Справа № 2а-286/2009р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2009 року в місті Горлівка Донецької області Калінінський районний суд міста Горлівка Донецької області у складі: головуючого судді Дундар І.О. при секретарі Бушніной В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2009 року позивач звернувся з даною позовною заявою, в якій вказав, що він отримує пенсію за віком і відноситься до категорії дітей війни. Відповідно до Закону „Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 1 січня 2006 року відповідач повинен сплачувати йому щомісячну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Але не робив цього. В 2006-2007 роках допомога не сплачувалася. В 2008 році було сплачено не в повному обсязі. Недоплата складає за 2006 рік - 1290 грн 60 коп, за 2007 рік - 1240 грн 25 коп, за 2008 рік - 1158 грн 60 коп. Просив відновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними, стягнути з нього недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу та зобов"язати його в подальшому проводити нарахування та виплату щомісячно допомоги відповідно до Закону.

У судове засідання сторони не з’явилися, надали суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з"явився, надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач в позовній заяві заявив клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, так як він пропустив його з поважних причин, а саме: його права були порушени прийняттям неконституційних нормативніх актів, про що йому стало відомо тільки після оприлюднення рішення Конституційного суду.

Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин і даний строк йому належит поновити, адміністративну справу належит розглядати.

З матеріалів справи та наявних в неї доказів судом встановлено наступне.

Позивач має статус дитини війни (арк.спр.6).

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 p. N 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77.

Стаття 110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» встановлює, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодження Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.

Дані положення Закону не визнавались неконституційними. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році і в задоволенні позовних вимог в цій частині належит відмовити.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

За період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року порушень вимог закону з боку відповідача не було, він діяв в порядку, передбаченому пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і в задоволенні позовних вимог в цій частині належит відмовити.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, для розрахунку доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" відповідач повинен виходити з положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" за рахунок коштів Державного бюджету України, так як відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов’язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну доплату до пенсії на користь позивача, як дитини війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягають задоволенню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчій актів України» від 28 грудня 2007 року пунктом 41 розділу 2 внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання: державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівка здійснити перерахунок підвищення до пенсії «дитини війни» у 2008 році підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

Враховуючи, що позивачу починаючи з 01 січня 2008 року сплачується підвищення до пенсії в сумі 47 грн, з 1 квітня 2008 року - 48 грн 10 коп, з 1 липня 2008 року - 48 грн 20 коп, з 1 жовтня 2008 року - 49 грн 80 коп (арк.спр.8, 30), за період з 622.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен зробити перерахунок виходячи з вимог Закону за рахунок коштів Державного бюджету України.

За період з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року порушень вимог закону з боку відповідача не було, він діяв в порядку, передбаченому внесеними пунктом 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року змінами до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" і в задоволенні позовних вимог в цій частині належит відмовити.

Крім того, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну державну допомогу відповідно до Закону надалі при нарахуванні пенсії є не обгрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними владних повноважень.

Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України передбачено відновлювати лише порушені права громадянина, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов"язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний Фонд України дії на підставі Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його теріторіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного Фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" покладено на Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

В порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Отже відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань не є підставою для відмови в позові.

На підставі ст. ст. 3, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", керуючись ст. ст. 8-12, 99, 100, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка про відновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої соціальної державної допомоги задовольнити частково.

Відновити ОСОБА_1 строк звернення до суду, пропущений з поважної причини.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області по ненарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України.

В задоволенні іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в в Калінінському районі міста Горлівка Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 1 (одна) гривня 70 копійок.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Горлівка протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.