Справа  № 2-а-520/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

            головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

            при секретарі – Осадчій В.В.,

            за участю сторін: представника позивача – ОСОБА_1,

                                           представника відповідача – Анзонгер Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїлі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, мотивуючи тим, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, являється інвалідом 1 групи, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області та отримує пенсію, яка значно нижче за пенсію, передбачену законодавством України, а саме відповідно до вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він повинен отримувати пенсію по інвалідності не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та статтею 50 цього Закону, передбачено щомісячну додаткову пенсію, за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 1 групи у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Однак коли позивач звернувся до відповідача з заявою здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 14.12.2010 року, відповідно до ст.ст. 49,50 ч.4, ст.54 ч.3, 67,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому відповідачем було відмовлено. Просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області у відмові здійснити перерахунок та виплату пенсії, як інваліду 1 групи, в розмірі меншому ніж встановлено  ст.ст. 49, 50 ч.4, ст.54 ч.3, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області провести йому перерахунок та виплатити пенсію у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі не менш 100 % мінімальної пенсії за віком по 1 групі інвалідності, з урахуванням фактично здійснених виплат з 14.12.2010 року, відповідно до ст.ст. 49,50 ч.4, ст.54 ч.3, 67,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2011 року, по вказаній справі було відкрито скорочене провадження відповідно до ч.1 ст. 183-2 КАС України.

Після отримання заперечень, що надійшли на адресу суду від відповідача, справу було призначено до судового розгляду на підставі ч.3 ст. 183-2 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не згодна, посилаючись на те, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, з оглядом на що розрахунок та виплати проводяться з урахуванням виділених державних коштів відповідно до роз’яснення, яке надано постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року та № 1293 від 27.12.2005 року.

Вислухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та відноситься до 1-ї категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою № НОМЕР_2, являється інвалідом 1 групи, захворювання пов’язане з впливом радіації Чорнобильської АЕС, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-18 ОА  № 086315 від 07.04.2008 року, інвалідність встановлена безстроково.

Позивач на підставі ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» отримує основну та додаткову пенсії в розмірах, які нараховуються та виплачуються відповідачем, виходячи з мінімальних розмірів пенсій, встановлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України: а саме постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 831, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293, постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 та постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, а не виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Разом з цим, встановлені вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата основної та додаткової пенсій за ст.ст. 50, 54 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком, що не заперечує відповідач.  

Позивач звертався до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали, внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідач листом № 292/Ч-01 від 16.12.2010 року відмовив йому в цьому.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно до вимог статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 50 вищевказаного Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 1 групи – у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 53 цього Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до  категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими десяти мінімальних пенсій.

Відповідно до ч.1 ст. 67 цього Закону встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Разом з цим, встановлені вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України розміри сум, виходячи з яких проводиться розрахунок та виплата основної та додаткової пенсій за ст.ст. 50,54 вказаного Закону, не відповідають і є меншими, ніж розміри мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року № 107 –УІ «Про Державний бюджет України за 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними, а тому з 22 травня 2008 року дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях. Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, сума додаткової пенсії для інвалідів 1 групи знову встановлена в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по 1 групі інвалідності – не менше 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, розмір пенсії позивача одночасно був врегульований по різному і різними нормативними актами.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, до спірних правовідносин необхідно застосувати нормативний акт вищої юридичної сили – Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року. Однак встановлено, що у період 2008 – 2010 роки після відновлення з 22 травня 2008 року дії статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем необґрунтовано застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – Постанову Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано, що є протиправним та таким, що порушує права позивача.

Відповідно до частини 1,2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з письмових заперечень представника відповідача та пояснень, наданих в судовому засіданні, суд вважає, що останній не надав доказів правомірності дій Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області щодо відмови в здійсненні позивачу відповідного перерахунку, передбаченого саме статтями 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому нарахування недоплаченої пенсії позивачеві, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, повинно здійснюватись у межах даного строку, тобто за 6 місяців до дня звернення до суду. Внаслідок чого, суд вважає за необхідне, визначити кінцеву дату здійснення перерахунку, а саме до 06.04.2011 року тобто по день прийняття рішення судом.

Вищезазначена позиція суду співпадає з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною у постанові від 02 грудня 2010 року  (справа К -7369/10, головуючий – Бим М.Є) та в ухвалі від 26 травня 2010 року (справа К-29445/09, головуючий – Бутенко В.І.)

З оглядом на вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_3 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язанні Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії 1, інваліду 1 групи, державної пенсії, згідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 14 грудня 2010 року по 06 квітня 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Керуючись ст. 46 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,  ст. ст.9-11, 69 -71, 183-2  КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи – задовольнити частково.  

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_3 щомісячної державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю з 14 грудня 2010 року по 06 квітня 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеному до категорії 1, інваліду 1 групи, державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 14 грудня 2010 року до 06 квітня 2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:                                                                                О. О. Бурнусус