№ 1-19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА СІ., при секретарі Горжий А.В., за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Дарницького гарнізону капітана юстиції Бондарука Р.В., обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника - адвоката ОСОБА_4, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду Київського гарнізону розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього співробітника Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області майора запасу ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року,

в місті Києві, українця, громадянина, України, з вищою освітою.

одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не судимого.

колишнього старшого оперуповноваженого Управління захисту

національної державності, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2008 року близько 2 години ночі ОСОБА_3 разом зі своїми друзями ОСОБА_7 та ОСОБА_7 прибув за кермом власного автомобіля «Мітцубісі Карізма» д.н. НОМЕР_1 до зупинки громадського транспорту «Дарницький залізничний вокзал» по вул. Привокзальній в місті Києві, де раніше незнайомі йому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відпочивали, вживаючи пиво. Після того, як ОСОБА_7 пішли до магазину за продуктами, він, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, відкрив багажник свого автомобіля, взяв у руку належну йому на законних підставах мисливську вогнепальну зброю (7, 62 мм автомат конструкції Калашникова АКМС ОП ЧН 000137 серії НОМЕР_2 з приєднаним магазином до нього № НОМЕР_3), яка придатна для стрільби бойовими патронами одиночними пострілами, і тримаючи цю зброю у руці, почав шукати у куртці гаманець.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, побачивши в руках ОСОБА_3 предмет, схожий на зброю, наблизилися до нього і зупинившись на відстані 2-3 метрів від нього, спитали, чи є зброя справжньою. ОСОБА_3, реагуючи на звернення до нього з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вже припинили свій рух в його напрямку і не намагалися здійснити фізичний контакт з ним, усвідомлюючи за таких обставин відсутність реального суспільно небезпечного посягання з боку вказаних осіб, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї, а саме, демонструючи зверхнє ставлення до вказаних осіб, застосував вогнепальну зброю - 7, 62 мм автомат конструкції Калашникова АКМС серії НОМЕР_2, здійснивши два одиночні постріли в асфальт під ноги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_5 рикошетом кулі було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді вогнепального осколкового поранення лівої ноги, а також легкі тілесні ушкодження у вигляді ран та саден правої ноги, що утворилися внаслідок ударної дії осколків асфальтового покриття, а ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження у вигляді кількох саден лівої ноги, що також утворилися від осколків асфальту. Коли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 втікали від ОСОБА_3, той для переконливості своїх дій зробив ще три постріли в асфальт, конфлікт на цьому було вичерпано. Через декілька хвилин на місце пригоди прибули працівники міліції, які зафіксували сліди злочину.

На досудовому слідстві ОСОБА_3 у повному обсязі відшкодував потерпілим завдану злочином матеріальну та моральну шкоду у добровільному порядку.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у викладеному вище обвинуваченні визнав частково, щиро покаявся у завданні своїми діями шкоди здоров’ю потерпілим і пояснив, що дійсно 4 жовтня 2008 року він відпочивав в місті Києві в різних місцях і неодноразово вживав легкоалкогольні напої з вмістом горілки, проте дії свої усвідомлював, у стані сп’яніння не перебував. Близько 2 години ночі на запрошення знайомих ОСОБА_7 продовжити відпочинок у них вдома з метою придбання продуктів прибув на власному автомобілі «Мітцубісі Карізма» д.н. НОМЕР_1 до зупинки навпроти Дарницького залізничного вокзалу по вул. Привокзальній, де бачив відпочиваючу молодь. Як визнав при цьому підсудний, незнайомі йому ОСОБА_5, ОСОБА_6 та

ОСОБА_8, поводили себе пристойно і конфліктної ситуації своїми діями не створювали, саме тому увагу на них він звернув випадково.

Як далі показав підсудний, після того, як ОСОБА_7 пішли до магазину за продуктами, він відкрив багажник свого автомобіля, взяв у руку належну йому мисливську зброю - автомат Калашникова АКМС серії НОМЕР_2, і тримаючи його у руці, почав шукати у куртці гаманець. Раптом до нього з близької відстані звернулися з питанням, чи справжня ця зброя. Повернувшись, він побачив на відстані 2 - 3 метрів від себе ОСОБА_5 і ОСОБА_6. Неправильно оцінюючи дії потерпілих як загрозу для себе, демонструючи свою перевагу, він застосував вогнепальну зброю, зробивши два одиночні постріли в асфальт під ноги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а коли вони розбіглися - для більшої переконливості своїх дій зробив ще три постріли в асфальт. При цьому підсудний уточнив, що наміру поранити потерпілих не мав, навпаки спеціально поцілив в асфальт, щоб уникнути таких наслідків, чого здійснити не вдалося і про це він жалкує. Потерпілі з ним, ОСОБА_3, та належними йому речами фізичного контакту не мали, і не намагалися це зробити, себе поводили не агресивно. Його дії були обумовлені виключно помилковою оцінкою ситуації, яка розгорталася вночі в криміногенному районі міста при критичному наближені до нього потерпілих, при цьому наміру порушити громадський порядок він, підсудний, також не мав.

Не дивлячись на часткове визнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненні хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї, а також умисному заподіянні потерпілому середньої тяжкості’ тілесного ушкодження за викладених вище обставин підтверджується крім власне його показів в судовому засіданні, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку (місце та спосіб заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень із застосуванням вогнепальної зброї, обставини та характер звернення потерпілих до ОСОБА_3 (за відсутності конфлікту та ознак агресивної чи образливої поведінки з їх боку), усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.

Так, в судовому засіданні підсудним, сторонами захисту та обвинувачення не оспорювалися фактичні обставини того, що: - ОСОБА_3 на законних підставах володів мисливською зброєю - 7, 62 мм автоматом конструкції Калашникова АКМС серії НОМЕР_2, який придатний для стрільби бойовими патронами одиночними пострілами, саме з цієї зброї ОСОБА_3 свідомо 5 жовтня 2008 року близько 2 години ночі зробив два одиночні постріли в асфальт під ноги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внаслідок чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазнали тілесних ушкоджень.

Вказані обставини також підтверджуються дослідженими в судовому засіданні протоколами огляду місця злочину, належної ОСОБА_3 зброї та боєприпасів до неї, інших речових доказів, висновками судово-медичних експертиз щодо факту та причин травмування потерпілих ОСОБА_6 га ОСОБА_5, висновки судово-балістичних експертиз, комплексних судово-медичних та судово-балістичних експертиз, комплексних медико-криміналістичних та судово-медичних (імунологічних) експертиз, документами про належність ОСОБА_3 права на володіння мисливської зброї - 7, 62 мм автомату конструкції Калашникова АКМС серії НОМЕР_2, який придатний для стрільби бойовими патронами одиночними пострілами та іншими документами.

Крім того, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що коли 5 жовтня 2008 року близько 2 години ночі він разом зі своїми друзями - ОСОБА_6 та ОСОБА_8) спілкувалися та пили пиво на зупинці «Дарницький залізничний вокзал» по вул. Привокзальній в місті Києві, поруч з цією зупинкою зупинився автомобіль «Мітцубісі», біля багажнику якого він згодом побачив ОСОБА_3, який витяг з багажнику предмет, схожий на автомат і щось перекладав у багажнику. Переглянувшись з ОСОБА_6, вони спільно зацікавилися, чи є вказаний предмет зброєю, а тому разом підійшли ближче, на відстань не ближче двох метрів до ОСОБА_3, і запитали його про зброю. Як при цьому уточнив потерпілий, вони з ОСОБА_6 не вчиняли будь-яких дій, які могли б сприйнятися ОСОБА_3 як провокація конфлікту, поводили себе спокійно. Одночасно потерпілий визнав, що з огляду на обставини, за яких вони звернулися із запитанням до ОСОБА_3 (час доби, двоє невідомих осіб, фактор наближення), той дійсно міг їх злякатися.

Як далі пояснив потерпілий, у відповідь на питання ОСОБА_3, повернувшись до них із зброєю, нічого не пояснюючи, несподівано здійснив їм, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під ноги два постріли. А після того, як вони розбіглися, ОСОБА_3 ще здійснив три постріли, конфлікт на цьому було вичерпано. Через незначний час прибула міліція, а згодом і швидка допомога, яка його ОСОБА_5 доставила до лікарні, де він отримав першу медичну допомогу. Внаслідок пострілів ОСОБА_3 йому, ОСОБА_5, рикошетом кулі було спричинено вогнепальне осколкове поранення лівої ноги, а також рани та садна на правій нозі, що утворилися внаслідок ударної дії осколків асфальтового покриття.

Як вбачається з протоколів відтворення обстановки та обставин події, очної ставки з підсудним, потерпілий ОСОБА_5 давав аналогічні покази про обставини застосування зброї з боку ОСОБА_3. уточнюючи їх в деталях, у тому числі на місці вчинення злочину.

Аналогічні за змістом показам ОСОБА_5 щодо обставин безпричинного застосування зброї ОСОБА_3 дав і допитаний в суді потерпілий ОСОБА_6, уточнивши, що бажання задати

ОСОБА_3 питання щодо зброї виникло у них з ОСОБА_5 одночасно, а тому вони разом, не зважаючи на засторогу ОСОБА_8, наблизилися до нього, проявляючи лише зацікавленість. Образливих висловлювань та агресивних рухів на його адресу вони не допускали, а тому застосування зброї з його боку було абсолютно неадекватним. Дійсно питання з їх боку щодо зброї могло бути несподіваним для ОСОБА_3, проте жодних приводів для того, щоб той почав захищатися, більш того шляхом застосування зброї, вони не давали.

Як вбачається з протоколів відтворення обстановки та обставин події, очної ставки з підсудним, потерпілий ОСОБА_6 давав аналогічні покази про обставини застосування зброї ОСОБА_3. уточнюючи їх в деталях, у тому числі на місці вчинення злочину. При цьому окремі неточності в показах ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які дійсно мали місце і на яких звертав увагу захист (щодо відстані між учасниками конфлікту до метра, черговості пострілів та їх кількості, маршруту та способу їх руху під час намагання сховатися від ОСОБА_3 тощо) суд визнає дрібними і такими, що самі по собі не ставлять під сумнів об’єктивність показів вказаних осіб по суті справи, навпаки, на думку суду, такі розбіжності свідчать про щирість потерпілих та про відсутність намагання з їх боку заздалегідь погодити свої свідчення. При цьому, суд також бере до уваги і те, що потерпілі послідовно наполягали на правдивості своїх заяв про злочин, які вони склали добровільно і без будь-якого примусу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повністю підтвердила наведені покази потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5, уточнивши, що намагалася порадою зупинити хлопців від наближення до незнайомого чоловіка, яким виявився ОСОБА_3, в руках якого вони бачили предмет, схожий на зброю. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задали питання, стоячи перед ОСОБА_3. однак той несподівано для всіх почав стріляти, хлопці розбіглися, вона особисто намагалася надати допомоіу ОСОБА_5, у якого одяг був у крові. Як при цьому уточнила свідок, перед застосуванням зброї з боку ОСОБА_3 конфліктної ситуації не було, чим керувався він, їй не зрозуміло.

Допитані в судовому засіданні за ініціативою захисту свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_7. кожний окремо, показали, що вони дійсно 5 жовтня 2008 року близько 2 години ночі на автомобілі «Мітцубісіа», який належить ОСОБА_3, разом з останнім прибули за продуктами до зупинки «Дарницький залізничний вокзал» по вул. Привокзальній. Вони не звертали уваги, чи був хтось на зупинці, обстановка була абсолютно спокійною і звичайною для нічного часу. Перебуваючи у магазині, який розташовано в метрах 30 від місця зупинки автомобіля ОСОБА_3, почули декілька одиночних хлопців, схожі на салюти, будь-яких криків при цьому вони не чули. Повернувшись до автомобіля, вони побачили біля нього ОСОБА_3, який вів себе спокійно, через незначний проміжок часу прибула міліція, тоді з’ясувалося, що ОСОБА_3 застосував зброю, однак очевидцем таких подій вони не були.

Оцінюючи у сукупності всі покази підсудного, у тому числі, його захисні версії під час досудового слідства, коли він своєї вини не визнавав взагалі, а також показання віх потерпілих та свідків, суд бере до уваги те, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких даних, які б могли свідчити про те, що бодай один з усіх допитаних осіб мав підстави оговорити підсудного, навпаки допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 не приховували своїх дружніх стосунків з підсудним, характеризуючи його виключно позитивно, свої покази давали послідовно.

У судовому засіданні ретельно було перевірено і різні версії підсудного на досудовому слідстві про нібито напад на нього з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з метою заволодіння зброєю, проте вказані захисні версії ОСОБА_3 свого підтвердження не знайшли і повністю спростовуються дослідженими в суді доказами, у тому числі даними судово-медичних експертиз потерпілих та підсудного, тим більше ці версії підсудного грунтувалася на взаємовиключних та суперечливих його показах (цілеспрямований напад, ситуативна боротьба, різні механізми завдання насильства ОСОБА_3, виривання зброї з рук. намагання її дістати з багажника та ін.). У судовому засіданні повідомлені підсудним дані про нібито намагання потерпілих заволодіти зброєю були спростовані ним самим і пояснені як власна захисна позиція з метою пом’якшення відповідальності за спричинену шкоду здоров’ю потерпілим.

Разом з тим, підсудний намагався переконати суд, що причиною застосування ним зброї була виключно помилка з приводу обстановки, яка склалася, у зв’язку із зверненням до нього потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з питанням щодо зброї - він помилково припускав, що мала місце загроза незаконного заволодіння зброї, порушити громадський порядок він не бажав.

Однак, як свідчать матеріали справи, і покази самого підсудного, на яких він наполягав остаточно, крім самого по собі звернення потерпілих з питанням, яке, хоч і було несподіваним, проте не мало образливого чи провокуючого характеру, тим більше ознак суспільної небезпечності, за відсутності фізичного контакту з боку потерпілих та після припинення ними руху, підсудний не зміг назвати жодний інший фактор, який міг би давати йому, працівнику правоохоронного органу із досвідом, достатні, хоча і помилкові, підстави вважати, що має місце реальне посягання на нього самого чи його законні права. Суд вважає, що сама по собі несподіваність (небажаність) звернення потерпілих з питанням, його зміст, не є обставинами, які могли б вказувати навіть на припущення в таких діях останніх суспільно небезпечного посягання.

Більш того, про надуманість цієї захисної версії підсудного свідчить кількість зроблених ним

пострілів (п’ять) та характер останніх з них, які здійснювалися в умовах, коли потерпілі вже втікали від ОСОБА_3 та ховалися від нього.

Суд вважає спростованим в судовому засіданні і твердження підсудного про те, що він під час конфлікту не перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Згідно дослідженим в судовому засіданні протоколом медичного огляду від 5 жовтня 2008 року, який відбувався о 4-40 ночі у ОСОБА_3, який до цього часу був під наглядом співробітників міліції, лікарем Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» було встановлено стан алкогольного сп’яніння, хоча підсудний заявив лікарю, що взагалі не вживав алкогольних напоїв. Вказаний його стан підтверджується даними, які містять досліджений в судовому засіданні рапорт оперуповноваженого ВКР Дарницького РУ ГУ МВС України, який прибув на місце злочину, а також покази свідка ОСОБА_7, які наприкінці судового слідства ОСОБА_3 визнав правдивими.

Так, свідок ОСОБА_7 показала в судовому засіданні, що протягом дня 4 жовтня 2008 року відпочивала разом з ОСОБА_3, вживаючи при цьому спиртні напої, останній протягом дня також вживав спиртні напої, але вона точно бачила лише як ОСОБА_3 протягом дня та вечора вжив декілька пляшок слабоалкогольного напою «Лимон-горілка».

Згідно з письмовою заявою ОСОБА_3 від 5 жовтня 2008 року (т. 1 а.с. 80), останній відмовився від добровільного забору крові для встановлення алкогольного сп’яніння.

У судовому засіданні підсудний та його захисник поставили під сумнів об’єктивність висновку судово-медичного експерта про тяжкість тілесного ушкодження (середньої тяжкості), яке отримав ОСОБА_5 внаслідок застосування зброї ОСОБА_3. При цьому сторона захисту посилалася на той факт, що потерпілий через день після оперативного втручання самовільно припинив своє лікування і покинув лікарню.

Дійсно, як видно з картки хворого, ОСОБА_5 самовільно близько 12 години 5 жовтня покинув Київську міськлікарню швидкою медичної допомоги. Підтвердив цей факт і сам ОСОБА_5, який пояснив, що продовжив лікування за місцем свого проживання у місті Шостка.

Разом з тим, як вбачається з висновку судово-медичного експерта № 163 від 2 грудня 2008 року, ОСОБА_5 були заподіяні сліпі вогнепальні осколкові поранення, що підтверджувалося наявністю фрагментів куль (пуль) в глибині ран і ці тілесні ушкодження відносяться до категорії середніх, оскільки спричинили розлад здоров’я на строк більше двадцяти одного дня.

Згідно з правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 (п. 4.6), експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканини і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий взагалі не звертався за медичною допомогою. При цьому будь-які загострення та інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а іншими випадковими обставинами, не враховуються при оцінці ступеня тяжкості.

Отже: - факт вогнепального осколкового поранення ОСОБА_5 підтверджено об’єктивними медичними даними, результатами проведеного екстреного хірургічного втручання, протоколами огляду речових доказів, висновком № 135 від 4 грудня 2008 року комплексної судово-медичної та судово-балістичної експертизи про належність трьох металевих предметів до частин фрагментованої та деформованої кулі, яка контактувала з твердою перешкодою; - у судовому засіданні підтверджено факт продовження лікування ОСОБА_5 його показами та показами підсудного, який саме у місті Шостка надавав допомогу потерпілому; - водночас, у судовому засіданні не встановлено будь-яких даних, які б вказували на те, що судово-медичним експертом при оцінці ступеня тяжкості враховувалися якісь наслідки ушкодження, не обумовлені власне характером вогнепального поранення ОСОБА_5.

Отже, оскільки всі вказані експертні дослідження є науково обгрунтованими, узгоджуються з іншими матеріалами справи, проведені високо кваліфікованими експертами, які мають спеціальну підготовку, значний стаж експертної роботи, суд кладе в основу даного вироку висновки експертиз, а висловлені стороною захисту сумніви щодо їх об’єктивності, суд оцінює критично.

Враховуючи сукупність всіх обставин застосування вогнепальної зброї підсудним, зокрема спосіб - здійснення пострілів хоча і до низу, але у напрямку потерпілих (під ноги), характер і локалізацію тілесних ушкоджень та механізм їх утворення — рикошет кулі від твердої поверхні у напрямку пострілу (такий результат є передбачуваним для звичайної людини з нормальним рівнем обачності та мінімальним рівнем знань в межах середньої освіти), суд вважає, що ОСОБА_3, який мав значний досвід застосування вогнепальної зброї та необхідні для цього спеціальні знання, в умовах, що склалися 5 жовтня 2008 року, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав імовірність настання суспільно небезпечних наслідків і хоча не бажав (іншого не доведено), але свідомо припускав завдання своїми діями потерпілим середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд вважає сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів доведеним те, що ОСОБА_3, усвідомлюючи відсутність реального суспільно небезпечного посягання з боку потерпілих і за об’єктивної відсутності такого, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням вогнепальної зброї, внаслідок чого ОСОБА_5 було умисно (непрямий («конкретизований умисел) спричинено середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_6 - легкі тілесні ушкодження, а тому вказані дії підсудного ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 296 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд визнає як обставину, що обтяжує покарання, вчинення ним злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Водночас суд також визнає обставинами, що пом’якшують його покарання, те, що тяжких наслідків від хуліганських дій підсудного не настало, він дав негативну оцінку своїм протиправним діям, публічно попросив пробачення у потерпілих, які претензій до підсудного будь-якого характеру не мали у зв’язку з повним і добровільним відшкодуванням ОСОБА_3 завданої злочином шкоди та наданням матеріальної допомоги під час лікування.

Перелічені пом’якшуючі обставини суд визнає такими, що значно пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого підсудним хуліганства, а тому, беручи до уваги ці обставини та враховуючи особу винного, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, а матір підсудного є інвалідом III групи, сам він страждає серцево-судинним захворюванням, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_3 ст. ст. 69 та 61 КК України і призначаючи йому покарання за ч. 4 ст. 296 КК України, перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 296 КК України і не пов’язаного з ізоляцією від суспільства, застосувавши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, 328, 330, 332 - 337 КПК України, військовий суд.

ПРИСУДИВ: ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 4 ст. 296 КК України, за якими призначити йому покарання:

•   -     за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді обмеження волі строком на один рік;

•   -     за ч. 4 ст. 296 КК України - із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком на три роки.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком на три роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його прибуття і постановки на облік у кримінально-виконавчій установі відкритого типу (виправному центрі).

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - підписка про невиїзд - до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_3 - скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази по справі:

•   -     п’ять фрагментів асфальтового покриття; чотири деформованих металевих предмета неправильної форми; одяг, в який були одягнуті потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5; три металеві фрагменти кулі, які зберігаються в кімнаті речових доказів військової прокуратури Дарницького гарнізону - знищити як такі, що не мають цінності і не можуть бути використані;

•   -     чотири гільзи, які зберігаються в кімнаті речових доказів військової прокуратури Дарницького гарнізону; три гільзи та три кулі, отримані в результаті експериментального відстрілу, що зберігаються в сховищі № 25 секретної частини військової прокуратури Дарницького гарнізону - знищити як такі, що вилучені з обігу;

- АКМС ОП ЧН 000137 серії НОМЕР_2 та магазин до нього № НОМЕР_3, а також 23 проміжних патронів типу «7, 62 х 39» з легкими кулями, взірця 1943 року калібру 7, 62, що зберігаються в сховищі № 25 секретної частини військової прокуратури Дарницького гарнізону - конфіскувати як знаряддя злочину і передати відповідному структурному підрозділу дозвільної системи МВС України.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.