КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року Справа № 2а-2111/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –Майнард Н.О.
відповідача –Івашкіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Полімекс»
до відповідача: Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним рішення, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Полімекс»зверлось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Кіровограда, яким просить визнати нечинним рішення відповідача оформленим повідомленням-рішенням № 000082340/0 від 28.05.2010 року, яким визначено податкове зобов’язання в сумі 72378,00 грн., скасувати акт НОМЕР_2 від 18.05.2010 року у частині, що стосується фіксування поршень податку на прибуток підприємств /п.п.3.1.1-п.п.3.1.4 Акту/.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
18.05.2010 року співробітниками ДПІ м. Кіровограда на підставі направлення №401 від 20.04.2010 р. та №505 від 06.05.2010 р. було проведено планову виїзну перевірку щодо додержання ТОВ «Компанія Полімекс»вимог податкового законодавства в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. про результати вказаної перевірки було складено акт НОМЕР_2 від 18.05.2010 р.
Під час перевірки встановлено порушення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 , п.5.3, п. 5.9., ст.. 5 п.п. 7.3.1., п.7.3. ст. 7 п.п. 7.3.3., п. 7.3., ст.. 7, п.п.7.3.5., п. 7.3. ст.. 7 , п.п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000082340/0 від 28.05.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій)) до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Полімекс» в сумі 72378,00 грн., з яких 48252,00 грн. основного платежу та 24178,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач з висновками щодо того, що під час здійснення господарської діяльності ТОВ «Компанія Полімекс»допустило порушення правил оподаткування, визначених відповідними законами, не погоджується, тому збільшення суми штрафних (фінансових) санкцій в такому випадку є незаконним.
Доведення відсутності порушень вимог податкового законодавства та правил оподаткування з боку ТОВ «Компанія Полімекс»базується на наступному.
У п.п. 3.1.2 акту зазначено, що надані для огляду документи, що підтверджують придбання сировини, акти виконаних робіт на перевезення товару, не можуть бути прийняті в якості доказу проведення операції, а відтак, з посиланням на п.п. 5.3.9 п.5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підтверджують реальне проведення господарської операції, що на думку контролюючого органу виключає ці документи з підстав нарахування податку на прибуток підприємств. Крім того, працівниками Державної податкової інспекції було зауважено, що СПД ОСОБА_3, який видав документи, що підтверджують господарську операцію, зареєстрований у ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровськ, є платником єдиного податку з фізичних осіб і ним було задекларовано дохід за 9 місяців 2008 року у сумі, що є нижчою, ніж документально підтверджені витрати на перевезення ТОВ «Компанія Полімекс». Наголошено на тому, що звіт поданий СПД ОСОБА_3 у 2008 році є останнім.
Надані для перевірки акти виконаних робіт, що підтверджують послуги надані СПД ОСОБА_3, у 2008-2009 роках дійсно не містять найменування перевезеного товару та кілометражу, оскільки даний підприємець є платником єдиного податку, яким відповідно до Указу Президента №727 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва»дозволено вести бухгалтерський облік за спрощеною схемою, за допомогою книги обліку розрахункових операцій. Таким чином для вказаної фізичної особи не є необхідними створення і надання додаткових документів, які ставляться як обов'язкові працівниками ДПІ - товарно-транспортних накладних, тим більш у випадках, коли такі перевезення здійснюються на замовлення третіх осіб. Посилання ж на п. 2 Наказу Міністерства транспорту України№488\346 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку вантажного автомобіля» говорить лише про те, що товарно-транспортна накладна підлягає застосуванню всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, але не суб'єктами всіх форм господарювання у розумінні ст. 55 ГК України. В даному випадку данну норму застосовувати некоректно, оскільки вона має під собою на увазі застосування, товарно-транспортних накладних серед юридичних осіб різних організаційно-правових форм (ст. 83 ЦК, ст. 134 ГК). Так ч. 2 ст. 134 Господарського кодексу встановлює, що правовий режим права власності у сфері господарювання визначається цим кодексом і законом і розрізняє державну і приватну державну(комунальну) форму власності(ст. 135 ГК). Таким чином п. 2 Наказу Міністерства транспорту України№488\346 від 29.12.1995 р. має на увазі, що товарно-транспортні накладні обов'язкові для застосування юридичними особами усіх форм власності.
Той факт, що фізична особа, яка надала транспортні послуги своєчасно не надає обов'язкову податкову звітність суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (звіт суб'єкта малого підприємництва) не тягне за собою недійсності виданих (підписаних) ним первинних документів, які стали підставою для включення витрат до складу валових витрат при складенні податкової декларації.
Ухвалою суду від 14.09.2010 року замінено відповідача з Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на Кіровоградську об’єднану державну податкову інспекцію.
Ухвалою суду від 15.02.2011 року провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Полімекс”до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки НОМЕР_2 від 18.05.2010 року –закрито.
В судове засідання з’явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
В судове засідання з’явився представник відповідача, який позов не визнав, посилаючись на те, що працівниками Державної податкової інспекції при винесенні оскаржуваного рішення дотриманні норми чинного законодавства України, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ передбачено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, судом встановлено, що Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень.
Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою визначення валових витрат, реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
ТОВ «Компанія Полімекс»зареєстровано Реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської Ради народних депутатів 06.11.04 року за № 1444102000000305, здійснює свою діяльність згідно Статуту № 14441050001000305, у період, що перевірявся, здійснювало виробництво та торгівлю виробів з пластмас.
Відповідно до ст.8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” Державна податкова адміністрація України, крім інших, здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно п. 1ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(зі змінами та доповненнями), на підставі направлень від 20.04.2010р. №461 та від 06.05.2010р. №505 виданих ДПІ у м. Кіровограді, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Компанія Полімекс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
Судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт НОМЕР_2 від 18.05.2010р., який позивачем не оскаржено, до якого не надані заперечення у встановлений законодавством строк і порядок, та винесене податкове повідомлення-рішення №000082340/0 від 28.05.2010р. на суму 723878,0 грн.. в тому числі основний платіж 48252,00 грн., штрафна санкція 24178,00 грн.
В зазначеному акті відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ «Компанія Полімекс» п.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 7.3.1. п.7.3. ст. 7, п.п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 48252,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (надалі –Закону), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов’язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 того ж Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до норм цивільного законодавства договір про надання послуг являє собою документально оформлені наміри сторін про надання та оплату послуг, які складають предмет такого договору. Підтвердженням виконання сторонами договірних відносин є первинні документи, що свідчать про наявність результатів у вигляді наданих послуг та передачу права власності на такі послуги від однієї сторони договору про надання послуг до іншої.
Судом встановлено, що за перевіряємий період між ТОВ «Компанія Полімекс»та СПД "ОСОБА_3" укладений договір на транспортне обслуговування (а.с. 137), частиною 1 зазначеного договору передабачено, що перевізник (СПД "ОСОБА_3")зобов’язаний приймати, а клієнт (ТОВ «Компанія Полімекс») -надати до перевезення грузи. Перевізник виконує для клієнта пов'язані з перевезення транспортно-експедиційні операції та послуги.
В судовому засіданні було встановлено, що ТОВ «Компанія Полімекс»під час перевірки були надані додаткові документи на послуги з перевезення товару, які не відображені по реєстрах бухгалтерського обліку підприємства, не проведені та не відображені в складі валових витрат підприємства.
В періоді, що перевірявся ТОВ «Компанія Полімекс»було отримано транспортні послуги на суму 273450,00 грн., від СПД «ОСОБА_3.»(код НОМЕР_1) згідно актів виконаних робіт:
За 2008 рік:
№ 16 від 02.07.2008 року на суму 10000,00 грн.,
№ 17 від 04.07.2008 року на суму 3450,00 грн.,
№ 18 від 08.07.2008 року на суму 3550,00 грн.,
№ 19 від 11.07.2008 року на 10000,00грн.,
№ 20 від 14.07.2008 року на суму 4800,00 грн.;
№22 від 18.07.2008 року на суму 9500,00 грн.;
№ 25 від 23.07.2008 року на суму 9800,00 грн.;
№ 26 від 28.07.2008 року на суму 10 000,00 грн.;
№ 28 від 02.08.2008 року на суму 10000,00 грн.;
№ 29 від 06.08.2008 року на суму 3500,00 грн.;
№ 30 від 08.08.2008 року на суму 10000,00 грн.;
№ 31 від 12.08.2008 року на суму 3800,00 грн.;
№ 32 від 18.08.2008 року на суму 10000,00 грн.;
№ 33 від 19.08.2008 року на суму 10000,00 грн.;
№ 34 від 20.08.2008 року на суму 10000,00 грн.;
№ 35 від 26.08.2008 року на суму 6800,00 грн.;
№ 36 від 29.08.2008 року на суму 10000,00 грн.
Таким чином за 2008 рік загальна сума становила –135 200,00 грн.
За 2009 рік:
№ 1 від 06.01.2009 року на суму 3250,00 грн.,
№ 2 від 14.01.2009 року на суму 10000,00 грн.,
№ 3 від 20.01.2009 року на суму 10000,00 грн.,
№ 4 від 26.01.2009 року на суму 10000,00 грн.,
№ 5 від 30.01.2009 року на суму 8000,00 грн.;
№ 7 від 06.02.2009 року на суму 9000,00 грн.,
№ 8 від 11.02.2009 року на суму 9600,00 грн.;
№ 10 від 16.02.2009 року на суму 10000,00 грн.;
№ 11 від 19.02.2009 року на суму 10000,00 грн.,
№ 12 від 24.02.2009 року на суму 10000,00 грн.,
№ 14 від 04.03.2009 року на суму 10000,00 грн.;
№15 від 11.03.2009 року на суму 10000,00 грн.;
№ 16 від 16.03.2009 року на суму 10000,00 грн.;
№ 18 від 24.03.2009 року на суму 10000,00 грн.;
№ 19 від 27.03.2009 року на суму 8400,00 грн.
Загальна сума за 2009 рік становить –138 250,00 грн.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назва підприємства, установи, від імені яких складений документ,
назва документа (форми), код форми, дата і місце складання,
зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі),
посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
При цьому дані акти виконаних робіт (наданих послуг) не містять інформації про обсяг виконаних робіт, найменування товару, маршрут транспортування, кількість перевезеного товару, а відображає тільки загальну вартість без посилання на конкретний первинний документ, що засвідчує відображений в акті факт надання авто послуги. Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, для перевірки не було надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажних автомобілів, що також передбачено п.п. Г,З п. 2.3 ч. 2 вищезазначеного договору на транспортне обслуговування, а отже відсутнє документальне підтвердження фактичного перевезення вантажу (невідомо пункт навантаження та розвантаження, від кого і кому здійснювалось перевезення та які саме види продукції перевозились).
Відповідно до ст.1 наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року N 363 «Про твердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та п. 14.4 ст.14 передбачено, що рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-ранспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачується виходячи з часу роботи автомобіля у Замовника, - тільки дорожніх листів.
Відповідно до п.2 спільного наказу Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95 р. N 488/346 " Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" (з нами та доповненнями) товарно-транспортної накладна підлягає застосуванню всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності вважати обов'язковим.
Згідно Бази даних ДПА України СПД «ОСОБА_3.»перебуває на обліку в ДПІ у Бабушківському районі м. Дніпропетровськ, останній звіт суб'єкта малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку за 9 місяців 2008 року на загальну суму 37 912,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами /договором на отримання транспортного обслуговування, актами, квитанціями/ та не надано доказів щодо реального отримання послуг з перевезення товару та їх зв'язку з господарською діяльністю.
З огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне надання конкретних послуг, документи, на підставі яких сформовані валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на їх формування.
Доводи представника позивача про те, що надані контрагентом послуги безпосередньо впливають на результати діяльності підприємства є бездоказовими та ґрунтуються на узагальнюючих припущеннях, які не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки б це призвело до формального вирішення справи.
З огляду на вищезазначене, ТОВ «Компанія Полімекс», в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та п.п. 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), занижено податок на прибуток на суму 48252,00 грн., а саме за п т.ч. за рахунок заниження в сумі 164436,00 грн. за
І квартал 2008 - на суму 66636,00 грн.,
ІІ квартал 2008 р. - на суму 15918,00 грн.,
ІІІ квартал 2008 р. - на суму 9664,00 грн.,
ІІІ квартал 2009 р.- на суму 36090,00грн.,
ІV квартал 2009 р. на суму 40128,00 грн.,
- завищено податок на прибуток за ІV квартал 2008 р. на суму 2671,00 грн. та занижено від’ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 292627,00 грн.
- завищено податок на прибуток за І квартал 2009 р. на суму 173,00 грн. та занижено від’ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 101877,00 грн.
- завищено податок на прибуток за ІІ квартал 2009 р. на суму 824,00 грн. та занижено від’ємне значення об'єкта оподаткування у сумі 58818,00 грн.
В даному випадку, позивач не зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат на вказану суму є законним та обґрунтованим, отже Кіровоградською ОДПІ було правомірно нараховано штрафні санкції в сумі 72378,00 грн.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 86, 159 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом