№ 1-76

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2009 року місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С. М., при секретарі ПАНЧЕНКО А.І., за участю помічника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції БОРЧАКОВСЬКОГО М. Б., потерплого ОСОБА_3, у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового місцевого суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А-1414

солдата ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Вознесенськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, не одруженого, не судимого, призваного на військову службу у жовтні 2008 року Вознесенським РВК Миколаївської області, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2009 року, близько 13 години, ОСОБА_4, в приміщенні навчального корпусу військової частини А-1414, висловлюючи надумані претензії до солдата ОСОБА_3, за відсутності між ними відносин підлеглості, наніс удар ногою, взутою у черевик, по нозі потерпілому та удар лобною частиною голови по носу ОСОБА_3, заподіявши потерпілому закритий крайовий перелом носової кістки без зміщення уламків, тобто легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги ст. ст. 11, 16, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов’язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу та витримку і не допускати негідних вчинків.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що 18 березня 2009 року біля, 13 години, в приміщенні навчального корпусу, він, будучи невдоволеним тим, що ОСОБА_3 не відреагував на його прохання не заважати виконувати фізичну вправу, наніс останньому удар ногою, взутою у черевик, по нозі та удар лобною частиною голови по носу ОСОБА_3. Також підсудний уточнив, що особистих рахунків з ОСОБА_3 він не мав, у відносинах підлеглості з ним не знаходився.

Крім особистих показань вина підсудного ОСОБА_4 у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, шо виявилося в заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.3 ст. 299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз’яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_4 обвинувачення доведене в повному обсязі.

Військово-лікарською комісією підсудний ОСОБА_4 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Отже, дії ОСОБА_4, який будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.

При призначенні підсудному ОСОБА_4 покарання суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують йому покарання, його щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, попросив вибачення у потерпілого, який прийняв його вибачення та просив підсудного суворо не карати.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому протиправному замічений не був, до призову на службу займався суспільно-корисною працею, як до призову на службу, так і під час її проходження характеризується позитивно, має заохочення від командування частини, до кримінальної відповідальності притягається вперше, суд знаходить можливим застосувати до ОСОБА_4 ст. 69 КК України і з застосуванням ст. 60 КК України перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 406 КК України, оскільки саме такий вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323, 324, 325, 328, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, за якою призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 60 КК України у виді арешту строком на три місяці з відбуванням даного покарання на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київської області.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з 21 травня 2009 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 - нагляд командування військової частини А-1317 скасувати і до набрання вироком законної сили утримувати його на гауптвахті Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київської області.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_3 1500 (одна тисяча п’ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку і на нього може бути внесене подання прокурора до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення а засудженим - протягом того ж строку з моменту вручення йому копії.