Справа №  2-а-3/11

ПОСТАНОВА

Іменем   України

06 квітня 2011 року                                                                       м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі: судді Гусєвої Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та бездіяльність суб’єкта владних повноважень, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості несвоєчасно виплаченої пенсії,

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом до відповідачів, в якому просить визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача - Одеського обласного військового комісаріату в частині нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії як ветерану війни - учаснику бойових дій та зобов’язати суб’єкта владних повноважень –Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії та виплатити ветерану війни –учаснику бойових дій за період з 01.01.2000 р. по день прийняття постанови суду, стягнення недоплаченої суми підвищення пенсії за цей період як ветерана війни - учасника бойових дій в сумі 44 923,56 грн., та виплатити компенсацію втрати грошових доходів (частини пенсії) у зв’язку з несвоєчасним перерахунком та невиплатою частини пенсії у вигляді її підвищення в сумі 24 585,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на порушення частини 4 статті 12 Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 р. „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України № 458 від 23.11.1995 р. „Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” відповідно до якої «ветеранам війни - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: «учаснику бойових дій –на 150% мінімальної пенсії за віком».

Крім того сторона позивача покликається на порушення частини 3 статті 2 цього Закону, відповідно до якої «нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними».

Позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, але надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності на підставі доказів, наявних у справі, заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка до судової повістки, долучена до матеріалів справи, до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Одеського обласного військового комісаріату, в судове засідання також не з’явився, надіслав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, на підставі матеріалів, наявних у справі, позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення на позов.

Враховуючи, що від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України розгляд справи здійснює в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Спір підлягає вирішенню на підставі ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, згідно з якими, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 1 листопада 1996 року, № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», –Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинний до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Судом встановлено, що позивач –є ветераном війни –учасником бойових дій з 26 вересня 1997 року. Пенсія позивачу призначена за вислугу строків служби (вислугу років), та виплачується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1, виданим 26 вересня 1997 року. В якому, зокрема, зазначено, що пред'явник цього посвідчення є ветераном війни –учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни –учасників бойових дій, а також розрахунком пенсії позивача Автоматизованою системою розрахунку пенсії Пенсійного фонду України (а.с.10-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо правового статусу ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, переваг та соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно ч. 2 ст. 4 названого Закону до ветеранів війни належать учасники бойових дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 того ж Закону (в редакції до 05 жовтня 2005 року) позивач, як учасник бойових дій, має право на підвищення до пенсії в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

З 30 квітня 2006 року набув чинності Закон України від 05.10.2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»стосовно пільгового щомісячного підвищення пенсії учасникам бойових дій». Відповідно до зазначеного Закону, розмір пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.

На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого має обраховуватися надбавка позивачу до пенсії як учаснику бойових дій, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будь-якими іншими діючими законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Оскільки позивачеві слід визначати підвищення до пенсії виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Разом із тим, суд вважає за необхідне до правовідносин, що виникли між сторонами застосувати наслідки, передбачені ст.100 КАС України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла під час звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто зазначеною нормою передбачений загальний строк звернення до адміністративного суду, який і підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки ані іншими нормами КАС України, ані іншими законами не встановлений інший (спеціальний) строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо виплат ветеранам війни –учасникам бойових дій.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 10.12.2009 р., оскаржує дії відповідачів за період з 01.01.2000р. по 31.08.2009р., тобто за межами строку, встановленого ст. 99 КАС України, то він пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2000 року по 09 грудня 2008 року.

У зв’язку з тим, що позивач клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду не надавав, то позовні вимоги за період з 01.01.2000 р. по 09.12.2008 р., включно, слід залишити без розгляду, а порушені права позивача підлягають захисту з 10 грудня 2008 року.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 10.12.2008 року по день прийняття постанови суду, тобто до 05.04.2011 року, , що на думку суду є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить суд.

Щодо вимог позивача з приводу зобов’язання відповідача Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати підвищення до пенсії і в подальшому, то дані вимоги не відповідають змісту законодавства, адже, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, тобто суд не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно ст. ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання її вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Таким чином, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії у конкретній сумі задоволенню не підлягають, так як суд, відповідно до зазначених норм права, не може ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі, на чому наполягав позивач та його представник, у зв’язку з чим позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, пенсія, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, та відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів –у межах суми стягнення за один місяць, у зв’язку з чим суд вважає за необхідне допустити виконання наявної постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ч.4 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст. 6 –14, 70, 71, 122, 159 –163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії та виплатити ветерану війни – учаснику бойових дій ОСОБА_1 з 10 грудня 2008 року по 05 квітня 2011 року з урахуванням її підвищення на 25 процентів щомісячно в обсязі передбаченому частиною 4 ст. 12 Закону України № 3551-12 від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених сум.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.   

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.   

Суддя

Арцизького районного суду                                                  Н.Д.Гусєва