Справа № 2-101, 2007 року

                                                                         РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2007 року                       Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                             Марущак Н. М.,

при секретарі:                                     Карабань З. І.,

з участю позивача:                            ОСОБА_1

представника позивача:                 ОСОБА_2

представника відповідача Гейсиської сільської ради: Безвершнюк Г. В., Костенка В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1до Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права на спадщину за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1в селі Гейсиха Ставищенського району Київської області померла його мати ОСОБА_3. 4 березня 2006 року його мати у Гейсиській сільській раді склала заповіт, яким заповіла своє майно йому. Заповіт посвідчено секретарем Гейсиської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 9. Даний заповіт на цей час не змінено і не скасовано. 19 січня 2007 року він (позивач) подав до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері. При оформленні його спадкових прав виявилося, що допущена помилка в написанні прізвища матері в свідоцтві про смерть та частині правовстановлюючих документів. 17 березня 2007 року відділом РАЦС Ставищенського РУЮ на підставі його заяви та актового запису про народження ОСОБА_3 було внесено виправлення в актовий запис про її смерть та видане повторне свідоцтво про смерть на прізвище "ОСОБА_3”. В паспорті громадянина України, виданому 23 квітня 1998 року на ім'я матері була допущена помилка в написанні прізвища, а саме, помилково вказано "ОСОБА_4", що потягло за собою неправильне написання прізвища в частині документів на її ім'я.

3 березня 2004 року Ставищенською районною державною адміністрацією ОСОБА_3 був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 371310 на підставі рішення Ставищенської РДА від 20 грудня 1996 року № 444 з помилкою у написанні прізвища -"ОСОБА_4" . Відповідно до довідки відділу РАЦС Ставищенського РУЮ № 74 від 29.03.2007 року в актовому записі про народження матері позивача вказане прізвище "ОСОБА_3".

До дня смерті ОСОБА_3 проживала в АДРЕСА_1, право власності на який було визнане за нею рішенням № 93 від 15.05.1990 року Ставищенської районної ради народних депутатів "Про затвердження списків власників будинків по Гейсиській сільській раді народних депутатів", проте правовстановлюючий документ на будинок отриманий не був і первинна державна реєстрація права власності не була проведена. Згідно погосподарських книг Гейсиської сільської ради за 1986-1990, 1991-1996 роки, та довідки Гейсиської сільської ради на час припинення колгоспного двору 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 була головою та єдиним членом колгоспного двору, до якого відносився вказаний житловий будинок. ОСОБА_3 за життя набула право власності на вищевказаний житловий будинок. Земельна ділянка біля будинку не приватизована. При видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. Гейсиська сільська рада свідоцтва про право власності на ім'я померлої не видавала. Білоцерківське МБТІ, також позбавлене можливості надати відповідний витяг з Реєстру прав власності.

Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити його права на будинок в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі.

Позивач просить встановити факт, що заповіт посвідчений 4 березня 2006 року секретарем виконавчого комітету Гейсиської сільської ради, реєстр № 9 від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, складений ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН № 371310, виданий 3 березня 2004 року на підставі рішення Ставищенської РДА від 20 грудня 1996 року № 444 Ставищенською районною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_4 належить ОСОБА_3;  визнати за ним (позивачем) право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 на житловий АДРЕСА_1вартістю 13934 гривні.

В судовому засіданні позивач та представник позивача зменшили позовні вимоги, виключивши з них вимогу про встановлення факту належності ОСОБА_3 Вищевказаного сертифікату на право на земельну частку, решту позовних вимог підтримали, підтвердили обставини, на які посилається в позовній заяві позивач.

Представники відповідача Безвершнюк Г. В., Костенко В. І. в судовому засіданні позовні вимоги визнали, суду показали, що 4 березня 2006 року ОСОБА_3 (мати  позивача) у Гейсиській сільській раді склала заповіт, яким заповіла своє майно своєму сину, ОСОБА_1 Заповіт посвідчено секретарем Гейсиської сільської ради та зареєстровано в реєстрі за № 9. В паспорті,  виданому на ім'я матері позивача була допущена помилка в написанні прізвища, а саме, помилково вказано "ОСОБА_4", що потягло за собою неправильне написання прізвища  у вказаному заповіті. ОСОБА_3 до дня смерті проживала у своєму АДРЕСА_1. Відповідно до записів погосподарських книг Гейсиської сільської ради за 1986 -1990, 1991-1996 роки вказаний будинок відносився до майна колгоспного двору, головою та єдиним членом якого була ОСОБА_3. Вона одна набула право власності на даний будинок, проте, за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок не отримала. На підставі заповіту спадкоємцем майна померлої є позивач,  інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту не має.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  позивача, його представника, пояснення та  усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідача, яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1в селі Гейсиха мати позивача ОСОБА_3

Відповідно до довідки відділу РАЦС Ставищенського РУЮ № 74 від 29.03.2007 року в актовому записі про народження матері позивача вказане прізвище "ОСОБА_3". Проте, в паспорті громадянина України, виданому 23 квітня 1998 року на ім'я останньої була допущена помилка в написанні прізвища, а саме, помилково вказано "ОСОБА_4". 17 березня 2007 року відділом РАЦС Ставищенського РУЮ на підставі заяви позивача та актового запису про народження ОСОБА_3 було внесено виправлення в актовий запис про смерть матері та видане повторне свідоцтво про смерть на прізвище "ОСОБА_3”.

4 березня 2006 року мати позивача у Гейсиській сільській раді склала заповіт, який посвідчений секретарем сільської ради, яким заповіла своє майно позивачу. У вказаному заповіті прізвище спадкодавиці помилково було вказано „ОСОБА_4” замість „ОСОБА_3”.

Відповідно до погосподарських книг Гейсиської сільської ради за 1986-1990, 1991-1996 роки ОСОБА_3 була головою та єдиним членом колгоспного двору, до якого відносився житловий АДРЕСА_1. Право власності на вказаний будинок визнане за нею рішенням № 93 від 15.05.1990 року Ставищенської районної ради народних депутатів "Про затвердження списків власників будинків по Гейсиській сільській раді народних депутатів", проте, правовстановлюючий документ на будинок отриманий не був і первинна державна реєстрація права власності не була проведена. Вартість зазначеного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 13934 гривні.

19 січня 2007 року позивач подав до Ставищенської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, суд вважає що згідно ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" ОСОБА_3 за життя набула право власності на вказаний будинок. Проте, Гейсиська сільська рада свідоцтва про право власності на ім'я померлої не видавала.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

У відповідності з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) набула за життя право власності на житловий АДРЕСА_1Ставищенського району Київської області, а позивач після її смерті відповідно до ст. ст. 1223 ч. 1, 1268 ч. 1, 1269 ЦК України набув право на спадщину за заповітом шляхом подання відповідної заяви в держнотконтору у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк  для прийняття спадщини, і оскільки представником відповідача позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач Гейсиська сільська рада до пред'явлення позову і в судовому засіданні не оспорювала цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на неї не може бути покладений обов'язок  по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК України (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 1, 1268 ч. 1, 1270 ЦК України, ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215, 256 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що заповіт посвідчений 4 березня 2006 року секретарем виконавчого комітету Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, реєстр №9 від імені ОСОБА_4на користь ОСОБА_1, складений ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1в селі Гейсиха Ставищенського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1матері ОСОБА_3на житловий АДРЕСА_1Ставищенського району Київської області вартістю 13934 гривні.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя