АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 лютого 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І.А.
Черевко П.М.
при секретарі: Ксендзюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду м.Одеси від 16 листопада 2010р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Красноокнянської районної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дитини,-
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010р. ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Красноокнянської районної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що перебував з відповідачкою у шлюбі з 30 квітня 1999р. по грудень 2009р. За цей період в них народились син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з матір’ю, а син з позивачем. Оскільки ОСОБА_3 участі у вихованні та утриманні сина не приймає, просить визначити місце проживання сина з ним.
Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 16 листопада 2010р. у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.308ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сторони з квітня 1999р. по грудень 2009р. перебували у шлюбі. За вказаний період у них народився ІНФОРМАЦІЯ_1 син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_5. У зв’язку з неможливістю спільного проживання сторони по справі припинили свої шлюбні відносини, але самостійно визначити місце проживання Максима не змогли. Згідно висновку органу опіки та піклування від 9 листопада 2010р. (а.с.128) рекомендовано місце проживання сина разом із матір’ю. Виходячи з наведеного, суд вважав необхідним у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовити.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об’єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що з квітня 1999р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 3 березня 2000р. (а.с.102). ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження від 28 березня 2007р. (а.с.103). У зв’язку із неможливістю спільного проживання та збереження сім’ї сторони по справі 23 березня 2010р. шлюб розірвали, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 20 липня 2010р. (а.с.104). Після розірвання шлюбу подружжя не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати неповнолітні діти, а саме син ОСОБА_4.
Відповідно до ст.160СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Зі змісту ч.1 ст.161СК України вбачається, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
З матеріалів справи вбачається, що батьки проживають окремо, однак згоди щодо місця проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не дійшли.
Батько ОСОБА_2 наполягає на проживанні сина ОСОБА_4 разом з ним, оскільки має належні умови для проживання, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов від 28 вересня 2010р. (а.с.125).
Однак, згідно рішення №1 від 8 листопада 2010р. Красноокнянської райдержадміністрації Одеської області (а.с.128) комісія з питань захисту прав дитини вважає доцільним визначити місцем проживання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, разом із матір’ю ОСОБА_3
Такого висновку комісія дійшла виходячи з того, що ОСОБА_2 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за погане відношення до колишньої дружини, що підтверджується постановами від 18 січня 2010р. (а.с.112), від 16 березня 2010р. (а.с.111).
Оцінюючи особисто думку сина про місце проживання разом із батьком, суд першої інстанції виходив з того, що вказану думку не можливо вважати належною, оскільки збоку батька та його родичів здійснюється тиск на Максима щодо місця його проживання та відношення до матері.
Враховуючи наведені обставини, а також враховуючи рішення комісії рай адміністрації з питань захисту дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки малолітня дитина повинна проживати разом із матір’ю, а порядок спілкування з батьком можливо визначити у добровільному порядку.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованного висновку про те, що враховуючи висновок комісії з питань захисту дитини у сукупності з іншими доказами, малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження повинен проживати разом із матір’ю.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.210,213ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.308,315ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 16 листопада 2010р. залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справа протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: П.М. Черевко
І.А. Артеменко