Справа № 2-506/ 2007 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 грудня 2007 року.     Теплицький  районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді   Панченка Д.І.

при секретарі            Бабій Р.В.

за участю позивача  ОСОБА_1, її представника Горбань С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Теплик  цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору купівлі - продажу автомобіля дійсним та поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2007 року ОСОБА_1звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору купівлі -продажу автомобіля дійсним та поділ майна подружжя, вказавши, що за  час спільного проживання  з відповідачем  вони  придбали майно: телевізор, супутникову антену, відеомагнітофон, мобільний телефон, електродриль, болгарку, плуг, автомобіль, дві шини до трактора. Автомобіль ВАЗ-2101,  вони придбали у ОСОБА_3сплатили власникові його вартість, який дав їм доручення  і передав автомобіль, тому просить визнати договір купівлі -продажу автомобіля укладеним. Шлюбні відносини між ними припинились.  Все майно знаходиться у відповідача ОСОБА_2, який не бажає в добровільному порядку поділити його, тому вона звернулась до суду, і просить поділити дане майно.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1підтримала свої позовні вимоги,   пояснивши суду, що в період  спільного проживання  з серпня 2001  року по липень 2007 року вони нажили майно, вказане в акті опису, яке забрав відповідач. Вона просить прийняти рішення про поділ даного майна, визнавши за нею право власності на автомобіль ВАЗ-2101, решту майна залишити відповідачу.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши що  автомобіль та телевізор, мобільний телефон придбані ним до шлюбу за власні кошти і є його приватною власністю, решта майна, а саме супутникова антена, відеомагнітофон, електродриль, болгарка, плуг, шини  дійсно придбана в період шлюбу з ОСОБА_1, і все майно залишилось у неї. Він заперечує придбання двох шин до трактора в м.Гайсині, а також те, що все майно вказане в позовній заяві знаходиться у нього. В направленій до суду заяві відповідач ОСОБА_2 вказав, що позовні вимоги він визнає частково, підтвердив, що автомобіль та мобільний телефон належали йому до шлюбу, і що на інше майно він не претендує.

Від відповідача ОСОБА_3 поступила письмова заява, в якій він підтверджує, що продав свій автомобіль ВАЗ-2101, держномер НОМЕР_1ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які були у нього разом,  при цьому він передав їм автомобіль, вони заплатили йому гроші, і він дав доручення ОСОБА_2 Він не заперечує, що автомобільна даний час є їх власністю. Просить справу розглянути без його участі, позов визнає.

Свідок ОСОБА_4пояснила суду, що вона проживає по сусідству з сім'єю ОСОБА_1. ОСОБА_2 прийшов проживати до ОСОБА_1 в серпні 2001 року. До цього, до знайомства з ОСОБА_1, він проживав в іншому будинку. Підтверджує, що сім'я ОСОБА_1 мала велике підсобне господарство, тримали по 50 свиней, тримали корову, трудились добре. Більше по господарству працювали батьки ОСОБА_1Коли відносини між молодим подружжям погіршились, вона особисто бачила як ОСОБА_2 забрав телевізор, відеомагнітофон, болгарку, трактор, а також автомобіль.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона підтверджує, що ОСОБА_2 прийшов в с.Бджільна священиком в січні 2000 року, і з серпня 2001 року він став проживати з ОСОБА_1, вели спільне господарство, тримали велике господарство. Особисто ОСОБА_2 говорив їй, що вони купили телевізор, супутникову антену, відеомагнітофон. Про те, що він забрав майно чула від людей, а саме те, що мама ОСОБА_2 стояла біля автомобіля із списком, а ОСОБА_2 виносив із будинку речі. Їй відомо, що приблизно через рік, після того, як вони стали проживати разом, вони купили автомобіль, до цього ОСОБА_2 їздив автомобілем свого батька.

Свідок ОСОБА_6пояснила суду, що  вона є мамою ОСОБА_1, і підтверджує, що ОСОБА_2 з 2001 року став проживати з її дочкою однією сім'єю. Вони вели спільне господарство, тримали велику кількість свиней. Продавали свині, купили автомобіль, потім трактор причіп, плуг. Вони разом обробляли земельні паї. Діти разом купили телевізор, антену супутникову, інші речі.  Коли вони стали матеріально незалежні, то в сім'ї стали виникати проблеми. Спочатку ОСОБА_2 забрав телефон, болгарку, електродриль. В серпні 2007 року він забрав телевізор, антену супутникову, відеомагнітофон, все це він забрав у автомобіль, який вони спільно купили і відвіз до своїх батьків.  30 серпня 2007 року він забрав трактор, причіп, плуг.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що працює головою с. Бджільна, він в хороших відносинах з сім'єю ОСОБА_1, неодноразово бував в їх будинку, і підтверджує, що все майно яке вказане в акті опису було в сім'ї ОСОБА_1, так як буваючи в них він знав про його придбання. Вони допомагали один одному. Він бачив як вони купили телевізор, болгарку, купили супутникову антену. Що стосується автомобіля, то він сам запропонував їм купити автомобіль у попереднього власника Володимира. Автомобіль ОСОБА_2та ОСОБА_1купили разом по дорученню. Разом вони стали проживати з 2001 року, в господарстві ОСОБА_1. Потім все майно, яке вказане в акті опису забрав ОСОБА_2 Коли ОСОБА_2 забрав трактор, причеп, на причеп погрузив плуг і  він разом з працівниками міліції догнали його в м.Гайсині, то плуг дійсно був на причепі і в подальшому його забрав ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_8пояснила суду, що  неодноразово була в будинку де проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_1, і бачила яке майно у них було. В липні 2007 року, вона проходячи по вулиці бачила, як ОСОБА_2 виносив з будинку телевізор з будинку і клав його в автомобіль. Супутникову антену він  забрав раніше. Коли проводився опис майна, то майна в будинку вже не було.

Свідок ОСОБА_8пояснив суду, що  по домовленості з ОСОБА_9він продав йому плуг до трактора за 1400 грн.  Плуг забрав ОСОБА_2, він же віддав гроші.

Свідок  ОСОБА_10пояснив суду, що приблизно три роки  тому, ОСОБА_1купила в магазині «Січ»  смт.Теплик, де він працював продавцем,  кольоровий телевізор, якої моделі він не пам'ятає.

Заслухавши сторони, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору купівлі -продажу автомобіля дійсним та поділ майна подружжя  -  підлягають  задоволенню, зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали і вели спільне господарство з серпня 2001 року.  Зареєстрували вони шлюб 7 листопада 2003  року. Шлюб зареєстрований  виконкомом Пісківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області,  актовий запис № 4. Від шлюбу мають одну дитину, сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1. В липні 2007 року сім'я розпалась, із-за непорозумінь між сторонами Шлюб між сторонами розірвано згідно рішення Теплицького районного суду  від 12 грудня 2007 року. За час спільного проживання  у фактичних шлюбних стосунках та зареєстрованому шлюбі сторони придбали майно. Згідно з поясненнями сторін частина майна, а саме автомобіль, та телевізор  набутий в період  спільного проживання  у фактичних шлюбних відносинах в 2003 році, решта спірного майна у період зареєстрованого шлюбу, в 2004 році та пізніше. Добровільно  вони його поділити не можуть. Майно вказане в позовній заяві знаходиться у відповідача. Разом з тим суд вважає, що трактор, який вказаний в акті опису майна не є власністю подружжя, так як згідно свідоцтва про реєстрацію, його власником єОСОБА_9

Суд критично оцінює покази відповідача ОСОБА_2 в частині, що  майно вказане в акті опису, крім мобільного телефона та автомобіля, знаходяться у позивача ОСОБА_1, як і те, що спільно з ОСОБА_1він став проживати з листопада 2003 року, ці покази відповідача спростовуються як поясненням позивача так і свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6,ОСОБА_12,ОСОБА_13, які підтверджують що з серпня 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1проживали як одна сім'я, вели спільне господарство, спільно в  2003 році придбали автомобіль ВАЗ-2101, як і те, що майно забрав ОСОБА_2 Також його покази в частині непридатності автомобіля до експлуатації,  так як пояснила позивач, даним автомобілем він приїздив в смт.Теплик на попередні судові засідання.

Відповідно до  п.1 розділу VІІ «Прикінцевих положень» СК України, даний кодекс набрав чинності одночасно з  набранням чинності ЦК України, тобто з 1.01.2004 року. За загальним правилом дії законів у часі, відповідно до  ст.58 ч.1 Конституції України  - не мають зворотної дії в часі, тому норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше ніж 1.01.2004 року. Виходячи з цього, суд вважає, що  до сімейних правовідносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності., тобто відносно майна вказаного в позовній заяві, за винятком автомобіля  ВАЗ-2101 та телевізора, які придбано в 2003 році.

Дані правовідносини регулюються:  ст.ст. 60,61 СК України, які передбачають підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, та об'єкти права спільної власності.  У відповідності з вимогами ст. 69 СК України, подружжя має право на поділ майна, що є їх спільною сумісною власністю і згідно ст. 70 СК України , у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом. В даному випадку домовленості чи шлюбного контракту між сторонами немає. Стаття  71 СК України  передбачає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Статті  328, 368, 369, 372 ЦК України передбачають підстави набуття права власності, право спільної сумісної власності, здійснення права спільної сумісної власності, та поділ майна, що є у спільній сумісній власності.  У відповідності з вимогами ч.3 ст.372 ЦК України - у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на  нього припиняється. 

Так як автомобіль та телевізор сторони придбали в 2003 році, то при поділі цього майна суд необхідно застосувати вимоги діючого на той час Закону України « Про власність», а саме ст. 12  - підстави виникнення права приватної власності, ст. 13 - об'єкти права приватної власності, ст.17- право спільної власності громадян, ч.1 даної статті передбачає, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними, та  ЦК України(1963 року), а саме ст. 47- яка передбачає, що недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони в разі спору посилатись для підтвердження угоди на показання свідків. Статтею 153 - договір вважається укладеним,  коли між сторонами  в потрібній у належній випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови, які визнані таким за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди., та ст. 224 - за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму.  

Так як в судовому засіданні встановлено, що сторони по справі, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_1та ОСОБА_3уклали між собою договір купівлі -продажу автомобіля, чого не заперечують сторони по справі, відповідач ОСОБА_2 тільки вказує, що автомобіль придбано за його власні кошти, проте доказів про це суду ним не надано, тому суд при вирішенні даного питання виходить з вимог ст. 17 Закону України «Про власність», і визнає даний автомобіль спільною власністю, при цьому суд враховує, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме: ОСОБА_3 передав ОСОБА_1та ОСОБА_2 автомобіль, і вони прийняли його і сплатили вартість автомобіля, який сторони оцінили в 8000 грн., проте сторони не уклали договір купівлі-продажу у письмовому вигляді, а ОСОБА_3 дав ОСОБА_2 генеральне доручення , на підставі якого ОСОБА_2 отримав тимчасовий талом на даний автомобіль. За таких умов суд вважає. що договір між сторонами є укладеним, відповідно до вимог ст. 153 ЦК України(1963р.), так як сторони досягли всіх істотних умов договору, які передбачені ст. 224 ЦК України(1963р.), для даного виду договору. Підстав для визнання даної угоди недійсною судом не встановлено. Так,  як автомобіль   є неподільною річчю, і позивачка в своїх позовних вимогах просить визнати право власності на автомобіль за  нею, суд вважає ці вимоги законними, так як вона має посвідчення водія, і це відповідає вимогам закону в частині поділу неподільних речей, виділивши відповідачу ОСОБА_2 інше майно.  

                   Що стосується  пояснень ОСОБА_2 про те, що автомобіль  придбано за його власні кошти, і те що мобільний телефон подарований йому, то він не надав суду доказів, цього, а у відповідності з вимогами ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.   Тому, як встановлено в судовому засіданні майно, про поділ якого заявлено вимоги є спільною сумісною власністю,   письмова угода відносно цього майна між ними не укладалось, і це майно підлягає поділу згідно ст.71 СК України  Що  стосується вартості майна, то їх вартість сторонами не оспорюється і клопотань про визначення вартості майна від них не поступало. Разом з тим, в судовому засіданні свідок ОСОБА_8підтвердив, що плуг ним продано за 1400 грн., а не 1500 грн.,  що не заперечує позивач, і згідно накладної № 24061/12 від 18.10.2005 року вартість двох шин з камерами до трактора коштують 2244 грн., а не 3000 грн. як вказує позивач. Суд вважає можливим виділити  ОСОБА_1майно на суму 8000 грн., ОСОБА_2 на суму  7894 грн., стягнувши з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 різницю в вартості часток 53 грн. (8000-7894) : 2 .   

Судові витрати  стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.  60, 61, 67, 70, 71 СК України, ст.ст. 328, 368, 369, 372 ЦК України, ст.ст. 46, 153, 224 ЦК України(1963 р), ст.ст.11,12,13,17,48 Закону України «Про власність»  ст.ст.  3,10,15,60,88, 209, 212, 213,215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання договору купівлі -продажу автомобіля дійсним та поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати договір купівлі продажу автомобіля ВАЗ-2101, 1980 року випуску укладений між  ОСОБА_1, ОСОБА_2та  ОСОБА_3- дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності та виділити в натурі автомобіль ВАЗ-2101, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - всього на суму  8000 грн.

           Визнати за ОСОБА_2право власності на: телевізор «LG» вартістю 1500 грн., супутникову антену вартістю 900 грн., відеомагнітофон вартістю 500 грн., мобільний телефон LG  вартістю 550 грн.,  електродриль вартістю 300 грн., болгарку вартістю 500  грн., плуг вартістю 1400 грн., дві шини до трактора вартістю 2244 грн. - всього на суму 7894 грн.

            Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 53 грн. як різницю у вартості часток.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1-  судові витрати в сумі 103 грн.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                  Суддя: