Справа №2-а-864/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 лютого 2011 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді:                                                                                        Шестопалової Я.В.

при секретарі:                                                                                                             Білоус А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії. В обґрунтування позову зазначив, що  він є інвалідом 2-ї групи у зв’язку  з  захворюваннями, пов’язаними  з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Пенсія по інвалідності йому виплачується Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька. Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи” № 796-ХII від 28.02.1991г. –у всіх випадках пенсія інвалідам, у яких встановлений зв’язок захворювань  з роботами по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, не повинна бути нижче: по 2-ій групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком. Згідно ст. 50 цього ж Закону особам, які віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю по 2-ій групі інвалідності в розмірі 75% МВП. У зв’язку з тим, що розмір фактично виплаченої пенсії був нижчим, він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, проте йому було відмовлено, тому він звернувся до суду з цим позовом. Просив визнати неправомірною відмову відповідача про перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, втративших працездатність; зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧЕАС з 17.01.2011 р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з наступним її збільшенням в залежності від його збільшення.

Позивач у судове  засідання не з»явився, надав суду заяву відповідно до якої справу просив розглядати без його участі, позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з»явився,  надав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач звернувся до відділу пенсійного забезпечення з заявою про нарахування та здійснення виплати пенсії по інвалідності згідно зі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».Також зазначив, що 28.05.2008 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено розміри пенсій. В п. 15 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 зазначається, що ця постанова набрала чинності з 22.05.2008, тому вважає, що управління нараховує та сплачує пенсію позивачу відповідно до вимог діючого законодавства. Тому просить суд відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.  

Позивач належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, визнаний інвалідом 2 групи з 17.01.2011р. та встановлена причина інвалідності –захворювання, пов’язане з виконанням обов’язків по ліквідації  аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК.

Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька з вимогою про перерахунок пенсії з інвалідності відповідно до ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька  від 02.02.2011 р. відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з інвалідності згідно зі ст.ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з огляду на відповідність здійсненого управлінням розрахунку чинному законодавству.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.     

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі -  спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам  2 групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як на віднесеного до категорії 1.

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Частина 4 ст. 54 Закону викладена із змінами згідно із Законами України № 2532-12 від 1.07.1992 та № 3285-12 від 17.06.1993 (в редакції Закону № 230/96 від 6.06.1996), тоді як частина третя, яка визначає обчислення і призначення пенсії по інвалідності змінена Законом № 3108-15 від 17.11.2005 (набрала чинності 13.12.2005) і регулює безпосередньо правила обчислення пенсій за нормами ст. 54 спеціального закону.

Не врахування відповідачем зазначених змін стало однією з причин невірного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм абзацу першого ст. 28 загального закону в частині визначення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.

Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 3 ст. 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до першої категорії. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Підпунктом 12, 15, 17 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в наслідок чого з 01 січня 2008 року був змінений порядок визначення пенсій по інвалідності.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнані таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до п. 5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих атів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, суд вважає, що з 22.05.2008 року перерахунок пенсії позивача слід здійснювати згідно з вимогами ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з моменту збільшення розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера до органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії.  

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року (Урядовий кур'єр, 2007, 12, 31.12.2007 N 247), був затверджений прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26.12.2008 № 835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гривень.

Враховуючи наведене, основна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, підлягає перерахунку позивачу як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інваліду 2 групи виходячи з наведених вище розмірів.

Позиція Управління ґрунтується на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижнього рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.

Суд не приймає доводи відповідача, які зазначені у розпорядженні, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею  8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивача, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі «Проніна проти України».   

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України  в Ленінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії –задовольнити.  

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька у перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідності зі статтями 49, 50, 54 ч. 4 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Донецька здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 17.01.2011 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність с проведенням доплати недоотриманих сум.

        Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення постанови в 10-ти денний строк з дня отримання її копії.

Суддя: