АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011р. м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Артеменко І.А.
Черевко П.М.
при секретарі: Ксендзюк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2010р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010р. ОСОБА_4 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу №17666 від 20 листопада 1996р. 1\2 частина квартири АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5, а інша 1\2 частина квартири відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-195 від 31 січня 2002р. 27 січня 2010р. ОСОБА_5 склала заповіт на ім?я ОСОБА_4, згідно з яким заповідала усе своє майно позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Позивачка своєчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В зв’язку з тим, що відповідачка не визнає її право власності за заповітом на 1\2 частину вказаної квартири, а також відмовляється надати нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, просить позов задовольнити.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2010р. позов задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати, а саме держмито у розмірі 1700грн., та ІТЗ у розмірі 120грн, а всього 1820грн.
В апеляційній скарзі апелянти просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити частково, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 1996р. (а.с.9) ОСОБА_5 належить 1\2 частина квартири АДРЕСА_1. Маючи намір розпорядитися своєю власністю на свій розсуд, 27 січня 2006р. (а.с.14) ОСОБА_5 склала заповіт, яким після своєї смерті заповідає усе своє майно ОСОБА_4 Відповідно до свідоцтва про смерть від 25 лютого 2010р. (а.с.24) ОСОБА_5 померла у віці 87 років ІНФОРМАЦІЯ_1 У визначений законодавством час ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але листом від 10 вересня 2010р. їй запропоновано для отримання свідоцтва надати правоустановчі документи на спірну квартиру. Оскільки відповідачка перешкоджає у наданні правоустановчих документів, ОСОБА_4 просить вимоги задовольнити. Враховуючи. що права спадкоємця порушуються, суд вважав необхідним визнати за позивачкою право власності на 1\2 частину спірної квартири.
Проте з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Відповідно до ст.213ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.309ЦПК України, рішення суду скасовує, ухвалює по справі нове рішення, з наступних підстав.
Так, апеляційним судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 1996р. (а.с.9) ОСОБА_5 належить 1\2 частина квартири АДРЕСА_1. 27 січня 2006р. (а.с.14) ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповідала усе своє майно ОСОБА_4 Відповідно до свідоцтва про смерть від 25 лютого 2010р. (а.с.24) ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років. Відповідно до норм цивільного законодавства, ОСОБА_4 26 квітня 2010р. (а.с.43) звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
За правилами ч.1 ст.1268ЦК України (в редакції 2003р.) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 ст.1278ЦК України визначений строк, протягом якого особа має право прийняти спадщину. За правилами цієї статті для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Часом відкриття спадщини, за правилами статті 1220ЦК України є день смерті спадкодавця.
Враховуючи, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, то день смерті і є днем відкриття спадщини.
Оскільки ОСОБА_4 подала заяву про прийняття спадщини 28 квітня 2010р., судова колегія вважає, що вона не пропустила строк для прийняття спадщини.
В свою чергу 13 травня 2010р. до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_2, племінник померлої, який також претендував на спадкове майно за законом. Однак листом від 19 липня 2010р. за №150 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки є спір щодо спадкового майна, йому запропоновано звернутися до суду за захистом свого права.
Але доказів того, що ОСОБА_2 звертався до суду за захистом свого порушеного або не визнаного права немає.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що є інші особи, які претендують на спадщину, їх до участі у справі не залучив.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_4 щодо визнання за нею право власності на спадкове майно, суд виходив з того, що вона має право власності на це майно.
Однак, судова колегія вважає, що вимоги щодо визнання права власності на цю частку задоволенню не підлягають з наступного.
За правилами ст.1296ЦК України (в редакції 2003р.) спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1297ЦК України (в редакції 2003р.) спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
За правилами ч.2 ст.1299ЦК України (в редакції 2003р.) право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
А тому суд не наділений правом підмінювати органи, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання права власності на спадкове майно, а мав правові підстави для визнання за позивачем тільки права на спадщину, після чого спадкоємець, який прийняв спадщину зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину та здійснити держану реєстрацію такого майна.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду не можливо вважати законним та обгрнутованим, а тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові, з вищенаведених підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309,316,319ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 30 листопада 2010р. – скасувати.
У задоволені позовну ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – відмовити
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Черевко П.М.
І.А. Артеменко