П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
23.03.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді –Дацківа В.В., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу останньої на постанову судді Великоберезнянського районного суду від 14 лютого 2011 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку АДРЕСА_1, директора Великоберезнянської дитячої школи мистецтв,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн..
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_1 працюючи директором Великоберезнянської дитячої школи мистецтв допустила порушення трудового законодавства, що було виявлено під час перевірки 5 січня 2011 року а саме :
- при прийомі на роботу працівники не ознайомлюються з колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, чим порушено вимог ст.142 КЗпП України;
- графік надання чергових відпусток не розробляється дирекцією школи, чим порушено ст.79 КЗпП України та ст.10 Закону України «Про відпустки»;
- у журналі обліку та руху трудових книжок є в наявності дати звільнення та підпис про одержання трудової книжки, відсутній запис номера наказу та дати одержання книжки, чим порушено наказ №58 КМУ від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про ведення та облік та руху трудових книжок працівників на всіх підприємствах і установах»;
- особові карточки ведуться з порушенням наказу №489 Держкомстату України від 5 грудня 2008 року;
- положення «Про грошову винагороду педагогічним працівникам» погоджено з представником колективу Великоберезнянської ДШМ від 5 грудня 2008 року.
Такі дії ОСОБА_1 за висновком судді підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В апеляції ОСОБА_1 вважаючи наведену вище постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності необґрунтованою й такою, що винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що на день розгляду матеріалів у суді, усі виявлені порушення під час перевірки 5.01.2011 року нею усунуті, а її дії не призвели до жодних суспільно-шкідливих наслідків.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши ОСОБА_1, апеляційний суд вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Посилання ОСОБА_1 на те, що на час розгляду в суді протоколу про адміністративне правопорушення, всі порушення, зазначені у ньому, фактично були усунуті, апеляційний суд до даних тверджень правопорушника відноситься критично, оскільки приходить до висновку, що на час проведення перевірки вказані порушення мали місце, відповідно до яких Державним інспектором праці 5 січня 2011 року і було складено відповідний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП.
Із вказаного також випливає, що усунення ОСОБА_1 вказаних порушень підтверджує факт вчинення нею адміністративного правопорушення, яке їй інкримінується.
Вина ОСОБА_1 також доведена актом перевірки № 07-07-031/0007 від 05.01.2011 року, іншими матеріалами справи, у зв’язку з чим судом першої інстанції дії останньої правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Разом з цим, при накладенні адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн., суд не в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, обставини, що пом’якшують покарання.
Зокрема, скоєне ОСОБА_1 адміністративне правопорушення не потягло за собою тяжких наслідків, вона позитивно характеризується, невелика заробітна плата, на час скоєння правопорушення була вагітною, що підтверджувалося наданою суду медичною довідкою і ця обставина судом не врахована відповідно до п. 5 ст. 34 КУпАП як пом’якшуюча відповідальність.
Виходячи із викладеного, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 хоча своїми діями і вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 41 ч. 1 КУпАП, але через малозначність останнього вона, у відповідності до ст. 22 даного Кодексу, підлягає звільненню від адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Великоберезнянського районного суду від 14 лютого 2011 року – змінити. В частині накладення стягнення у виді штрафу – скасувати та у відповідності до вимог ст. 22 КУпАП у зв’язку із малозначністю скоєного правопорушення – ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя: