Справа № 2-103, 2007 року

                                                                         РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 травня 2007 року                                   Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючої - судді:                              Марущак Н. М.,

при секретарі:                                         Карабань З. І.,

з участю позивачки:                            ОСОБА_1

представника відповідачів:                ОСОБА_4

представника відповідача Іванівської сільської ради:  Фареник С. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1до Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання права власності, визнання права на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до погосподарських книг Іванівської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий АДРЕСА_1відносився до майна колгоспного двору, головою якого був її чоловік ОСОБА_5, а членами: вона (його дружина) та діти ОСОБА_2, ОСОБА_3 Рішенням виконавчого комітету Ставищенської районної ради народних депутатів № 153 від 11.10.1988 року було затверджено рішення виконкому Іванівської сільської ради № 29 від 26.08.1988 року, яким було затверджено список громадян, яким належать житлові будинки, де під № 115 значиться головою двору по АДРЕСА_1, ОСОБА_5 Земельна ділянка на якій розташований будинок не приватизована. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року. На час припинення колгоспного двору в ньому проживали четверо членів, кожен з яких набув право власності на майно колгоспного двору в рівних частках (по 1/4 частині). ІНФОРМАЦІЯ_1її чоловік ОСОБА_5 помер. 19 березня 2007 року Ставищенська районна державна нотаріальна контора видала їй свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. ОСОБА_5 за життя набув право власності на 1/4 частину вказаного житлового будинку, свідоцтва про право власності не отримав. Вона (позивачка), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають  право на частину вказаного будинку як на частку в майні колгоспного двору.

Відсутність правовстановлюючого документу на будинок та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно не дає змоги оформити їй (позивачці) права на будинок в Ставищенській районній державній нотаріальній конторі.

Позивачка просить визнати рішення № 29 від 26.08.1988 року виконавчого комітету Іванівської сільської ради частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на 3/4 частин житлового АДРЕСА_1, визнати за нею (позивачкою) право власності на 1/4 частину вказаного житлового будинку, визнати за позивачкою право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5. на 1/4 частину вищевказаного житлового будинку, визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину зазначеного житлового будинку за кожним.

В попередньому судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, підтвердила обставини на які посилається в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник Іванівської сільської ради Фареник С. в.  в попередньому судовому засіданні позов визнали, суду показали, що ОСОБА_5 до дня смерті проживав в  АДРЕСА_1. Відповідно до записів погосподарських книг Іванівської сільської ради за 1986 -1990, 1991-1995 роки вказаний будинок відносився до майна колгоспного двору. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року. Оскільки на час припинення колгоспного двору в ньому проживали та не втратили права на частку в його майні чотири члени: ОСОБА_5 - голова двору, ОСОБА_1(позивачка) - дружина та сини - ОСОБА_2 і ОСОБА_3, всі вони набули право власності на вказаний будинок в рівних частках. Проте, рішенням № 29 від 26.08.1988 року виконавчого комітету Іванівської сільської ради було визнано право власності на даний будинок лише за ОСОБА_5 Останній за життя правовстановлюючий документ на вказаний будинок не отримав. Після смерті ОСОБА_5. спадщину прийнялаОСОБА_1  інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині не має.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки , пояснення та  усну заяву про визнання вказаного позову представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та представником відповідача -  Іванівської сільської ради Фареник С. В., яка діє відповідно до довіреності і має повноваження на вчинення такої дії, та перевіривши письмові докази, вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до погосподарських книг Іванівської сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки житловий АДРЕСА_1відносився до майна колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_5, членами позивачка та відповідачі  ОСОБА_2, ОСОБА_3 Вказані особи на час припинення колгоспного двору (станом на 15 квітня 1991 року) проживали у вказаному дворі, та не втратили права на частку в його майні. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_5. спадщину прийняла позивачка (його дружина) відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України шляхом подання 20 травня 2007 року до Ставищенської районної держнотконтори відповідної заяви. Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5. не має. Вартість зазначеного житлового будинку відповідно до технічного паспорту складає 55609 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.)  майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, суд вважає що згідно ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.) та Закону України "Про власність" ОСОБА_5,ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право власності на АДРЕСА_1як члени колгоспного двору, в рівних частках. Тому рішення № 29 від 26.08.1988 року виконавчого комітету Іванівської сільської ради є частково недійсним в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на 3/4 частини вказаного житлового будинку. Іванівська сільська рада свідоцтва про право власності на вказаний будинок на ім'я зазначених осіб не видавала.

Згідно абзацу 4 пункту 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004 року №20/5), при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності.

Згідно ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 за життя,  позивачка та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 набули право власності на  АДРЕСА_1як члени колгоспного двору відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), а позивачка після смерті  ОСОБА_5. набула також право на спадщину за законом на ј частину вказаного будинку і оскільки представником відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3- ОСОБА_4 та представником відповідача  Іванівської сільської ради Фареник С. В. позов визнається, то він підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Іванівська сільська рада до пред'явлення позову про визнання права на спадщину на житловий будинок  і в судовому засіданні не оспорювали цього права, відповідно до змісту ст. 88 ЦПК України на них не може бути покладений обов'язок  по відшкодуванню судових витрат.

Керуючись ст. ст. 120, 123 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 182, 392, 1220, 1223 ч. 2, 1261, 1268, 1270 Цивільного Кодексу України, ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882, абзацу 4 п. 216 Інструкції “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України  від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N 283/8882,  ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 213-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Визнати рішення № 29 від 26 серпня 1988 року виконавчого комітету Іванівської сільської ради Ставищенського району Київської області частково недійсним в частині визнання за ОСОБА_5права власності на 3/4 частини житлового АДРЕСА_1 Ставищенського району Київської області.

Визнати за ОСОБА_1право власності на 1/4 частину житлового АДРЕСА_1 вартістю 13902,25 гривні та право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1чоловіка ОСОБА_5на 1/4 частину вказаного житлового будинку  вартістю 13902,25 гривні.

Визнати за ОСОБА_2право власності на 1/4 частину житлового АДРЕСА_1 вартістю 13902,25 гривні.

Визнати за ОСОБА_3право власності на 1/4 частину житлового АДРЕСА_1 вартістю 13902,25 гривні.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області шляхом подачі  в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя