Справа № 2- 4917 /11р.

          П О С Т А Н О В А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 лютого 2011 року                               Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді  Савицької Н.В.

при секретарі –Загородній О.А.

з участю: прокурора – Вознюк М.А.

представника позивача –ОСОБА_1

представника відповідача Лищенської сільської ради –Мурахевич Т.О.

третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –ОСОБА_4,

представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області - Стрільчука А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  в місті Луцьку справу за адміністративним позовом Прокурора Луцького району який діє в інтересах держави від імені Міністерства палива та енергетики України Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії України «Нафтогаз України»Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»в особі Волинського лінійного управління магістральних газопроводів до Лищенської сільської ради Волинської області про визнання недійсними рішень, -

встановив:

Прокурор Луцького району який діє в інтересах держави від імені Міністерства палива та енергетики України Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії України «Нафтогаз України»Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»в особі Волинського лінійного управління магістральних газопроводів звернувся в суд з позовом до Лищенської сільської ради Волинської області про визнання недійсними рішень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням сесії Лищенської сільської ради Волинської області від 14.03.1995 року № 5/5 «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку»виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1за рахунок земель Лищенської сільської ради.

Прокурор Луцького району який діє в інтересах позивача вважає, що приймаючи рішення про виділення земельної ділянки на сесії сільської ради відповідач не врахував п. 12.3 Державних будівельних правил (СНИП 2.05.06 - 85), ст. 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт», згідно яких мінімальна відстань від осі підземних трубопроводів до населених пунктів та окремих споруд повинні бути не менше 150 м. в обидві сторони осі газопроводу. Крім того, відповідно до п. 11,12 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1747 від 16.11.2002 року в межах охоронних зон забороняється споруджувати житлові, громадські та дачні будинки.

В ході проведеної прокуратурою Луцького району перевірки встановлено, що відстань від осі газопроводу до фундаменту житлового будинку ОСОБА_4 становить 70 м., технічна документації по видачі Державного акта на право приватної власності останньому, не розроблялась, державний акт не видавався.

Крім того, в порушення ст. 65 Земельного кодексу України (1992р.) Генеральним планом забудови АДРЕСА_1 забудова в місці, де було виділено земельну ділянку ОСОБА_4 не передбачалась. Зміни в Генеральний план даної забудови не вносились, відповідних рішень про це сільською радою не приймалось.

У зв'язку з цим, прокуратурою Луцького району на вказане рішення сесії Лищенської сільської ради винесено протест з вимогою його скасувати. Однак, рішенням сесії Лищенської сільської ради від 27.11.2007 року №15/08 протест був незадоволений, а рішення залишено в силі.

Крім того, рішенням сесії Лищенської сільської ради Волинської області № 01 від 14.04.1998 року спірну земельну ділянку передано безоплатно у власність ОСОБА_4

Прокурор вважає, що вищевказані рішення є протиправними.

Просить суд, визнати недійсним рішення сесії Лищенської сільської ради від 14.03.1995 року №5/5 «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку»та від 14.04.1998 року №01 «Про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок»в частині передачі ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 за рахунок земель Лищенської сільської ради.

Прокурор Луцького району Вознюк М.А. та представник позивача ОСОБА_1  в судовому засіданні позовну заяву підтримали з підстав в ній зазначених, просили суд позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача Лищенської сільської ради Волинської області Мурахевич Т.О. позов не визнала за безпідставністю вимог. Просила суд, відмовити в задоволенні позову.

Третя особа на сторноні відповідача, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову. Просив суд в позові відмовити.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору Управління з контролю за використанням та охороною земель у Волинській області Стрільчук А.А.  проти задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності  суд приходить до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Рішенням сесії Лищенської сільської ради від 14.03.1995 року № 5/5 «Про виділення земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку»виділено ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,12 га під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1. (а.с.35)

На основі даного рішення виготовлено будівельний паспорт на будівництво №268 від 06.06.1995р. та винесено межі земельної ділянки в натурі. (а.с.75)

Відповідно до Генерального плану забудови с. Лище затвердженого в 1981 році забудова в місці виділення земельної ділянки ОСОБА_4 не передбачалась. Згідно технічної документації по грошовій оцінці земель АДРЕСА_1 дана земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. (а.с.   )

На генеральному плані забудови, чергових картах, проектах встановлення меж населених пунктів та іншій документації траса газопроводу та межа охоронюваних зон не нанесені.

 Рішенням сесії Лищенської сільської ради Волинської області № 01 від 14.04.1998 року «Про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок» передано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,50 га в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель 0,12 га, ведення особистого селянського господарства 0,38 га, для садівництва безоплатно  у приватну власність. (а.с.36)

Тому на дані земельні відносини поширюється законодавство, що діяло на момент прийняття рішення, а саме Земельний кодекс УРСР від 18.12.1990 р. №561-ХІІ зі змінами та доповненнями та прийнятими до нього нормативно-правовими актами.

Згідно ст.19 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування»від 26.03.1992 р. №2234-ХІІ (діючого на момент прийняття рішення) виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

Ст.22 даного закону передбачено, що рішення ради не повинні суперечити Конституції України і чинним законам.

 Також, ст.9 Земельного кодексу УРСР передбачено, що до відання сільських рад народних депутатів на їх території належить передача земельних ділянок у власність в порядку встановленому ст.17 даного кодексу.

 Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу УРСР передача у власність земельної ділянки проводиться сільськими радами народних депутатів за місцем її розташування для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель у розмірах згідно зі ст.ст.57,67 даного кодексу.  

 Згідно ст.22 Кодексу право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Ст. 65 Кодексу передбачено, що до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах установлених для цього пункту в порядку землеустрою, дані землі перебувають у віданні сільської ради та їх використання здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

З матеріалів справи вбачається, що генеральний план забудови АДРЕСА_1 було затверджено в 1981 році і зміни до нього не вносились. При проведенні аналізу планово-картографічного матеріалу встановлено, що випадків нанесення трас магістрального газопроводу та межі охоронних зон не виявлено. На генеральному плані забудови чергових картах, проектах встановлення меж населених пунктів та іншій документації траса газопроводу та межа охоронних зон не нанесена.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого адміністративного суду України від 26.01.2000 р. №01-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів з послідуючими змінами та доповненнями, підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та (або) визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.

Згідно п.З ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якого це повноваження надано і обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

       Враховуючи те, що прокурором Вознюк М.А. та представником позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами порушень законодавства, діючого на момент прийняття спірних рішень, суд вважає, що зазначені рішення прийняті сесією Лищенської сільської ради Волинської області в межах наданих їй повноважень, а тому підстави для визнання їх недійсними відсутні.

Крім того, посилання при обґрунтуванні заявленої вимоги на порушення ст. 12 Земельного кодексу України (2002), ст.11 Закону України «Про трубопровідний транспорт»№192/96-ВР від 15.05.1996 р., п.п.11,12 Правил охорони магістральних газопроводів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1747 від 16.11.2002 р. є безпідставним, оскільки зазначені нормативні акти на момент прийняття оспорюваних рішень не діяли.

   На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

  Керуючись ст.ст. 156-160 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          В позові Прокурора Луцького району який діє в інтересах держави від імені Міністерства палива та енергетики України Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії України «Нафтогаз України»Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз»в особі Волинського лінійного управління магістральних газопроводів до Лищенської сільської ради Волинської області про визнання недійсними рішень - відмовити.

            Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду                                                            Савицька Н.В.