КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №2-а-241/10                                                       Головуючий у 1- й інстанції Вишар І.Ю

Суддя - доповідач:  Парінов А.Б.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

31 березня 2011 р.          м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      

головуючого - судді  Парінова А.Б.,

суддів:                        Грибан І.О., Беспалова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 березня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»до заступника начальника Державної податкової інспекції в м. Вінниці Зарічаного Миколи Володимировича, за участю третьої особи Державної податкової інспекції в м. Вінниці про визнання протиправними дій посадової особи Державної податкової інспекції у м. Вінниці з підписання першої податкової вимоги від 11.12.2009 року № 1/1849 та другої податкової вимоги від 11.01.2010 року № 2/33, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 березня 2010 року адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго» залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

          Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду  оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної  скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду –скасуванню в частині, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права та мало місце неповне з’ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що  адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ст. 155 КАС України у зв’язку з тим, що позивач двічі не з’явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або  без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Дана норма містить фактично дві окремі умови, при наявності хоча б однієї з них є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, а саме: якщо позивач  повторно не прибув у судове засідання без поважних причин та якщо позивач не повідомив про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що попереднє судове засідання по даній справі було призначене на 04.03.10 року.

03.03.10 року позивачем було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю «АК Вінницяобленерго».

Попереднє судове засідання було перенесене на 25.03.10 року.

24.03.10 року позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку призначенням на вказану дату розгляду іншої справи, стороною по якій є позивач.

Таким чином,  колегія суддів зазначає, що позивач належним чином  повідомив суд  про причини неприбуття в судове засідання, які  колегія суддів вважає поважними, у зв’язку з цим в суду першої інстанції відсутні правові підстави для застосування в даному випадку положень ч. 4 ст. 155 КАС України.

Виходячи з цього, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині залишення адміністративного позову без розгляду підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.01.2010 року було вжито заходи забезпечення позову  шляхом зупинення дії податкової вимоги ДПІ в м. Вінниці від 11.12.2009 року № 1/1849 до ВАТ «АК Вінницяобленерго»про сплату суми податкового боргу та зупинення дії другої податкової вимоги ДПІ у м. Вінниці від 11.01.2010 року № 2/33 до ВАТ «АК Вінницяобленерго»про сплату суми податкового боргу та зобов’язано Державну податкову інспекцію у м. Вінниці утриматись від дій щодо арешту та стягнення коштів з банківських рахунків ВАТ «АК Вінницяобленерго», вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, вилучення та реалізації рухомого і нерухомого майна та цінних паперів, проведення опису активів ВАТ «АК Вінницяобленерго»та проведення публічних  торгів з їх продажу до розгляду спору по суті в судах України.

Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 25.03.10 року було скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Стосовно вимог апеляційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції в частині щодо  скасування заходів забезпечення адміністративного позову колегія суддів зазначає, що в цій частині вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, з оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову, керувався ч. 3 ст. 117 КАС України, відповідно до якої суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Колегія суддів звертає увагу, що податкові вимоги, оскарження яких є предметом даного позову не є рішенням суб’єкта владних повноважень в розумінні ст. 117 КАС України з огляду на наступне.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з п. 6.1 цього Закону у разі, коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п. 5.2.4 Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Пунктом 6.2.1 Закону встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, колегія суддів зазначає, що оскарження рішень контролюючого органу, на підставі яких винесені податкові вимоги не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, натомість, є підставою для зупинення провадження по справі згідно з п.3 ч.1 ст. 156 КАС України, відповідно до якої суд зупиняє провадження по справі в разі   неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Крім цього, забезпечивши позов у вищезазначений спосіб, суд фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що забезпеченням зазначеного адміністративного позову в такий спосіб суд першої інстанції вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 117 КАС України, що є неприпустимим.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що оскаржувану ухвалу в частині скасування забезпечення адміністративного позову слід залишити в силі.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції при відкритті провадження по даній справі було порушено правила предметної підсудності адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Правовий статус органів Державної податкової служби визначено Законом України  «Про державну податкову службу в Україні»

Згідно зі ст. 6 цього закону, Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, з наведеного випливає, що відповідач по даній справі є органом державної влади, у зв’язку з чим розгляд даної справи відноситься до компетенції окружних адміністративних судів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд даної справи не належить до компетенції Ленінського районного суду м. Вінниці, а справу необхідно передати за підсудністю до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 204 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права та мало місце неповне з’ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 199, 204, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 березня 2010 року в частині про залишення адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія Вінницяобленерго»без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо передачі даної справи за підсудністю.

В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 25 березня 2010 року залишити без змін.

          Рішення набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо його  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі  складення постанови в повному обсязі  відповідно до  статті  160 цього  Кодексу –з дня  складення  постанови в повному обсязі  (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя                                                                                                                                 А.Б. Парінов

Судді                              І.О. Грибан

                                  О.О. Беспалов