П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

                                                І м е н е м    У к р а ї н и

24.03.2011                                                                                                                 м. Ужгород                         

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді – Дацківа В.В., за участю прокурора Василенка О.В., представника особи притягнутої до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу правопорушника на постанову судді Виноградівського районного суду від 04 лютого 2011 року, якою

                                     ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року

                                    народження, мешканця АДРЕСА_1, працюючого директором ВАТ  

                                    НВП ’’Техмет’’

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 352 Митного Кодексу України і накладено адміністративне стягнення у виді конфіскації в доход держави антрациту в кількості 46400 кг на загальну суму 32583, 78 грн.

          Даною постановою ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 04 серпня 2010 року в зону митного контролю ВМО № 5 митного поста ’’Дяково’’ надійшов залізничний вагон № 68778547 з вантажем ’’матеріал вуглецевістий фракціонований марки П-4 у вигляді сипучого матеріалу зернового складу темно-сірого кольору з сріблястим блиском’’ в кількості 46600 кг загальною вартістю 107695,10 грн., що переміщувався по ВМД № 700000010/2010/0086695 від 30.07.10 р. і відправлений ЗАТ ’’Ясинуватський завод залізобетонних виробів’’ (Донецька область, м. Ясинувата, вул. Герцена, 17) в Республіку Румунія згідно контракту від 20.04.10 р. № 86/ЕХР, укладеного між ВАТ НВП ’’Техмет’’ та компанією АТ ’’Ductil Steel’’ (Румунія).

          До митного контролю представником залізничної станції ’’Дяково’’ було надано у ВМО № 5 МП ’’Дяково’’ документи: ВМД № 700000010/2010/0086695 від 30.07.10 р., залізничну накладну СМСГ № 52728127, рахунок фактуру від 28.07.10 р. № 86/ЕХР/305, сертифікат якості від 29.07.10 р. № 86/ЕХР/305 та екологічну декларацію від 29.07.10 р. № 1968/1.

          За результатами перевірки поданих документів встановлено невідповідність даних щодо найменування вантажу у перевізних та товаросупровідних документах.

          Згідно ВМД № 700000010/2010/0086695 від 30.07.10 р., рахунку фактури від 28.07.10 року № 86/ЕХР/305, сертифікату якості від 29.07.10 р. № 86/ЕХР/305, екологічної декларації від 29.07.10 р. № 1968/1, у вагоні № 68778547 експортувався вантаж’’матеріал вуглецевістий фракціонований марки П-4 у вигляді сипучого матеріалу зернового складу темно-сірого кольору з сріблястим блиском. Виробник - ВАТ НВП ’’Техмет’’. У ВМД та екологічній декларації заявлений код УКТ ЗЕД вантажу – 38019000 (графіт штучний), а згідно поданої до митного оформлення залізничної накладної СМСГ – у вагоні переміщувався вантаж ’’графітовий порошок’’, код ЄТСНВ – 241498 (графіт). Графіт природний, прочий, код ГНВ – 25049000, що відповідає кодові УКТ ЗЕД – 25049000 (графіт природний)’’.

          Згідно ТУ У 26.8-23431197.005-2002 із змінами 3, які зазначені у найменуванні товару в усіх товаросупровідних документах та листа ВАТ НВП ’’Техмет’’ від 07.09.2010 року № 628, ними виготовляється та експортується товар: ’’графіт штучний’’ за кодом УКТ ЗЕД 3801900000.

          За результатами проведеного дослідження спеціалістами ВАТ ’’Укрграфіт’’ (м. Запоріжжя) встановлено, що зазначений матеріал є природного походження і відноситься до кам’яного вугілля (антрацитів).

          Постановою суду першої інстанції від 04 лютого 2011 року справу закрито за спливом строків накладення адміністративного стягнення, а предмети порушення митних правил постановлено конфіскувати в прибуток держави, а в разі відсутності товару стягнути його загальну вартість.

          В апеляції ОСОБА_2 порушує питання про скасування постанови та закриття провадження у справі, оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України. Також апелянт посилається на неповне з’ясування судом обставин, що стосуються правомірності заявленого в товаро-супровідних документах коду переміщуваного через митний кордон України вантажу.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника на підтримання апеляції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляція підлягає до задоволення частково з таких підстав.

          Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

          Суд першої інстанції всебічно і повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, оскільки ним було вчинено дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві дані про найменування та вартість предметів.

          Також суд першої інстанції прийшов идо правильного висновку щодо закриття провадження по справі у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП та застосування стягнення предметів порушення митних правил.

          Так, згідно ст.ст. 322, 328 МК України, предмети порушення митних правил підлягають конфіскації незалежно від часу вчинення або виявлення порушення митних правил.

          Отже, доводи апелянта про те, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, винесена без повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження.

          Відповідно до вимог ст. 294 ч. 7 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

          Застосовуючи вимоги ст.ст. 322, 328 МК України, суд не дотримався точного змісту вказаних статтей, розширивши їх вказівкою про те, щ в разі відсутності товару необхідно стягнути його вартість. Таким чином, суд вирішив питання щодо порядку та способу виконання постанови суду про конфіскацію, яка згідно вимог ст. 405 МК України виконується державним виконавцем у порядку, встановленому законом.

          Керуючись ст.ст. 322, 328, 352, 405 МК України, ст.ст. 38, 247, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

апеляцію ОСОБА_2 задовольнити частково, а постанову Виноградівського районного суду від 04 лютого 2011 року щодо ОСОБА_2 – змінити, виключивши з резолютивної частини постанови вказівку на те, що в разу відсутності товару необхідно стягнути його вартість.

          В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: