Справа № 2-169/07 

2007 рік                                                                                                                                                                                             

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К  Р А Ї Н И

07 грудня 2007 року                                                                                             місто Маріуполь 

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мироненко І.П.,

при секретарі Сіробаба Н.В.,

за участі позивачки (відповідача по зустрічному позовоу)  ОСОБА_1., її представника адвоката ОСОБА_3., відповідача (позивача по зустрічному позову) ОСОБА_2., його представника адвоката ОСОБА_4.  

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом  ОСОБА_1до ОСОБА_2про розподіл майна подружжя; зустрічному позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про розподіл майна подружжя, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2. про поділ майна подружжя. В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 2004 року. До цього часу, з 01 січня 2003 року вони з відповідачем знаходились у фактичних шлюбних відносинах і проживали у належному їй на праві власності будинку АДРЕСА_1. За час спільного проживання ними було придбане майно на загальну суму 41 375 гривен.

Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину майна, придбаного під час шлюбу на суму 20 687 гривен і виділити в натурі: пральну машинку,  меблевий гарнітур до вітальні, пилосос, металевий гараж, всього на суму 6303 гривні. Стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину грошових коштів, внесених за автомобіль “ВАЗ 2110”, державний № НОМЕР_1, в сумі 12 150 гривен.

Відповідачу ОСОБА_2. виділити в натурі телевізор, тумбу під телевізор, холодильник “Самсунг”, спальний гарнітур “Шатура”, магнітофон до автомобіля, чохли на автомобіль, 800 гривен сплачених за антикорозійну обробку автомобіля,  Ѕ частину грошових коштів, внесених за автомобіль “ВАЗ 2110”, державний № НОМЕР_1, в сумі 12 150 гривен, а всього на суму 22 292 гривні.

В рахунок зрівняння часток у спільному майні стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в сумі 2234 гривні.

Крім того, визнати за нею право власності на 1/2 частку грошового внеску відкритого на ім'я відповідача у філії № 8013/0106 Жовтневому відділенні Ощадного банку України  № 117 , стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину грошового внеску.

Відповідач ОСОБА_2. позовні вимоги визнав частково, непогожуючись з вартістю та переліком майна, визначеним позивачкою, звернувся до суду із зустрічним позовом. В обґрунтування своїх вимог вказував на те, що за час подружнього життя ними було придбане майно на загальну суму 19 618 гривен.

Просив визнати за ним право власності Ѕ частину спільного майна на суму  5822 гривні  і виділити йому в натурі холодильник «Самсунг», спальний гарнітур «Шатура».

ОСОБА_1. виділити в натурі: пральну машину «Самсунг»,  меблевий гарнітур до вітальні, пилосос «Самсунг», металевий гараж,  дзеркало, пам'ятник, плитку ФЕМ, шлак, вікно, двері, огорожу. В рахунок зрівняння часток у спільному майні стягнути з ОСОБА_1. на його користь грошову компенсацію в сумі 6897 гривен.

Крім того, в жовтні 2005 року ним був укладений договір позики № 7706 з ВАТ «ММК ім. «Ілліча» на придбання автомобіля «ВАЗ 2110» державний номер НОМЕР_1в сумі 25 000 гривен. Договір укладався на 36 місяців з утриманням із його заробітної плати щомісячно 694 гривні 45 копійок. Вважає, що з позивачки ОСОБА_1. на його користь має бути стягнута Ѕ частка коштів, сплачених за сім місяців, а саме 2430 гривен.

Всього стягнути з ОСОБА_1. на його користь грошову компенсацію в сумі 9327 гривен.

В судовому засіданні сторони досягли згоди щодо оцінки спірного майна та його поділу в частині: пилососу «Самсунг», холодильника «Самсунг», спального гарнітуру «Шатура», меблевого гарнітуру до вітальні, чохлів, автомобільного магнітофону, металевого гаражу, пам'ятника, дзеркала, плитки ФЕМ,  вікна, огорожі, дверей, шлаку, вартості антикорозійного покриття.

При цьому, ОСОБА_2. вказував на те, що телевізор «Самсунг», тумба під телевізор, пральна машинка «Самсунг» були придбанні за рахунок його особистих коштів. Перший внесок за автомобіль «ВАЗ 2110» державний номер НОМЕР_1в сумі 19 400 гривен був зроблений за рахунок коштів, отриманих від продажу двох належних йому автомобілів.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши надані докази, суд вважає, що позови ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом ОСОБА_2. та ОСОБА_1. з 01 січня 2003 року перебували у фактичних шлюбних стосунках, а 20 квітня 2004 року уклали шлюб, який було зареєстровано відділом РАГСу Орджонікідзевського РУЮ, актовий запис № 88.

Сторонами не оспорюється той факт, що шлюбні стосунки були припинені 27 травня 2006 року.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2006 року шлюб між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. розірвано.

Правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Сімейного кодексу України, тому відповідно до Розділу УП Прикінцевих положень, суд вважає, що поряд з нормами  Сімейного кодексу України підлягають застосуванню і положення Цивільного кодексу України в редакції 19963 року, Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року, зі змінами “Про  застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України” спори про поділ майна осіб, які проживають однією сім'єю, але не знаходяться у зареєстрованому шлюбі, повинні вирішуватися відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Закону України “Про власність”.

Згідно до ст. 17 Закону України “Про власність”, в чинній на той час редакції,  п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” майно, придбане внаслідок спільної праці осіб, які перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше невстановлене письмовою згодою між ними. Якщо письмова угода не укладалась, частки учасників спільної сумісної власності визначаються ступенем їх трудової участі у придбанні майна. За відсутності доказів, що участь одного з них була більшою, частки визначаються рівними.

За час знаходження сторін у фактичних шлюбних відносинах було придбане таке майно: 30 січня 2003 року телевізор “Самсунг”, вартістю 1700 гривен; 06 лютого 2003 року тумба під телевізор, вартістю 250 гривен; 29 березня 2003 року пральна машина “Самсунг”, вартістю 1500 гривен.

Як роз'яснено у п. 8  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” право на майно, придбане внаслідок спільної праці, може бути визнано не тільки за громадянами, які є родичами, а й за іншими особами, коли буде встановлено, що вони входили до складу сім'ї і брали трудову участь у його придбанні.

Відповідач ОСОБА_2. вказував на те, що зазначене майно було придбано ним за рахунок власних коштів, накопичених ще до вступу у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_1.

З оглянутих в судовому засіданні гарантійних талонів на телевізор “Самсунг” та пральну машину “Самсунг” вбачається, що в графі покупця міститься підпис ОСОБА_2. (а.с. 10, 18).

Позивачка ОСОБА_1. заперечуючи доводи відповідача, вказувала на те, що  майно було придбано за рахунок спільних сумісних коштів. Як на підтвердження своїх доводів посилалася на  покази свідка ОСОБА_5. (рідної сестри), якій ці обставини були відомі зі слів самої позивачки.

Виходячи з наведеного суд вважає, що ОСОБА_1. не надано доказів, на підставі яких можна зробити обґрунтований висновок про те, що телевізор “Самсунг”, тумба під телевізор, пральна машина “Самсунг” придбані за рахунок спільної праці сторін.

За таких підстав, зазначено майно не може бути включено до кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і поділу не підлягає.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Сімейний кодекс України, ст. 60 якого передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Із узагальненого змісту цих статей вбачається, що набуття майна під час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, а тому на заінтересовану особу покладається обов'язок доказування, що майно було придбане у шлюбі, але за її особисті кошти.

Сторонами не заперечувався той факт, що за час шлюбу за рахунок спільних сумісних коштів було придбане таке майно: холодильник “Самсунг”, вартістю 1700 гривен; пилосос, вартістю 250 гривен; металевий гараж, вартістю 1500 гривен; пам'ятник, вартістю 1000 гривен; дзеркало, вартістю 100 гривен; плитка ФЕМ, вартістю 1000 гривен; чохли на автомобіль, вартістю 150 гривен; автомобільний магнітофон, вартістю 270 гривен; спальний гарнітур “Шатура”, вартістю 1900 гривен;  гарнітур до вітальні, вартістю 1000 гривен; вікно, вартістю 250 гривен; огорожа, вартістю 700 гривен; двері, вартістю 400 гривен; шлак на суму 50 гривен, проведена антикорозійна обробка автомобілю на суму 400 гривен, а всього на загальну суму 10 670 гривен.

У позивачки ОСОБА_1. знаходиться у користуванні майно на загальну суму 6250 гривен, а саме: пилосос, металевий гараж, пам'ятник, дзеркало, гарнітур до вітальні, вікно, двері, огорожа, плитка ФЕМ, шлак.

Решта вищезазначеного майна на суму 4420 гривен, у тому числі і антикорозійна обробка, яка є невід'ємною частиною автомобіля, знаходиться у користуванні відповідача.

За таких обставин, суд вважає за можливе виділити ОСОБА_1. на праві власності: пилосос “Самсунг”, металевий гараж, пам'ятник, дзеркало, гарнітур до вітальні, вікно, двері, огорожу, плитку ФЕМ, шлак, а всього на загальну суму 6 250 гривен.

ОСОБА_2. виділити на праві власності майно: холодильник “Самсунг”, чохли на автомобіль, автомобільний магнітофон, спальний гарнітур “Шатура”, у тому числі і антикорозійну обробку автомобіля, а всього на загальну суму 4420 гривен.

Відступ від рівності часток сторін становить 915 гривен, які підлягають стягненню з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2.

Крім того, за період з 20 квітня 2004 року (укладення шлюбу) по 27 травня 2006 року (фактичне припинення шлюбних стосунків) на особистий рахунок відповідача ОСОБА_2. у філії № 8013/0106 Жовтневого відділення Ощадного банку України № 117 була нарахована пенсія у сумі 13 263 гривні 95 копійок. 

Відповідач ОСОБА_2. заперечував право позивачки ОСОБА_1. на будь-яку частину грошових коштів, оскільки на його думку, пенсія не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Проте, суд не може погодитися з цими доводами виходячи з наступного.

Як зазначено у ч.2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є  заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Сімейний бюджет це матеріальна основа сім'ї. Право одного з подружжя вносити зарплату, пенсію до сімейного бюджету існує поряд з його обов'язком дбати про матеріальне забезпечення сім'ї (ч.4 ст. 55 СК України) та правом на спільне вирішення питань життя сім'ї (ст. 54 СК України).

Позивачка ОСОБА_1. вказувала на те, що між ними існувала домовленість про накопичення пенсії в інтересах сім'ї, навіть при оформлені кредиту на автомобіль ці гроші не були використані.

Відповідач ОСОБА_2., окрім тверджень, що пенсія накопичувалась в інтересах його дочки від першого шлюбу, доказів на спростування доводів позивачки суду не надав. При цьому не заперечував, що одразу після припинення шлюбних стосунків 29 травня 2006 року  гроші, які були на рахунку він зняв і вони до цього часу знаходяться в нього.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що нарахована за цей період пенсія в сумі 13 263 гривні 95 копійок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і за позивачкою ОСОБА_1. має бути визнано право власності на Ѕ її частку в сумі 6631 гривен 98 копійок, які підлягають стягненню з ОСОБА_2.

 Незважаючи на те, що частки майна подружжя у спільній сумісній власності визнаються рівними, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Як встановлено матеріалами справи 31 жовтня 2005 року між ВАТ  «ММК ім. Ілліча» та ОСОБА_2. був укладений договір позики № 7706 на суму 25000 гривен для придбання автомобіля. Згідно платіжної квитанції перший внесок в сумі 19 400 гривен сплачений 28 жовтня 2005 року.

Відповідач ОСОБА_2. на підтвердження своїх доводів вказував на те, що в лютому 2004 року продав ОСОБА_6., належний йому за договором дарування автомобіль «Москвич-412» державний номер  НОМЕР_2. Отримані від продажу 10 000 гривен знаходились на зберіганні в його батька  ОСОБА_2

В жовтні 2005 року за 12 000 гривен був проданий належний йому за договором дарування автомобіль «ВАЗ 2103».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6показав, що дійсно в лютому 2004 року придбав у ОСОБА_2. за 10 000 гривен автомобіль «Москвич-412» державний номер  НОМЕР_2.

Свідок ОСОБА_7. показав, що гроші в сумі 10 000 гривен від продажу автомобіля «Москвич-412» зберігалися в нього, які він в жовтні 2005 року передав ОСОБА_2. для придбання нового автомобіля.

Свідок ОСОБА_8. (двоюрідний брат ОСОБА_2.) показав, що в жовтні 2005 року придбав автомобіль «ВАЗ 2103» за 12 000 гривен, договір був оформлений довіреністю, розписка не писалась. В його присутності ОСОБА_2. перерахував гроші і передав їх ОСОБА_1.

Позивачка ОСОБА_1. вказувала на те, що перший внесок за автомобіль було зроблено за рахунок належних їй 5000 гривен, отриманих від продажу акцій в 2000 році. Їй не відомо за яку суму був проданий автомобіль “Москвич”, ці гроші до сімейного бюджету не передавалися. При цьому, не заперечувала, що відповідачем ОСОБА_2. були внесені гроші, отримані  від продажу автомобіля “ВАЗ 2103”, але в сумі 7000 гривен.

Вказані обставини підтвердила свідок ОСОБА_5. (рідна сестра ОСОБА_1.), яка пояснила, що це їй відомо зі слів самої позивачки.

Таким чином, допитані в судовому засіданні свідки, які є близькими родичами сторін підтверджують пояснення кожної із сторін, і водночас не спростовують пояснення іншої сторони. Будь-яких інших доказів, які б надали можливість зробити обґрунтований висновок про пере важність доказів однієї сторони над іншою, суду не надано.

Разом з тим, суд визнає внесення відповідачем ОСОБА_2. в придбання автомобіля “ВАЗ 21104” 7000 гривен своїх особистих коштів, виручених від продажу автомобіля “ВАЗ 2103”, оскільки друга сторона цих обставин не оспорювала. Таким чином, перший внесок для придбання автомобіля “ВАЗ 21104”, зроблений за рахунок спільних сумісних коштів сторін становить 12 400 гривен.

В рахунок погашення кредиту за сім місяців шлюбу було сплачено 4865 гривен, з виплатою щомісячно 695 гривен.

Автомобіль “ВАЗ 21104” знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_2., який продовжує сплачувати за нього кредит. Позивачка ОСОБА_1. не наполягала на передачі їй автомобіля в натурі.

 За таких підстав, суд вважає за можливе виділити автомобіль “ВАЗ 21104” державний номер НОМЕР_3на праві власності ОСОБА_2., стягнути з останнього на користь ОСОБА_1. Ѕ частку грошей сплачених за рахунок спільних сумісних коштів в сумі  8632 гривні 50 копійок ((12 400 + 4865) : 2).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2. повинен сплатити ОСОБА_1. грошову компенсацію в сумі 15 264 гривні 48 копійок (6631,98 + 8632,5), а позивачка ОСОБА_1. має сплатити ОСОБА_2. 915 гривен. Загальна сума грошової компенсації, яку відповідач ОСОБА_2. повинен сплатити позивачці ОСОБА_1. становить 14 349 гривен 48 копійок (15264,48 - 915).

Згідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу та інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” та додатком до неї встановлено, що граничній розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Матеріалами справи встановлено, що адвокат ОСОБА_3. була зайнята при розгляді справи в інтересах позивачки ОСОБА_1. в цілому 7 годин.

Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” (ст. 76), із змінами, з 01 жовтня 2007 року встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати становить 460 гривен.

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, за 7 робочих годин особі, що надавала правову допомогу позивачці ОСОБА_1. становить 1288 гривен (460 х 40% : 7), яка підлягає стягненню з ОСОБА_2.

Позивачкою ОСОБА_1. при зверненні до суду був сплачений судовий збір в сумі 200 гривен, тоді як ціна позову становить 20599 гривен. Відповідачем ОСОБА_2. при зверненні із зустрічним позовом судовий збір не оплачувався.

За таких підстав, з ОСОБА_1. в дохід держави підлягає стягненню недоплачена сума судового збору в розмірі 5 гривен 99 копійок. З відповідача ОСОБА_2. в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 205 гривен 99 копійок, що становить 1% від ціни позову.

 На підставі ст. 17 Закону України “Про власність”, ст. ст. 60, 69 - 70, п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року зі змінами “Про  застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України”, п.п. 5, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року зі змінами “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”, Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави”, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215 ЦПК України, суд -     

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про розподіл майна подружжя; зустрічному позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про розподіл майна подружжя, задовольнити частково.

ОСОБА_1виділити на праві власності майно: пилосос “Самсунг”, вартістю 250 гривен,  металевий гараж, вартістю 1500 гривен, пам'ятник, вартістю 1000 гривен, дзеркало, вартістю 100 гривен, плитку ФЕМ, вартістю 1000 гривен, меблевий гарнітур для вітальні, вартістю 1000 гривен, вікно, вартістю 250 гривен, огорожу, вартістю 700 гривен, дверці, вартістю 400 гривен, шлак, вартістю 50 гривен, а всього на загальну суму 6 250 (шість тисяч двісті п'ятдесят) гривен.

Визнати за ОСОБА_1. право власності на грошові кошти в сумі 6631 гривню 98 копійок.

ОСОБА_2виділити на праві власності майно: холодильник “Самсунг”, вартістю 1700 гривен, автомобіль “ВАЗ 21104” державний номер НОМЕР_3, чохли на автомобіль, вартістю 150 гривен, автомобільний магнітофон, вартістю 270 гривен, антикорозійне покриття, вартістю 400 гривен, спальний гарнітур “Шатура”, вартістю 1900 гривен, а всього на суму  4 420 (чотири тисячі чотириста двадцять) гривен.

В рахунок грошової компенсації стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1 14 349 (чотирнадцять тисяч триста сорок дев'ять) гривен 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу 1288 гривен.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд майнового спору в сумі 205 гривен 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1в дохід держави недоплачену суму судового збору в сумі 5 гривен 99 копійок.

В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1та ОСОБА_2, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя _____________