У Х В А Л А
Іменем України
Справа № 10-94/2011 р.
Категорія ст.191 ч.5 КК України Головуючий у 1-й інстанції
Гудков Л.І.
Доповідач Захожай О.І.
2011 року березня місяця 14 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого –судді: Захожай О.І.
суддів: Копитько Л.І., Гонтар А.А.
з участю
прокурора: Чугай О.Ю.
захисника: ОСОБА_2
представника потерпілого: ОСОБА_3
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали справи за апеляцією потерпілого ОСОБА_4
на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2011 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цією постановою скаргу ОСОБА_5 задоволено, а постанову Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області від 22 березня 2010 року про порушення кримінальної справи по факту розтрати майна підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, службовими особами «ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка»за ознаками злочину передбаченого ст.. 191 ч.5 КК України –скасовано.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Лубенського міськрайонного прокурора від 22 березня 2010 року було порушено кримінальну справу по факту розтрати майна підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, службовими особами «ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка»за ознаками злочину передбаченого ст.. 191 ч.5 КК України.
ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою про скасування постанови прокурора, в якій вказав, що він в період 2005-2007 роки працював на посаді директора ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка», був службовою особою, а тому кримінальна справа фактично була порушена відносно нього. Вважає, що справа порушена в супереч вимогам ст.. 61 Конституції України та ст.. 94 КПК України за відсутності підстав та приводів.
Скасовуючи постанову, суд першої інстанції послався на відсутність достатніх даних, що вказують на наявність ознак злочину передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, тобто прийшов до висновку, що постанова прокурором винесена в порушення вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.
В апеляції потерпілого ОСОБА_4 вважає, що постанова місцевого суду, якою задоволено скаргу ОСОБА_5 про скасування постанови Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області від 22 березня 2010 року про порушення кримінальної справи по факту розтрати майна підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, службовими особами «ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка», ухвалена з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, неповно та однобічно проведено розгляд справи та дослідження матеріалів справи, тому вказує на необґрунтованість та незаконність постанови. Тому просить скасувати постанову суду від 16 лютого 2011 р., та залишити скаргу ОСОБА_5 без задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідача по справі, представника потерпілого ОСОБА_3, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора, який не заперечив проти задоволення скарги та зазначив, що постанова Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області про порушення кримінальної справи за ст..191 ч.5 КК України є законною і обґрунтованою, заперечення захисника ОСОБА_2 перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляції приходить до висновку, що надана апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи відповідно до вимог ст.. 236-8 КПК суд першої інстанції вірно вказав, що приводом до порушення кримінальної справи є заява або повідомлення підприємства, установи, організації, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян, або безпосередньо виявлене органами дізнання, слідства, прокурором чи судом ознак злочину. Підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Проте, задовольняючи скаргу ОСОБА_5 про скасування постанови Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області про порушення кримінальної справи, місцевий суд вказав, що заява ОСОБА_4 була подана начальнику Лубенського ВПМ ДПА в Полтавській області, а не Лубенському міжрайонному прокурору та помилково прийшов до висновку, що у прокурора не було приводу порушувати кримінальну справу.
Як вбачається з матеріалів справи та матеріалів перевірки, ОСОБА_4 дійсно подав начальнику Лубенського ВПМ ДПА в Полтавській області та перевірка проводилася вищевказаним органом, проте відповідно до вимог ст..25 КПК України прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство та зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. А тому, мав право в порядку прокурорського нагляду на будь якій стадії проведення перевірки по факту розтрати майна підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, службовими особами «ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка», перевірити дотримання чинного законодавства та здійснити відповідне реагування.
Згідно матеріалів перевірки, які послугували приводом та підставою для порушення кримінальної справи по факту зловживання службовими особами ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка», маються дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, які містяться в акті Лубенської об’єднаної державної податкової інспекції.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції не повно перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, судом допущена неповнота і поверховість з’ясування істотних обставин по справі.
Суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що відмова ВПМ Лубенського ОДПІ в порушенні кримінальної справи по факту порушення податкового законодавства та доведення до банкрутства службовими особами ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубенчанка»на підставі ст.6 п.2 КПК України за ч.2 ст.28, ст.. 219 КК України та ч.2 ст.28 ст.212 КК України, перешкоджає прокурору порушити кримінальну справу по факту розтрати майна підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, службовими особами «ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка»за ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно вимог ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
Окрім цього, суд першої інстанції, в порушення вимог ч.10 ст. 236-8 КПК України, посилається на лист начальника ВПМ Лубенської ОДПІ від 08.02.2011 року, який не завірений належним чином, що даний документ відповідає оригіналу, ксерокопія штампу організації видно не чітко, та підпис відповідної особи не закріплений печаткою. Дана невідповідність викликає сумніви щодо дійсності вказаного документу, а тому виключає можливість посилатися на нього як на доказ.
В той же час, в матеріалах справи відсутня постанова ВПМ Лубенського ОДПІ про відмову в порушенні кримінальної справи за ч.2 ст. 28, ст.. 219 КК України та ч.2 ст. 28 ст. 212 КК України.
Посилання місцевого суду на відсутність фактичних обставин, що підтверджують діяння передбачене ч.5 ст.191 КК України є істотним порушенням кримінально-процесуального законодавства, оскільки на підставі ст..236-8 КПК України розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
При цьому судом першої інстанції було взагалі не враховано , що вказана кримінальна справа порушена 22.03.2010 року і на даний час вже маються 4 томи справи, які обґрунтовано підтверджують наявність приводів та підстав для порушення вказаної справи. Поза увагою суду залишилася ухвала Господарського суду Полтавської області на адресу прокуратури Полтавської області від 28.07.2009 року про необхідність перевірки заяви ОСОБА_4 про вчинення злочину посадовими особами ВАТ «Лубенська швейна фабрика –Лубенчанка», яка стала підставою для проведення додаткових перевірок за заявами потерпілого в різні правоохоронні інстанції. Вказана ухвала була обґрунтовано винесена на підставі аудиторської перевірки аналізу фінансової та підприємницької діяльності зазначеної фабрики ( т.4). Крім того судом першої інстанції взагалі були грубо проігноровані при винесенні вказаного рішення матеріали судово –економічної експертизи № 720 від 4.10.2010 року ( т.4 а.с.140), які вже на даний час достовірнішим чином підтверджують правильність рішення прокурора про необхідність порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб фабрики.
Оскільки постанова судді винесена з порушенням кримінально –процесуального законодавства, вона підлягає скасуванню в порядку ст.ст. 368, 369 КПК України, а справа –направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду,-
УХВАЛИЛА :
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 –задовольнити частково.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2011 року про скасування постанови Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області від 22 березня 2010 року про порушення кримінальної справи по факту розтрати майна підприємства в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовим становищем, службовими особами «ВАТ «Лубенська швейна фабрика «Лубечанка»за ознаками злочину передбаченого ст. 191 ч.5 КК України –скасувати, а матеріали справи повернути в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Судді:
Захожай О.І. Гонтар А.А. Копитько Л.І.