КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-7117/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"31" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної –особи підприємця ОСОБА_2 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у справі за позовом фізичної –особи підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання дій протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Житомирі, в якому просила скасувати рішення відповідача № 0009972302 від 20.-8.2010 року про застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В засідання учасники процесу не з’явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Працівниками ДПІ у м. Житомирі проведено перевірку кафе, що розташоване за адресою: вул. Старовільська, 29 в м. Житомирі та належить позивачу, за результатами якої складено акт № 0667/06/30/23/2581518147 від 05.08.2010 року, в якому зафіксовано факт відсутності наочної інформації, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено", чим порушено вимоги ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Акт перевірки було підписано працівником позивача без зауважень.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0009972302 від 20.08.2010 року, яким до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 3400,00 грн. за порушення вимог ст. 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".
Враховуючи наведене, та керуючись вимогами ч.ч. 4, 5, 8 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийняте останнім в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому не може бути визнане протиправним та не підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій, в зазначеному рішення податковим органом встановлено порушення позивачем ст. ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Нормами наведеної статті вказаного Закону встановлено, що в місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!"; у спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!"; у місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Факт невідповідності облаштування кафе позивача вимогам даної статті підтверджується актом перевірки.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що при вирішенні питання правомірності стягнення штрафних санкцій слід виходити з загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування до підприємства юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 152 цього Закону, у розмірі 3400 гривень.
З аналізу викладених норм та фактичних обставин справи вбачається, що фінансові санкції за порушення вимог ч.ч. 4, 5, 8 ст. 152 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», передбачені абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»відповідачем застосовано до позивача правомірно, оскільки в результаті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог законодавства та доведено вину останнього.
Стосовно повноважень відповідача на проведення спірної перевірки колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 6 п. 1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України здійснює безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових інспекцій, пов'язану, зокрема, із проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних та тютюнових виробів, здійснення систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що дії працівників відповідача щодо проведення спірної перевірки не можуть бути визнані протиправними.
За таких обставин, судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу фізичної –особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А. Б. Парінов
Судді І. О. Грибан
О. О. Беспалов