У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
16.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дацківа В.В. (головуючий), Гошовського Г.М., Дідика В.М., за участю прокурора Машкаринця І.І. та захисника ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за поданням про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, в якому захисник подав апеляцію на постанову Виноградівського районного суду від 17 лютого 2011 року.
Цією постановою щодо неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, несудимого, обвинуваченого в учиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, обранно запобіжний захід у виді взяття під варту.
Органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 14 січня 2011 року о 08.45 год. за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом вільного доступу через відкриті вхідні двері зайшли в приміщення класу Виноградівської ЗОШ, де відкрито заволоділи сумочкою з особистими речами та грошима вчителя ОСОБА_8, чим спричинили потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 742 грн.
Він же, 30 січня 2011 року о 13 годині, знаходячись у приміщенні медичної палати № 5 туберкульозного відділення Виноградівської райлікарні, умисно, з тумбочки таємно викрав два мобільні телефони вартістю 450 і 80 грн., які належали на праві індивідуальної власності, відповідно, громадянам ОСОБА_9 і ОСОБА_10
Постанова судді вмотивована тим, що ОСОБА_5 інкримінується скоєння тяжкого злочину (ст. 186 ч. 2 КК), раніше він, згідно постанови Виноградівського районного суду від 28.12.2008 року за скоєння суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, був переданий під нагляд батьків та відповідно до постанови того ж суду від 21.12.2009 року за скоєння аналогічних діянь, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 190 ч. 2, 187 ч. 1 КК України, направлявся до спеціальної навчально-виховної установи для виправлення строком на один рік, проте на шлях виправлення не став і знову скоїв тяжкий злочин, а тому, перебуваючи на волі, він може впливати на свідків та продовжити злочинну діяльність.
В апеляції захисник просить постанову судді скасувати, обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не пов’язаний із триманням під вартою, мотивуючи тим, що останній являється неповнолітнім (14 років), перебуває на диспансерному обліку у дитячого лікаря психіатра, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо, проживає разом з батьками у нормально-побутових умовах.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляцію в повному обсязі та просив обрати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід не пов’язаний із триманням під вартою, зокрема у вигляді застави, посилаючись на те, що його батьки працевлаштовані, мають власний будинок і спроможні за сина внести вказану заставу; думку прокурора про залишення постанови суду без зміни; перевіривши матеріали за поданням та доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25.04.2003 року такими є випадки, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.
Положення п. 3 Постанови Пленуму ВС України від 16.04.2004 року за № 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» орієнтує суди щодо особливого виваженого підходу до обрання неповнолітньому запобіжного заходу у виді взяття під варту. При цьому необхідно врахувати, що відповідно до положень ст.. 434 КПК України такий запобіжний захід може застосовуватися лише у виняткових випадках, коли це зумовлено тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується неповнолітній, за наявності підстав та в порядку, передбаченому ст.ст. 148, 150, 155 КПК, а також якщо є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків, як випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України і його належної поведінки.
Обираючи ОСОБА_5 запобіжний захід, суд не в повній мірі врахував, що згідно зі ст. 155 КПК України взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, котрий застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків і належної поведінки. Суд не прийняв до уваги вимоги ст.ст. 148, 150 КПК України щодо врахування, крім тяжкості злочину та раніше скоєних суспільно-небезпечних діянь, таких обставин: як вік – на час скоєння злочинів обвинуваченому виповнилося лише 14 років; стан здоров’я – перебуває на диспансерному обліку у дитячого лікаря психіатра; вид діяльності – являється учнем 9-го класу, де характеризується як такий, що став на шлях виправлення (а.с. 6-7); має постійне місце проживання та працездатних батьків.
Постанова суду не містить жодних аргументів на користь висновків про те, що обвинувачений може перешкоджати встановленню істини по справі шляхом впливу на свідків або продовжити злочинну діяльність.
Отже, крім тяжкості злочину, інших, передбачених ст..ст. 148, 150 КПК України та підтверджених матеріалами справи підстав для взяття ОСОБА_5 під варту ні в поданні слідчого, ні в постанові суду не наведено і жодних конкретних даних з цього приводу ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Таким чином, враховуючи зазначені обставини та приймаючи до уваги відсутність об’єктивних даних на підтвердження вказаних слідчим обставин, апеляційний суд вважає, що належну поведінку неповнолітнього обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов’язків може забезпечити менш суворий, ніж тримання під вартою, запобіжний захід. Втім, з урахуванням тяжкості злочину, колегія суддів вважає, що він повинен бути більш суворим, ніж інші запобіжні заходи психічного примусу, тобто у вигляді застави.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію захисника в інтересах ОСОБА_5 - задовольнити.
Постанову Виноградівського районного суду від 17 лютого 2011 року про обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді взяття під варту змінити. Обрати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн. Суму застави внести на депозит органу досудового слідства.
Звільнити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. з-під варти негайно після внесення застави.
Роз’яснити йому обов’язки не відлучатися з місця постійного проживання або тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, з’являтися за викликом до органу досудового слідства і суду.
Обвинуваченому і заставодавцю роз’яснити, що у разі невиконання ОСОБА_5 зазначених обов’язків, запобіжний захід щодо нього може бути змінено на більш суворий, а заставу – звернено в доход держави.
Роз’яснити законодавцю, що він вправі відмовитись від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав для звернення застави в доход держави, але в цьому випадку він забезпечує явку ОСОБА_5 до органу розслідування чи суду для зміни йому запобіжного заходу. Застава повертається лише після обрання нового запобіжного заходу.
Органу досудового слідства ознайомити ОСОБА_5 і заставодавця з цією ухвалою та статтею 154-1 КПК України під розписку.
Судді: