У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
10.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дацківа В.В. (головуючий), Симаченко Л.І., Дідика В.М., за участю прокурора Машкаринця І.І., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4 та перекладача ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією захисника на постанову Берегівського районного суду від 1 лютого 2011 року, якою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю і мешканцю АДРЕСА_1, несудимому,
обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 21 січня 2011 року о 20 годині, керуючи автомобілем марки «Ауді-80» д.н. НОМЕР_1, рухаючись разом з пасажиром ОСОБА_6 по автодорозі м. Берегово - м. Мукачево в напрямку м. Мукачева, навпроти будинку № 161 по вул. Головній в с. Гать Берегівського району, не врахувавши дорожню обстановку, не забезпечивши безпеку дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Форд-Мондео» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, в результаті чого пасажир автомобіля «Ауді-80» - ОСОБА_6 від отриманих ушкоджень помер на місці ДТП, а пасажир автомобіля «Форд-Мондео» ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Постановою Берегівського районного суду від 1 лютого 2011 року задоволено подання слідчого СВ Берегівського РВ ГУ МВС України в Закарпатській області про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Постанова судді вмотивована тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, перебуваючи на волі він може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини по справі.
В апеляції захисника порушується питання про скасування постанови суду, з посиланням на те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, наміру ухилятися від слідства і суду не має, а тому просить застосувати до нього запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, обвинуваченого, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про обгрунтованість постанови суду і залишення її без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 5 ст. 165-2 КПК України, розглядаючи подання слідчого про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту, суддя повинен прийняти відповідне рішення в залежності від того чи є достатньо підстав для обрання такого запобіжного заходу.
Згідно з ч. 2 ст. 148 та ч. 1 ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки та при наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Задовольняючи подання слідчого та обираючи відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, суддя не вжив достатніх заходів для належної перевірки тих обставин, які були зазначені в поданні слідчого, в якості підстав для обрання найбільш суворого запобіжного заходу, передбаченого ст. 149 КПК України.
Зокрема, обґрунтовуючи своє рішення про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді взяття під варту, суддя послався у постанові на те, що в матеріалах справи є достатньо даних, які свідчать про наявність у діях ОСОБА_4 ознак тяжкого злочину. Виходячи з конкретних даних, суд дійшов висновку що, перебуваючи на волі, останній може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини по справі.
При цьому, крім формального повторення тих обставин, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ч. 2 ст. 148 та ч. 1 ст. 155 КПК), ні в поданні слідчого, ні в постанові судді немає жодного посилання на докази або будь-які інші документи, які б об’єктивно підтверджували те, що крім наявності у ОСОБА_4 складу злочину, у розпорядженні органу досудового слідства є достатньо підстав вважати, що останній може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини по справі. Не було їх встановлено і під час розгляду місцевим судом відповідного подання, а також при апеляційному розгляді.
Крім того, наявні в матеріалах кримінальної справи дані, а також обставини, які були встановлені під час розгляду подання, а саме те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується, має постійне місце проживання, на утриманні у нього перебуває неповнолітня дитина, він також опікується дітьми покійного ОСОБА_6, злочин хоча і відноситься до категорії тяжких, однак вчинений з необережності, потерпілі до ОСОБА_4 претензій будь-якого характеру не мають, що свідчить про те, що виконання ним своїх процесуальних обов’язків, які випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, а також його належна поведінка можуть бути забезпечені менш суворими запобіжними заходами, які передбачені законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним змінити постанову суду першої інстанції про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту та обрати відносно нього інший запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Берегівського районного суду від 1 лютого 2011 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді взяття під варту – змінити.
Обрати відносно ОСОБА_4 замість взяття під варту запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Судді: