Справа № 2-2044/07
2007 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 грудня 2007 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Мироненко І.П.,
при секретарі Солодько Є.А.,
за участі позивачки ОСОБА_1., її представника ОСОБА_4., відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про розірвання договору оренди (піднайму) жилого приміщення, виселення, зняття з реєстрації; третя особа: Відділ ГІРФО Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області, суд -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про розірвання договору оренди (піднайму) жилого приміщення в будинку АДРЕСА_1, виселення і зняття з реєстрації за даною адресою. В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що відповідач ОСОБА_3. є її онуком, весною 2006 року він попросив прописати свою дружину відповідачку ОСОБА_2., яка переїхала на постійне проживання до міста Маріуполя з Тельмановського району, для постановки на облік у жіночій консультації. Відповідачі добре ставилися до неї і вона дозволила їм проживати в своєму будинку АДРЕСА_1. З відповідачкою ОСОБА_2. 04 травня 2006 року був укладений договір піднайму жилого приміщення і остання отримала реєстрацію за вказаною адресою.
Згодом відношення відповідачів до неї та її дочки інваліда І групи змінилося. Відповідач ОСОБА_3. тривалий час ніде не працював, як і його дружина. Знаходячись на їхньому утриманні вони почали виживати їх з власного будинку, встряючи скандали та сварки. Профілактичні бесіди дільничного інспектора не дали позитивних наслідків. Оскільки відповідачі утворили незносні умови для спільного проживання, вона, через нотаріуса 21 лютого 2007 року повідомила відповідачку ОСОБА_2. про розірвання договору піднайму та виселення. Минуло три місяці з дня попередження, але відповідачі з будинку не виселилися.
Просила виселити ОСОБА_2. та ОСОБА_3. з належного їй будинку АДРЕСА_1без надання іншого жилого приміщення, зняти ОСОБА_2. з реєстрації за вказаною адресою.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. пояснила, що її дочка інвалід І групи потребує стороннього догляду, вона через похилий вік 1925 року народження, не може самостійно його здійснювати, а відповідачі відмовляються їй допомагати. Запросити сторонню людину вона не може, оскільки відповідачі разом зі своїми дітьми зайняли майже весь будинок. Вона власник, але не має своєї кімнати, дочка інвалід знаходиться у прохідній кімнаті. Крім того, за весь час проживання в її будинку, відповідачі не здійснювали оплату за користування жилим приміщенням і оплату комунальних послуг. Вони з дочкою мають пільги, але за зареєстровану відповідачку ОСОБА_2. та двох її дітей, змушені оплачувати без врахування пільг.
Просила з цих підстав розірвати договір піднайму жилого приміщення, виселити відповідачів без надання іншого жилого приміщення, зняти відповідачку ОСОБА_2. з реєстрації за даною адресою.
Представник позивачки ОСОБА_4. підтримав заявлені вимоги і пояснив, що через побутові умови, які утворили відповідачі, ОСОБА_1. обмежена у користуванні жилим будинком. Сторонньої допомоги потребує не тільки її дочка інвалід, але і сама позивачка, однак через проживання в будинку відповідачів, вони не мають можливості її отримати. Між ними утворилися неприязненні стосунки і відповідач ОСОБА_3. обмежує її у спілкуванні. Весь тягар по утриманню житла позивачка несе самостійно.
Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. позовні вимоги не визнали. В обґрунтування своїх заперечень вказували на те, що проживали у власному будинку в Тельмановському районі. Позивачка сама їх запросила переїхати до міста. Вони вселилися у спірний будинок у 2005 році як члени сім'ї, разом вели господарство, в них був спільний бюджет. На утриманні позивачки вони не знаходились, в них були гроші від продажу будинку. Оскільки у ОСОБА_2. не було реєстрації, позивачка погодилась її прописати в будинку. Однак у відділі реєстрації їм пояснили, що у якості членів сім'ї можуть бути прописані тільки близькі родичі, інші особи прописуються як піднаймачі. У зв'язку з цим, був підписаний договір піднайму. На початку 2007 року стосунки між ними погіршились, на побутовому ґрунті виникають конфлікти, але ініціаторами їх є сама позивачка та її дочка.
Просили у задоволені позову відмовити, іншого житла ніж спірний будинок вони не мають.
Представник відділу ГІРФО Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, суду надана заява про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи будинок АДРЕСА_1належить на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 09 березня 2005 року Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою (№ реєстру 1233) позивачці ОСОБА_1.
Згідно адресної книги в будинку АДРЕСА_1позивачка ОСОБА_1., її дочка ОСОБА_5., з 04 травня 2006 року у якості квартиранта відповідачка ОСОБА_2. з двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2року народження.
Факт реєстрації відповідачки ОСОБА_2. з двома неповнолітніми дітьми у якості квартирантів в спірному будинку підтверджується договором піднайму жилого приміщення та копією картки-прописки.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, що мають у особистій власності жилий будинок (квартиру) користуються ним для особистого проживання членів їх сім'ї. Вони вправі розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, вчиняти інші угоди незаборонені законом.
Згідно до ч.3 ст. 168 ЖК України договір піднайму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірваний за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, яке займає наймач. Необхідно для проживання йому та членам його родини. В цьому випадку, власник будинку повинен попередити наймача про розірвання договору за три місяці.
Із копії договору піднайму (оренди) жилого приміщення, укладеного між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. 04 травня 2006 року вбачається, що позивачка передала відповідачці на невизначений строк у користування на сім'ю із трьох осіб, жилі приміщення у належному їй на праві власності будинку АДРЕСА_1, а остання зобов'язується своєчасно оплачувати комунальні послуги за існуючими тарифами, вносити оплату за користування жилим приміщенням у сумі визначеній за домовленістю сторін. За умовами цього договору відповідачка взяла на себе зобов'язання на першу вимогу власника звільнити жиле приміщення.
З копії технічного плану будинку АДРЕСА_1вбачається, що він складається з чотирьох жилих кімнат, загальною жилою площею 55,3 кв.м., з них дві кімнати є ізольованими.
Як пояснила позивачка ОСОБА_1. відповідачі разом з двома неповнолітніми дітьми 2005 та 2007 року народження займають ізольовану кімнату площею 12,9 кв.м та кімнату площею 21,7 кв.м. Вона, разом із старшим сином відповідачів 1995 року народження, займають другу ізольовану кімнату площею 10,3 кв.м. Її дочка ОСОБА_5., інвалід І групи, займає прохідну кімнату площею 10,4 кв.м., яка має три виходи.
Відповідачі ОСОБА_2. та ОСОБА_3. цих обставин не заперечували.
Договір піднайму укладено з наймачем на склад сім'ї три особи, фактично в будинок вселилися чотири особи, у тому числі і відповідач ОСОБА_3., який зареєстрований за адресою місто АДРЕСА_2. Під час проживання у спірному будинку у відповідачів народилася третя дитина.
Згідно медичних документів ОСОБА_5. є інвалідом І групи загального захворювання і потребує стороннього догляду.
Відповідачі, як на підставу своїх заперечень вказували на те, що договір найму носить формальний характер, фактично вони вселилися до будинку, як члени сім'ї власника. Ці обставини підтвердили допитані за їх ініціативою свідкиОСОБА_8., мати відповідачки ОСОБА_2., ОСОБА_9., сестра відповідача ОСОБА_3.
Проте суд не може погодитися з цими доводами виходячи з наступного. Ні Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, прийнята в розвиток цього закону Настанова з питань оформлення документів і контролю щодо реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб в Україні, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 571 від 26 травня 2004 року, ні Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 16 січня 2003 року, що був чинний на час реєстрації відповідачки ОСОБА_2., не містять застережень щодо реєстрації у якості саме наймачів при вселенні осіб, які не пов'язанні родинними стосунками.
Оспорюючи договір піднайму, разом з тим, з відповідним позовом про визнання за ними права користування жилим приміщенням до суду не зверталися.
За таких певних обставин, враховуючи вік та стан здоров'я власника і члена його сім'ї ОСОБА_5., кількість жилих кімнат та їх розташування, які займають власник та наймач із членами своєї сім'ї, суд вважає, що позивачем доведена реальна потреба у жилому приміщені, що займає наймач.
При цьому, судом не можуть бути взяті до уваги доводи відповідачів, що і до їх вселення тітка ОСОБА_5. займала прохідну кімнату, оскільки встановлено, що займане наймачем жиле приміщення потрібно саме для проживання власника та члена його сім'ї.
Відповідачка ОСОБА_2., як це передбачено ч.3 ст. 168 ЖК України, про розірвання договору піднайму була повідомлена, нотаріально посвідченою заявою від 21 лютого 2007 року.
Другою підставою, відповідно до ч.4 ст. 168 ЖК України, для розірвання договору піднайму (оренди) жилого приміщення є систематичне невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги, як це визначено ч.3 ст. 162 ЖК України.
Як роз'яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” від 12 квітня 1985 року зі змінами та доповненнями, систематичним вважається невнесення квартирної плати і плати за комунальні послуги не менше трьох місяців підряд.
Відповідачі не заперечували, що не несли витрат по оплаті житла та комунальних послуг, оскільки допомагали позивачці у ремонті своїм фізичним трудом. В подальшому змінили покази і вказували на те, що пропонували оплачувати комунальні послуги, але позивачка відмовилась.
За таких підстав, вимоги позивачки про усунення перешкод у здійсненні права власності ґрунтуються на законі, договір піднайму (оренди) жилого приміщення підлягає розірванню, оскільки власник має потребу у жилому приміщенні, яке займає наймач, до того ж, останній систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за двостороннім договором.
Відповідно до ст. 169 ЖК України, у разі припинення договору піднайму жилого приміщення в будинку, що належить громадянину на праві власності, наймач і спільно з ним проживаючі особи зобов'язані звільнити жиле приміщення, а у разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання неповнолітньої особи є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. За таких підстав разом з відповідачами ОСОБА_2. та ОСОБА_3. підлягають виселенню і їх неповнолітні діти.
На підставі ст.ст. 150, 156, 161-162, ч.ч 3.4 ст. 168, ст. 169 ЖК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року з наступними змінами та доповненнями, «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, Настанови з питань оформлення документів і контролю щодо реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб в Україні, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 571 від 26 травня 2004 року, Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 16 січня 2003 року, керуючись ст. ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про розірвання договору оренди (піднайму) жилого приміщення, виселення, зняття з реєстрації, задовольнити.
Розірвати договір оренди (піднайму) жилого приміщення будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_2 04 травня 2006 року.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3разом з неповнолітніми дітьми з будинку АДРЕСА_1без надання іншого жилого приміщення.
ОСОБА_2 зняти з реєстрації за адресою будинок АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя ____________