У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого  спеціалізованого

           суду України з розгляду цивільних  і кримінальних справ у складі:

суддів Литвинова О.М., Єленіної Ж.М., Пойди М.Ф.,  Чуйко О.Г., Швеця В.А.,

розглянула 24 лютого 2011 року  в судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_6 про допуск до провадження Верховним судом України кримінальної справи щодо нього, засудженого вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2001 року за ч. 2 ст. 215 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років, на підставі п. б ст. 1 Закону України від 24 липня 1998 року «Про амністію» від призначеного покарання звільнений та перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 лютого 2002 року, -

в с т а н о в и л а:

у поданій заяві, як убачається з її змісту, ОСОБА_6 порушує питання про допуск до провадження Верховного Суду України постановлених щодо заявника судових рішень: вироку та окремої ухвали Нижнегорського районного суду Автономної Республіки Крим від 18 травня 1999 року, ухвали Верховного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 1999 року, вироку Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2001 року, ухвали Верховного суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2001 року, ухвали Верховного Суду України від 21 лютого 2002 року з підстав встановлення Рішенням Європейського Суду з прав людини від 12 червня 2008 року порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

    За твердженням заявника кримінальна справа проти нього ґрунтувалась  виключно на сфальсифікованих доказах обвинувачення за якими виносились незаконні судові рішення.

    Відповідно до наданих заявником копій судових рішень ОСОБА_6 вироком від 18 травня 1999 року Нижнегорським районним судом Автономної Республіки Крим на підставі п. 2 ст. 6 КПК України виправдано, про що судом була винесена окрема ухвала від тієї ж дати що і вирок. Ухвалою Верховного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 1999 року вирок місцевого суду та окрему ухвалу на адресу прокурора Автономної Республіки Крим було скасовано, а справу скеровано на новий судовий розгляд. Вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2001 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 215 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років, в силу п. б ст. 1 Закону України від 24 липня 1998 року «Про амністію» від призначеного покарання звільнено. Ухвалою Верховного суду Автономної Республіки Крим від  12 липня 2001 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок щодо нього – без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 21 лютого 2002 року касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення.

    Рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, постановлено про стягнення на користь заявника компенсації моральної шкоди у зв’язку з порушенням розумних строків судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_6. Вказане рішення датоване 12 червня 2008 року і є остаточним з 13 жовтня 2008 року.

    Заслухавши доповідь судді, перевіривши заяву, дослідивши додані до неї копії судових рішень щодо засудженого та додані матеріали, колегія суддів уважає, що підстав для її задоволення немає, виходячи з наступного.

    Відповідно до Глави 32-1 КПК України Верховний Суд України наділений повноваженнями перегляду судових рішень у випадку встановлення  міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

    Згідно Рішення Європейського Суду з прав людини від 12 червня 2008 року, яке є остаточним з 13 жовтня 2008 року, постановленого за результатами розгляду скарги ОСОБА_6, не встановлено жодних порушень судами України вимог закону, які б ставили під сумнів законність постановленого щодо ОСОБА_6 вироку. Разом з тим, Суд дійшов висновку, що тривалість судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_6 була надмірною і не відповідала вимогам розумних строків.

Таким чином Європейський суд з прав людини констатував порушення Україною статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Саме з цих підстав Європейський Суд ухвалив рішення про стягнення з держави на користь ОСОБА_6 800 євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь – якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми.

Стягнення вказаних коштів Суд вважав справедливою сатисфакцією допущеного порушення розумних строків розгляду судами України кримінальної справи щодо ОСОБА_6.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску кримінальної справи щодо ОСОБА_6 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

відмовити ОСОБА_6 в допуску кримінальної справи щодо нього до провадження Верховного Суду України для перегляду за його заявою.                

        С у д д і :

О.М.Литвинов Ж.М.Єленіна М.Ф. Пойда О.Г.Чуйко В.А.Швець