Справа № 2-154, 2007 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2007 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючої - судді: Марущак Н. М.,
при секретарі: Карабань З. І.,
за участю позивача та представника позивача ОСОБА_2. - ОСОБА_1
представника відповідача Станіславчицької сільської ради: Бурлаки С. І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Станіславчицької сільської ради про визнання права на спадщину за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
До суду з вказаним позовом звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що відповідно до погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, та довідки Станіславчицької сільської ради, житловий АДРЕСА_1відносився до майна колгоспного двору, головою якого та єдиним членом була ОСОБА_3 Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року і оскільки на час припинення колгоспного двору в ньому проживала лише ОСОБА_3 то вона набула права власності на майно колгоспного двору. ОСОБА_4, який прибув до колгоспного двору 26 грудня 1988 року як співмешканець, недовгочасно перебував у складі двору та брав незначну участь працею і коштами в господарстві двору. При вибутті з двору спільне нажите майно розподілили добровільно, тобто частку майна двору він отримав при вибутті, тому права на частку будинку він не набув.
Рішенням виконавчого комітету Станіславчицької сільської ради від 29 грудня 1994 року за № 22 право власності на житловий АДРЕСА_1визнано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1остання померла.
11 січня 2006 року Ставищенська районна державна нотаріальна контора видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку спадкового майна.
Відсутність правовстановлюючого документу на вказаний будинок та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити їм (позивачам) право на вказаний будинок, як спадкоємцям за заповітом.
Позивачі просять визнати, за кожним з них право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3 на Ѕ частину житлового АДРЕСА_1вартістю 12780,50 гривень.
В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1 - позивач та представник позивача ОСОБА_2. підтримав позовні вимоги, підтвердив обставини, на які посилають в позовній заяві позивачі.
Представник відповідача Станіславчицької сільської ради Бурлака С. І. в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав, зробивши про це усну заяву. Суду пояснив, що відповідно до записів погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки та довідки Станіславчицької сільської ради житловий АДРЕСА_1відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала та не втратила права на частку в його майні ОСОБА_3 - голова двору, яка і набула право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_1остання померла. Спадщину після її смерті прийняли позивачі, як спадкоємці за заповітом, шляхом подання до Ставищенської районної держнотконтори відповідних заяв. Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту, не має.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_2 - позивача та представника позивача ОСОБА_2., усну заяву про визнання позову представника відповідача Станіславчицької сільської ради Бурлаки С. І., який має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до записів погосподарських книг Станіславчицької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки та довідки Станіславчицької сільської ради житловий АДРЕСА_1відносився до майна колгоспного двору; на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року в ньому проживала та не втратила права на частку в його майні ОСОБА_3 - голова двору, яка і набула право власності на вказаний будинок, як на майно колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_1остання померла. Спадщину після її смерті прийняли позивачі як спадкоємці за заповітом: позивач ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 1223 ч. 1, 1269, 1270 ЦК України шляхом подання в Ставищенську державну нотаріальну контору відповідної заяви у встановлений строк; позивач ОСОБА_2, як спадкоємейць за заповітом, який, пропустивши строк для прийняття спадщини, прийняв її відповідно до ч. 2 ст. 1272 ЦК України, як такий, що подав заяву про прийняття спадщини за письмовою згодою позивача ОСОБА_2, який прийняв спадщину.
Вартість вищевказаного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 25561 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Проте, як встановлено з матеріалів справи, свідоцтво про право власності на ім”я ОСОБА_3 Станіславчицькою сільською радою не видавалось.
Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.
Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, за життя набула право власності на вказаний будинок, як член колгоспного двору відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.); а позивачі після її смерті набули право на спадщину за заповітом на вказаний будинок і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач Станіславчицька сільська рада до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню судових витрат.
Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 1, 1269, 1270, 1272 ЦК України (1963), ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2задовольнити.
Визнати, за ОСОБА_1право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3на Ѕ частину житлового АДРЕСА_1вартістю 12780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 50 копійок.
Визнати за ОСОБА_2право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_3на Ѕ частину житлового АДРЕСА_1вартістю 12780 (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Суддя