№ 1-77

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С. М., при секретарі ПАНЧЕНКО А.І., за участю державного обвинувача -військового прокурора Білоцерківського гарнізону - підполковника юстиції БОНЧЕВА І.В., захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3, потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_7., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-2167

солдата ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в селі Некрасове, Вінницького району, Вінницької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, не судимого, звільненого з військової службу в запас у квітні 2009 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 під час проходження військової служби у військовій частині А-2167 на протязі січня 2009 року під приводом неналежного виконання обов’язків по службі та з інших надуманих мотивів, у спальному приміщенні казарми військової частини А-2167, застосував фізичне насильство до солдат ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з якими не перебував у відносинах підлеглості, за наступних обставин.

Так, 3 січня 2009 року, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_5, будучи невдоволеним тим, ОСОБА_4 відмовився мити підлогу в приміщенні казарми наніс останньому декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук. Після цього, через декілька хвилин, ОСОБА_5, висловлюючи невдоволення з приводу того, що ОСОБА_6 не приніс на його, ОСОБА_5, вимогу саперну лопату із кімнати зберігання військового майна наніс потерпілому декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук.

6 січня 2009 року, близько 22 години, ОСОБА_5 з надуманих підстав наніс солдату ОСОБА_7 декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук.

24 січня 2009 року, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_5, будучи невдоволеним, що ОСОБА_4 відмовився виконати його, ОСОБА_5, неправомірну вимогу наніс потерпілому декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук. Через декілька хвилин ОСОБА_5 з надуманих підстав наніс ОСОБА_6 декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях

рук.

Внаслідок неправомірних дій підсудного потерпілим: ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7

завдано побої.

Своїми діями ОСОБА_5 порушив вимоги ст. ст. 49, 50, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов’язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу та витримку, показувати приклад дисциплінованості, не принижувати честь та гідність інших військовослужбовців і не допускати негідних вчинків.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що він дійсно, 3 січня 2009 року, близько 22 години 30 хвилин, у спальному приміщенні казарми військової частини А-2167 наніс по декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук спочатку ОСОБА_4 за те, що останній відмовився мити підлогу в приміщенні казарми, а потім через декілька хвилин ОСОБА_6 за те, що він не приніс на його, ОСОБА_5 вимогу із кімнати зберігання майна саперну лопату. Також підсудний показав, що 6 січня 2009 року, близько 22 години у спальному приміщенні він, будучи невдоволеним поведінкою ОСОБА_7 після команди „відбій" наніс останньому декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук. Крім того, підсудний показав, що 24 січня 2009 року, близько 22 години 30 хвилин, у спальному приміщенні казарми, висловлюючи невдоволення з приводу того, що ОСОБА_4 відмовився на його, ОСОБА_5, вимогу підшити комірець на його військовому кітелі наніс потерпілому декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук, а через декілька хвилин наніс ОСОБА_6 декілька ударів кулаком руки по схрещених на чолі долонях рук за те, що останній без його, ОСОБА_5, відому відпочивав у ліжку. При цьому, підсудний уточнив, у відносинах підлеглості з потерпілими не знаходився, особистих рахунків та наміру заподіяти їм тілесні ушкодження, не мав.

Крім особистого визнання вини підсудного ОСОБА_5 у порушенні правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в застосуванні фізичного насильства до вказаних потерпілих підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст. 299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз’яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_5 обвинувачення доведене в повному обсязі.

Отже, дії ОСОБА_5, який будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в застосуванні фізичного насильства до солдат ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, завдавши їм побої, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_5 покарання суд враховує те, що він розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, а також те, що потерпілі, які не зазнали ушкоджень свого здоров’я і фактично примирилися з підсудним, претензій до нього не мали.

Перелічені обставини суд визнає такими, що значно пом’якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому, беручи до уваги вказані обставини та, враховуючи особу винного, який до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до призову на службу, так і під час її проходження характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в дитинстві виховувався однією матір’ю, яка потребує його допомоги, суд в даному конкретному випадку, приймаючи до уваги і матеріальний стан підсудного, знаходить можливим застосувати до ОСОБА_5 ст. 69 КК України і перейти із застосуванням ст. 53 КК України до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст. 406 КК України, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону.

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України, за якою із застосуванням ст. ст. 69, 53 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 - підписка про невиїзд - скасувати.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.