КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року Справа № 2а-3725/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретарів: Господарікова М.О., Мусієнко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Фермерського господарства “Зелінського Сергія Борисовича”
до відповідача: начальника контрольно-ревізійного відділу у Компаніївському районі Контрольно –ревізійного управління в Кіровоградській області Солодєєва Віталія Івановича
про визнання дій протиправними, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
Фермерське господарство «Зелінського Сергія Борисовича»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до начальника контрольно-ревізійного відділу у Компаніївському районі Контрольно–ревізійного управління в Кіровоградській області Солодєєва Віталія Івановича, яким просить, з урахування уточненої позовної заяви, визнати відсутність компетенції відповідача у здійсненні перевірки діяльності фермерського господарства ОСОБА_2 30.09.2010 року; визнати протипарвними дії відповідача щодо здіснення перевірки діяльності фермерського господарства ОСОБА_2 30.09.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
30 вересня 2010 року на територію ФГ «ОСОБА_2.», розташованого у смт.Компаніївці по вул.Лісна 1. з'явився начальник контрольно-ревізійного відділу у Компаніївському районі Солодєєв Віталій Іванович, який пройшов до бухгалтерії підприємства і став там вимагати, щоб йому відкрили склади з зерном, яке зберігається в господарстві, і надали усі документи, що стосуються зберігання всього наявного на складах зерна. При цьому Солодєєв В.І. не надав бухгалтеру ОСОБА_3 ні направлення на перевірку, ні будь-яких письмових запитів.
У зв'язку з відсутністю у Солодєєва В.І. будь-яких офіційних документів бухгалтер відмовилася допустити його до перевірки. На вимоги бухгалтера залишити приміщення бухгалтерії, Солодєєв В.І. не реагував і продовжував там знаходитися і вимагати допустити його до перевірки. Своїми діями Солодєєв В.І. паралізував роботу господарства до кінця робочого дня.
Крім того, Солодєєвим В.І. було незаконно залучено до перевірки діяльності господарства працівника Компаніївського РВ УМВС України в області та працівників спецпідрозділу міліції «Беркут», які приїхали з м.Кіровограда.
На вимоги керівника ФГ "ОСОБА_2." пред'явити направлення на перевірку та письмовий запит на отримання конкретної інформації, Солодєєв В.І. відповів відмовою після чого близько 18 години залишив територію господарства.
Позивач не є підконтрольною КРУ установою, тому у Солодєєва В.І. не було ніяких передбачених Законом підстав для візиту на підприємство.
Незважаючи на ненадання Солодєєвим В.І. ніяких документів, приймаючи до уваги присутність на підприємстві працівників міліції, у тому числі працівників спецпідрозділу «Беркут», Солодєєву В.І. було надано можливість оглянути всі склади з зерном та запропоновано надати необхідну йому інформацію. Але відповідач заявив, що його не допустили до перевірки і залишив територію підприємства.
Незаконними діями відповідача позивачеві спричинено шкоду в вигляді неможливості нормальної роботи господарства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання прибув та позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини викладені в письмовому запереченні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, Фермерське господарство ОСОБА_2 створено на базі земельної ділянки, що використовується на умовах оренди, діє на підставі статуту, є юридичною особою та зареєстроване Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області. Господарство займається підприємницькою діяльністю, зокрема вирощуванням зернових та технічних культур, оптовою торгівлею зерном, насінням та кормами для тварин, складське господарство, розведенням свиней, наданням послуг у рослинництві, виробництвом продуктів борошномельно-круп'яної промисловості /а.с. 14-19/.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності відноситься до компетенції адміністративних судів.
Статтями 3, 4, 7 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - Закон) встановлено, що державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві Фінансів України і підпорядковується йому, у своїй діяльності керується Конституцією України, цим законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України; контрольно-ревізійні управління в областях підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України і є юридичними особами.
Таким чином, КРУ в Кіровоградській області є органом державної виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 19 Господарського кодексу України однією з сфер державного фінансового контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання є збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Статтею 2 Закону України від 26.01.93 р. N 2939 "Про державну контрольно-ревізійну службу в України" (далі - Закон N 2939) передбачено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частинами 2, 5 ст. 2 Закону України N 2939 передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Згідно зі ст. 11 Закону України N 2939 ревізії можуть здійснюватись як в плановому, так і позаплановому порядку.
З наданих суду доказів суб'єктом владних повноважень, не вбачається яка саме це була перевірка, в актах про недопущення до перевірки фактичної наявності продовольчого зерна регіональних ресурсів у ФГ "ОСОБА_2." /а.с. 65,66,67 / не визначено чи то планова чи то позапланова перевірка.
Також суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що оскаржувані дії виникли не внаслідок перевірки, так як в направлінні /а.с. 61/, в актах про недопущення /а.с. 65-67/ вказується про те що це саме була перевірка фактичної наявності зерна.
Законом України № 2939 передбачений порядок проведення планових виїзних ревізій та позапланових виїзних ревізій. Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.
Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної контрольно-ревізійної служби під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;
у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;
у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, державної податкової служби, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби;
у разі, коли вищестоящий орган державної контрольно-ревізійної служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної контрольно-ревізійної служби здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державної контрольно-ревізійної служби, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.
Позапланові виїзні ревізії суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Згідно направлення на перевірку № 09-14/629 від 28.09.2010 р. /а.с. 61/ перевірка фактичної наявності залишків зерна на сертифікованих складах-зберігачах у позивача повинна була здійснитися на підставі наказу КРУ в Кіровоградській області від 23.09.2010 р. № 109 та доручення Прем’єр-міністра України від 22.09.2010 року № 57159/0/1-10, про що повідомити до 12.30 годин 28.09.2010 року.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З боку відповідача суду надані копія листа від 27.09.2010 р. № 07-18/1641 електронної пошти, без зазначення найменування організації, без підпису, начальникам КРУ в областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі, яким на виконання протокольного доручення Прем’єр-міністра України Азарова М.Я. від 22.09.2010 № 57159/0/1-10 ГоловКРУ доручає невідкладно, суцільним порядком із залученням спеціалістів Державної інспекції якості та формування ресурсів сільгоспродукції та Держконтрольсільгосппроду перевірити фактичну наявність зерна на сертифікованих складах зберігачах ( за реєстром що додається) /а.с. 59/.
З огляду на вищевикладене, суду не надано стороною відповідача, в розумінні ч. 4 ст. 71 КАС України, доручення Прем’єр-міністра України Азарова М.Я. від 22.09.2010 № 57159/0/1-10, доручення ГоловКРУ від 27.09.2010 року № 07-18/164, доручення КРУ в Кіровоградській області від 27.09.2010 року № 07-18/5164.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Необхідно зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України N 2939 інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально-відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.12.1997 №13 ",Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян" передбачено, що правом на звернення до суду, з приводу зазначеного наділені лише фізичні особи, які повинні зазначити, які конкретно їхні права та свободи порушені, який причинний зв'язок і чи взагалі мали місце правові відносини між КРУ та громадянином.
Щодо правових наслідків проведення перевірки або недопущення до перевірки, передбачених Законом, необхідно зазначити наступне.
В акті про недопущення до проведення перевірки ФГ "ОСОБА_2." від 30.09.2010 року № 09-10/107 зазначене наступне, згідно з недопущенням до проведення перевірок 24.09.10 року та 28.09.10 року /а.с. 65,66/ було проінформовано прокуратуру Компаніївського району та Компаніївський РВ УМВС в Кіровоградській області. Тому 30.09.2010 року на проведення перевірки ФГ "ОСОБА_2." прибув начальник КРВ в Компаніївському районі Солодєєв В.І. разом з представником РВ УМВС України в Компаніївському районі майором міліції Придвором А.В. В 13.00 годин їх було допущено до приміщення бухгалтерії ФГ "ОСОБА_2.", проте бухгалтер ОСОБА_3 відмовилась надавати будь-які документи, що стосуються руху зерна, зокрема журнали форми № 36,37. Також не було надано дозвіл на перевірку фактичної наявності зерна в складських приміщеннях шляхом його візуального огляду/а.с. 67/.
Сторонами не надано суду будь–яких інших нормативно–правових документів, складених за результатом перевірки, що несуть правові наслідки для сторони позивача. Відповідно до ст. 12 ЗУ "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", службові особи державних контрольно-ревізійних служб зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами державних контрольно-ревізійних служб своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Окрім того, судом зазначається, що позивач не довів суду порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів діями чи рішеннями відповідача.
З урахуванням встановлених обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, а тому наявні всі підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167, КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом