страхових внесків станом на 25.12.2010р. в сумі 18 130 грн. 2010р. за листопад 2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості ( а.с. 6).

Статтею 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-УІ передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальником в строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

В судове засідання відповідач не з’явився, доказів сплати заборгованості по страхових внесках за листопад 2010р. в сумі 18 130 грн. 48 коп. суду не надав. У наданих суду запереченнях просить відмовити в позові посилаючись на те, що склалася  відповідна практика за якою Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовляє в задоволенні позову позивачеві посилаючись на те, що  ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2009р. порушено провадження у справі № Б24/423-09 про банкрутство відповідача та погашення заборгованості перед кредиторами здійснюється лише господарським судом  у межах справи про банкрутство. Крім того, зазначає, що зазначеною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який  поширюється лише на виплату заробітної плати, аліментів,  відшкодування шкоди, авторської винагороди.

Однак такі висновки відповідача є безпідставними та не можуть бути покладені в основу зазначеної постанови, виходячи із того, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 19.05.1992 р. № 2343-ХІІ (далі – Закон № 2343) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Цією ж статтею визначені поняття щодо конкурсних та поточних кредиторів. Так, конкурсні кредитори -  це кредитори за вимогами  до  боржника,  які  виникли  до  порушення провадження у справі  про  банкрутство  та  вимоги  яких не забезпечені заставою майна   боржника.   До конкурсних  кредиторів  відносяться  також кредитори,    вимоги    яких   до   боржника   виникли   внаслідок правонаступництва  за  умови  виникнення  таких вимог до порушення провадження   у   справі  про  банкрутство.  Поточні  кредитори  -  це кредитори  за  вимогами  до  боржника, які виникли після порушення провадження  у  справі про банкрутство.

Відповідно до ч.4 ст. 12 Закону № 2343 протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, зобов’язання відповідача зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010р. в сумі 18 130 грн. 48 коп. виникло  з 01.12.2010р. та повинно було бути виконаним відповідачем шляхом  сплати  страхових внесків до  20.12.2010р.

Таким чином, термін виконання зобов’язань відповідача за цим адміністративним позовом, настав після 16.10.2009 р. - дня введення мораторію, а отже позивач по зобов’язанням  відповідача  щодо сплати страхових внесків за листопад 2010р. є поточним кредитором  та дія мораторію на задоволення цих вимог (поточних вимог)  не поширюється.

За змістом статті 12 Закону № 2343 мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), не нараховуються.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009 р. № 15.

З урахуванням вищенаведеної постанови  Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15, у  адміністративного суду відсутні правові підстави   щодо  прийняття до уваги  у відповідності з вимогами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2010р. у справі № 2а-12423/10/0470 та постанови від 27.01.2011р. у справі № 2а-13711/10/0470, за якими в позові  позивачеві про стягнення страхових внесків з відповідача  було відмовлено.

При цьому, судом також враховується, що станом на момент розгляду цієї справи провадження у справі про банкрутство відповідача знаходиться на стадії підготовчого провадження, яке було призначено на 17.03.2011р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали господарського суду від 28.02.2011р. Відповідач у ході судового розгляду справи на вимогу ухвали суду  відмовився від проведення звірки взаєморозрахунків про що  свідчать наявні в матеріалах документи про направлення актів звірки на адресу відповідача, а також копія акту про не допуск представників позивача до проведення звірки від 21.02.2011р. (а.с.49-54).

Частиною 3 ст. 106 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду наділені правом звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, суд вважає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010р. в сумі  18 130 грн. 48 коп. з урахуванням наданого позивачем розрахунку суми позову та відомості, де відповідачем самостійно обчислені страхові внески за листопад 2010р. в сумі 18 130 грн. 48 коп., (а.с.5,6).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична  чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

 Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 41, 71,86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області до Закритого акціонерного товариства «Оветри» про стягнення  18 130 грн. 48 коп. - задовольнити  повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Оветри» ( 53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Зонова, 3, р/р  26003202187802, АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 05517423) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області ( 53300, Дніпропетровська область, м. Орджонікідзе, вул. Партизанська, 71, р/р № 256083011537, ВАТ «Державний Ощадний банк України» філія – Нікопольське відділення № 7898, МФО 306287, ЄДРПОУ 21928215) – заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за листопад 2010 року в сумі 18 130 грн. 48 коп. ( вісімнадцять тисяч сто тридцять грн. 48 коп.).  

          Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 04.04.2011р.

Суддя                       

С.О. Конєва