Справа № 2-145/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

17 лютого 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого –судді Чередниченко В.Є., при секретарі –Гармаш Ю.В., за участю позивача –ОСОБА_1, представника позивача –ОСОБА_2, відповідача –ОСОБА_3, представника відповідача –ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа : приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності,            

                          В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернулась до суду з позовом посилаючись на те, що вона сумісно без реєстрації шлюбу проживала з відповідачем з лютого 2003 року по час укладання шлюбу - 09 вересня 2005 року. За цей час вони за сумісні кошти спільно придбали квартиру АДРЕСА_1, яка була оформлена на відповідача. 21 липня 2005 року вона зареєструвала своє місце проживання в зазначеній квартирі, і вони з відповідачем заселилися до неї. Однак з серпня 2010 року, у зв’язку з тим, що між ними склалися неприязнені стосунки, відповідач перешкоджає їй у користуванні спільною квартирою.

    Тому вона просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

    Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення згідно з яких просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в квітні 2005 року він з позивачкою не мешкав разом, тому квартиру він придбав за рахунок банківського кредиту тільки для себе, квартира є предметом договору іпотеки, наявність письмової згоди позивачки на укладання кредитної угоди є вимогою працівників банку.

    У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог, суду додатково пояснила, що заперечення відповідача не відповідають дійсності. Представник позивача суду пояснив, що позовні вимоги підлягають задоволенню оскільки спірну квартиру було придбано під час спільного проживання позивача та відповідача.

    У судовому засіданні відповідач позов не визнав, надав суду пояснення, згідно з яких пояснив, що періодично зустрічався з позивачем приблизно з 2003 року, оскільки до 14 березня 2005 року перебував у шлюбі з ОСОБА_6. Після розірвання шлюбу, коли він не мешкав з позивачкою, він придбав для себе спірну квартиру. Після чого позивачка помирилась з ним, та у вересні 2005 року вони уклали шлюб. Представник відповідача суду пояснив, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірну квартиру було придбано відповідачем за кредитні кошти, факт спільного проживання позивача та відповідача в період придбання спірної квартири не підтверджується доказами по справі, а також просив застосувати по справі позовну давність.

    У судовому засіданні третя особа : приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 суду пояснила, що дійсно нею було посвідчено договір купівлі-продажу спірної квартири від 08 квітня 2005 року між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_3 Під час оформлення угоди відповідач та позивач зазначали, що вони проживають спільно без реєстрації шлюбу, квартиру набувають в спільну власність.

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм цивільні правовідносини.

    Судом встановлено, що позивачка та відповідач у 2003 - 2004 роках спільно проживали, не перебуваючи в шлюбі між собою, оскільки у зазначений період часу, а саме з 1998 року до 14 березня 2005 року відповідач перебував у шлюбі з ОСОБА_6 (а.с.8).

    07 квітня 2005 року згідно кредитного договору № 014/34797/3183/74 укладеного між акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” та відповідачем, ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 5600 доларів США на період з 07.04.2005 року по 06.04.2015 року під 14 % річних.

    Відповідно до договору купівлі-продажу від 08 квітня 2005 року укладеного між продавцем ОСОБА_7 та покупцем –відповідачем (а.с.7), ОСОБА_3 на кошти отримані за кредитним договором від 07 квітня 2005 року була придбана квартира АДРЕСА_1. Вартість якої на час розгляду справи в суді складає 30000 грн., що сторонами не оспорювалось.

   Відповідно до договору іпотеки № 014/08-02/089 від 08 квітня 2005 року (а.с.34,35) укладеного між акціонерним поштово-пенсійним банком “Аваль” та відповідачем, ОСОБА_3 у забезпечення виконання умов кредитного договору від 07 квітня 2005 року надав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

    Шлюб між позивачем та відповідачем було зареєстровано 09 вересня 2005 року, та розірвано 25 червня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та рішенням суду (а.с.6,8).

    Відповідно до ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

    Відповідно до ст.25 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

    Відповідно до ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України.  

    Суд вважає, що позивач не виконала вимоги ст.60 ЦПК України, відповідно до якої „кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень” та не надала суду доказів, які б свідчили про те, що саме в період часу з моменту розірвання відповідачем шлюбу з ОСОБА_6 - 14 березня 2005 року по час придбання ним квартири - 08 квітня 2005 року позивач та відповідач проживали однією сім’єю, між ними склалися усталені правовідносини, що притаманні подружжю, а також те що придбання спірної квартири відбулось за їх спільні кошти.

    Підтвердженням відсутності усталених правовідносини, що притаманні подружжю між позивачем та відповідачем у зазначений період часу є також те, що оплата придбаної квартири відповідачем у повному обсязі відбулось коштами отриманими ним за кредитним договором, та відсутність у позивачки жодних зобов’язань, щодо повернення цих кредитних коштів.

    Надання згоди позивачкою в якості дружини на придбання спірної квартири, що знайшло своє відображення у її заяві від 08 квітня 2005 року (а.с.49) не створює для неї будь-яких прав або обов’язків, тому що у зазначений період часу сторони не перебували у шлюбі.

    Допитані у судовому засіданні свідки, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, надавши суду пояснення, щодо спільно проживання позивача та відповідача у 2003 –2004 роках, та після придбання спірної квартири, жодних пояснень щодо спільного проживання відповідача та позивача однією сім’єю в період часу з 14 березня 2005 року по 08 квітня 2005 року не надали.   

    Допитані у судовому засіданні свідки : ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13 надали суду пояснення згідно яких вони заперечували факт спільного проживання відповідача та позивача однією сім’єю до укладення між ними шлюбу, та підтвердили пояснення відповідача, щодо придбання спірної квартири за кредитні кошти для власного проживання.   

    Суд вважає, необґрунтованими посилання представника позивача як на правову підставу задоволення позову на норму ст.74 СК України, що регулює право власності осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, оскільки правила зазначеної норми поширюється на випадки коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

    Крім того суд вважає пояснення третьої особи : приватного нотаріуса Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5 такими, що не відповідають дійсним обставинам по справі, оскільки її твердження про те, що під час оформлення угоди відповідач та позивач зазначали, що вони проживають спільно без реєстрації шлюбу, квартиру набувають в спільну власність, не співвідноситься з тим, що нею було встановлено у ході перевірки при оформленні договору купівлі-продажу спірної квартири, а саме перебування позивача та відповідача у шлюбі, що зазначено у відповідному документі (а.с.49).

    Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача та його представника, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов задоволенню не підлягає оскільки у судовому засіданні було встановлено відсутність обставин, які б свідчили про те, що в період з 14 березня 2005 року по 08 квітня 2005 року, позивач та відповідач проживали однією сім’єю, за цей незначний період між ними склалися усталені правовідносини, що притаманні подружжю, а також те що придбання спірної квартири відбулось за спільні кошти.

    У відповідності до п.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

    Керуючись ст.74 СК України, ст.ст.10,60,88,208-210,212-215 ЦПК України, суд –

                      В И Р І Ш И В :

   У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа : приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання права власності, відмовити.

   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

         Суддя