УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Єленіної Ж.М.,

суддів Марчук Н.О. і Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня   2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області                       від 23 липня 2010 року засуджено

ОСОБА_5 ,           ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що у силу ст. 89 КК України

не має судимості,

за ч. 1 ст. 309 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Закарпатській області 138 гривень 10 копійок судових витрат за проведення експертизи наркотичних засобів.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2010 року зазначений вирок суду залишено без зміни.

Як визнав суд, 19 квітня 2010 року ОСОБА_5, перебуваючи в рейсовому автобусі “Чернівці-Солотвино” в м. Чернівці придбав шляхом знахідки під сидінням паперовий згорток, який містив 6,1401 г особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу (марихуани), перевіз його з     м. Чернівці в смт. Солотвино без мети збуту та зберігав при собі до вилучення працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5, вважає, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. З цих підстав просить вирок суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчинені злочину, за який його засуджено, і правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 309 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Твердження прокурора про те, що суд безпідставно призначив винному м’яке покарання є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винуватого, який по місцю проживання характеризується позитивно, відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність обставини, які пом’якшують покарання                       ОСОБА_5, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована у тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

У даній справі суд урахував згадані обставини, які мають значення для визначення  покарання, й дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого та попередження нових злочинів при звільнені його від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, з чим обґрунтовано погодилася колегія суддів апеляційного суду.

Кім того, слід зазначити, що у судовому засіданні прокурор також просив звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі            ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням (а.с. 81).

Таке рішення суду не суперечить вимогам зазначеної норми закону про кримінальну відповідальність, у зв’язку з чим твердження  прокурора про призначення ОСОБА_5 невиправдано м’якого покарання є необґрунтованим.

Інших причин для скасування чи зміни вироку та ухвали у касаційній скарзі не зазначено.  

Тому, посилання прокурора на те, що призначене судом покарання не є достатнім для виправлення засудженого, а обставини справи і дані про особу засудженого не надавали суду підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, непереконливі.

За таких обставин підстав для скасування вироку, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня      2010 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 вересня 2010 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

С у д д і:

Єленіна Ж.М. Марчук Н.О. Квасневська Н.Д.