ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 р. № 3/144/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Мачульський Г. М.
Яценко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову
відОдеського апеляційного господарського суду
18.01.2011 року
у справі№ 3/144/09-НР Господарського суду Миколаївської області
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнський ринок"
провизнання недійсними договорів
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
не з'явились
ОСОБА_2 –дов. від 01.02.11р.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнський ринок" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2 515,00 грн. заборгованості за користування торгівельними місцями та зобов'язання відповідача звільнити займані торгові місця.
Позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість за договорами користування торговими місцями № 3а та № 4а в сумі 7 965,00 грн.
Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнський ринок" про визнання недійсними договорів № 3а та № 4а про надання у користування торгівельних місць та оплату послуг.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2009 року по справі № 3/144/09 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсними договори "Про надання торгівельних місць та оплату послуг" № 3А та № 4А від 05.09.2008 року. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Южноукраїнський ринок" на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 року пункти 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2009 року по справі № 3/144/09 скасовано. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2010 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 року по справі № 3/144/09 скасовано частково. В частині зустрічного позову Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів "Про надання торгівельних місць та оплату послуг" № 3А та № 4А від 05.09.2008 року справу направлено до Господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2010 року по справі № 3/144/09-НР (суддя Семенов А. К.), залишеним без постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року по справі № 3/144/09-НР (головуючий суддя Бойко Л. І., судді Величко Т. А., Пироговський В. Т.) в задоволенні позову Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 щодо визнання недійсними договорів "Про надання торгівельних місць та оплату послуг" № 3А та № 4А від 05.09.2008 року відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 78, 93 ЗК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Розпорядженням Секретаря другої судової Вищого господарського суду України від 28.03.2011 року у зв’язку з перебуванням судді Полянського А. Г. у відпустці, для перегляду в касаційному порядку справи № 3/144/09-НР сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий – Муравйов О. В., судді –Мачульський Г. М., Яценко О. В.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники позивача в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників позивача.
В судовому засіданні 29.03.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням № 65 від 24.01.2007 року виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради дозволено підприємцю ОСОБА_1 реконструкцію торгівельних місць №№ 3, 4 під розміщення торгівельних продуктових павільйонів на території ринку КП "Торгово-сервісний дім" по вул. Молодіжній, 4 шляхом затвердження проектної документації, виконаної фахівцями КП "Архітектурно-проектувальне бюро", видано ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт, після чого підприємець ОСОБА_1 здійснила реконструкцію торговельних місць № № 3, 4 шляхом розміщення торгівельних продуктових павільйонів.
05.09.2008 року ТОВ "Южноукраїнський ринок" та ФОП ОСОБА_1 уклали договори № 3А та № 4А, за умовами яких перше надало другому в тимчасове платне користування за кожним договором торгівельну площу 25 кв. м на ринку по вул. Молодіжній, 4, що відповідно до рішення Южноукраїнської міської ради № 562 від 14.12.2005 року "Про затвердження Правил торгівлі на ринках м. Южноукраїнська" дорівнює 5 торговельним місцям для встановлення павільйонів без права користувача на оформлення земельної ділянки ринку, яка знаходиться АДРЕСА_1.
ФОП ОСОБА_1 кошти за користування торгівельними місцями у термін, встановлений договором, не сплатила, тому 11.04.2009 року ТОВ "Южноукраїнський ринок" звернулось до неї з листом про розірвання в односторонньому порядку договорів № 3А та № 4А від 05.03.2008 року та про звільнення торгівельних місць протягом 10 днів, а в липні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з даним позовом про визнання недійсними вказаних договорів № 3А та № 4А від 05.03.2008 року, посилаючись на те, що відповідач не мав відповідної згоди орендодавця (КП "Торгово-сервісний дім") на передачу в суборенду майна; і на момент укладення договорів про надання торгівельних площ позивач не мав в оренді земельну ділянки.
07.09.2006 року між КП "Торгово-сервісний дім" та ТОВ "Южноукраїнський ринок" укладено договір оренди цілісного майнового комплексу на 25 років до 07.09.2031 року включно, за умовами якого перше передало другому за актом прийому-передачі Южноукраїнський ринок, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
01.04.2008 року КП "Торгово-сервісний дім" уклало з ТОВ "Южноукраїнський ринок" додаткову угоду № 1 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 07.06.2006 року, згідно якої товариство зобов’язалося відшкодувати орендодавцю плату за землю, на якій розташований цілісний майновий комплекс.
08.05.2009 року між Южноукраїнською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Южноукраїнський ринок" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,5102 га для комерційного використання (ринкової інфраструктури) під розміщення та обслуговування ринку по вул. Молодіжній.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Судами встановлено, що при укладенні договорів про надання торгівельних місць та оплату послуг ТОВ "Южноукраїнський ринок" не передавало цілісний майновий комплекс у суборенду, а лише надавало у тимчасове платне користування торгівельну площу ФОП ОСОБА_1, для здійснення останньою тривалий час торгівельної діяльності на території ринку.
Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105 (із змінами) визначено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість..
Згідно з п. 13 Правил торгівлі на ринках м. Южноукраїнська торговельне місце –це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, прицепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, трейлерах, палатках, магазинах, торгівельних павільйонів тощо. Облаштування торгових місць здійснюється на площі бетонного замощення.
Оцінивши наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договори про надання торгівельних місць та оплату послуг не є договорами про передачу цілісного майнового комплексу (або його частини) у суборенду. Надання торгового місця у користування згідно Правил торгівлі на ринках не є ані орендою, ані суборендою в розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Фактично це договори з надання послуг по користуванню торговим місцем на ринку та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу, а отже відповідачеві не потрібно отримувати згоду КП "Торгово-сервісний дім" на їх укладення.
Виходячи із встановлених обставин справи, доводи скаржника про порушення судами ст. 288 ГК України та ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є помилковими.
Також підлягають відхиленню посилання як на підставу для визнання оскаржених договорів про надання торгівельних місць та оплату послуг недійсними, те що договір оренди земельної ділянки між Южноукраїнською міською радою та ТОВ "Южноукраїнський ринок" фактично укладений лише 08.05.2009 року, оскільки судами обґрунтовано зазначено, що між сторонами по договору відсутні правовідносини з оренди землі, а за договором передавались саме торгівельні місця.
Доводи скаржника про те, що до складу цілісного майнового комплексу, не увійшло бетонне замощення спростовані судами, які встановили, що склад переданого майна згідно експертного висновку увійшло бетонне замощення площею 5176 кв. м.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що оскаржені позивачем договори від 05.09.2008 року № 3А і № 4А відповідають чинному законодавству, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Звертаючись із зустрічним позовом ФОП ОСОБА_1 не зазначено, яким чином вказані у позові обставини порушують її права чи інтереси з урахуванням користування скаржником торговими місцями за спірними договорами, не вказано яким чином обраний спосіб захисту сприятиме відновленню, на її думку, порушеного права.
Доводи скаржника колегією суддів відхиляється, оскільки вони зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що ст. 1117 ГПК України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року по справі № 3/144/09-НР Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Яценко