ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/829/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : Чорного О.О., Гурби М.В.
відповідача : ОхрімовськогоЯ.В., Барана С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5"
до: Вінницької міжрайонної державної адміністрації
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
21 лютого 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Конкорд 5» до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (далі – Вінницька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.01.2011р. Вінницька МДПІ прийняла рішення про нарахування пені ТОВ «Конкорд 5» за порушення вимог валютного законодавства, а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0000022200 на суму 340,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 0000012200 на суму 22858,48 грн..
Зазначені рішення винесені на підставі Акту № 8/23-34939414 від 17.01.2011р. про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Конкорд 5» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту № 21 від 16.03.2009р. та № 2 від 09.11.2009р., укладеному із нерезидентом – фірмою HOG-INTERNATIONAL ( Німеччина).
Дані податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України, та просить визнати їх протиправними та скасувати.
21 березня 2011 року до суду надійшла заява позивача (вх. № 7338) про зміну підстав позову, в якій він посилався на те, що при застосуванні пені відповідач повинен був керуватись ст. 250 Господарського кодексу України, відповідно до якої, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, заяві про зміну підстав позову та пояснення надані у судовому засіданні, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду письмові заперечення № 1897/8/10 від 21.03.2011р. (а.с. 49-52), письмові пояснення № 1898/8/10 від 21.03.2011р. (а.с. 53-57) та письмові пояснення Вих. № 1982/8/10 від 23.03.2011р.(а.с.113-114) в яких вказав, що Вінницька МДПІ, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов ТОВ «Конкорд 5» не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представники відповідача позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволені, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях та додаткових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, працівником Вінницької МДПІ в період з 17.12.2010 р. по 10.01.2011 р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Конкорд 5» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при проведенні розрахунків по контракту № 21 від 16.03.2009р. та № 2 від 09.11.2009р., укладеному із нерезидентом – фірмою HOG-INTERNATIONAL ( Німеччина).
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Конкорд 5» порушено:
- п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», в частині декларування валютних цінностей;
- ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», в частині порушення законодавчих термінів надходження валютної виручки.
Дані порушення відображенні в акті перевірки № 8/23-34939414 від 17.01.2011р.(а.с. 9-16), згідно висновків якого 20.01.2011р. Вінницькою МДПІ прийнято рішення про нарахування пені ТОВ «Конкорд 5», а саме:
- податкове повідомлення-рішення № 0000022200 на суму 340,00 грн. (а.с. 8);
- податкове повідомлення-рішення № 0000012200 на суму 22858,48 грн. (а.с. 7).
Дані рішення позивач вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив з наступного.
Режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року №15/93 (далі – Декрет).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Частиною 2 статті 10 Декрету встановлено, що несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.
Згідно із абз. 7 п. 2 ст. 16 Декрету, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Крім того, відповідно до норм даного пункту, санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Таким чином, з аналізу даних норм Декрету не вбачається обов`язку суб`єкта господарювання декларувати у Вінницькій МДПІ валютні цінності, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.
Крім того, з вищенаведених норм випливає, що санкції за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей застосовуються безпосередньо Національним банком України або за його визначенням – підпорядкованими йому установами.
За вказаних обставин, позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022200 від 10.01.2011р. підлягають задоволенню.
Задовольняючи позов у цій частині, суд керувався частиною 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012200 від 20.01.2011р., суд приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.
Як вбачається з акту № 8/23-34939414 від 17.01.2011р., перевіркою встановлено, що Позивачем порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР, в частині порушення законодавчих термінів надходження валютної виручки, а саме - виявлено факт перевищення законодавчих термінів повернення валютної виручки фірмою HOG-INTERNATIONAL (Німеччина) ТОВ «Конкорд 5» за контрактами № 1 від 16.03.2009р. та № 2 від 09.11.2009р..
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
Відповідно до статті 4 Закону порушення резидентами строків повернення валютної виручки або строків поставки товару, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Позивач у позовній заяві зазначає, що порушення термінів повернення валютної виручки було допущено не з вини ТОВ «Конкорд 5». Більше того, Товариством було вжито всіх необхідних та можливих з його боку заходів спрямованих на повернення в Україну валютної виручки за експортовану продукцію за контрактами.
Зокрема, ТОВ «Конкорд 5» зверталось до господарського суду Вінницької області з позовами про стягнення з фірми HOG-INTERNATIONAL (Німеччина) суми боргу за контрактами, що змусило контрагента здійснити розрахунок.
Так, 03.06.2010р. ТОВ «Конкорд 5» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фірми HOG-INTERNATIONAL (Німеччина) про стягнення на його користь заборгованість по контракту № 2 від 09.11.2009 року в розмірі 100,00 євро (а.с. 23-25).
Пізніше, 25.06.2010р. ТОВ «Конкорд 5» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до фірми HOG-INTERNATIONAL (Німеччина) про стягнення на його користь заборгованість по контракту № 1 від 16.03.2009 року в розмірі 5331,00 євро (а.с. 17-22).
Однак, за даними позовами, ухвалами господарського суду Вінницької області від 14.12.2010р. та 28.12.2010р. (а.с. 26-27), за клопотанням Позивача провадження у справах були припиненні, в зв`язку зі сплатою фірмою HOG-INTERNATIONAL (Німеччина) суми заборгованості.
Частиною другою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Згідно з частиною третьою статті 4 даного Закону, у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
За змістом частини четвертої названої статті Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Таким чином, Закон передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами, а саме - прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором.
А відтак, врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Наведене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.
При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом.
Наведене випливає з приписів частини третьої статті 4 Закону, яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки чи поставки імпортного товару з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого адміністративного суду України від 18.11.2010 року у справі №К-22714/10.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Що стосується посилань позивача, у заяві про зміну підстав позову, на ст. 250 Господарського кодексу України, суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
В свою чергу, частина 2 даної статті визначає, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
За таких підстав, обґрунтування ТОВ «Конкорд 5» позовних вимог статтею 250 Господарського кодексу України є безпідставними.
Крім того, виходячи зі змісту статті 1 Господарського кодексу України - цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
З аналізу наведених вище норм випливає, що в даних правовідносинах органи ДПС не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, а також безпосередньо не здійснює організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.12.2007 року у справі №23/395/06-АП за позовом приватного підприємства "ВДВ-Біснес" до ДПІ в Ордженікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання не чинним акта індивідуальної дії.
При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судових засіданнях відповідач повністю не довів правомірності своїх рішень.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки платіжним дорученням № 11 від 18.02.2011 року (а.с 6) підтверджено розмір судового збору сплаченого Позивачем, що складає 3,40 грн., а адміністративний позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 1,70 грн.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року № 000002220.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд 5" (Немирівське шосе, 32, с. Писарівка, Вінницький район, Вінницька область, 23205) 1, 70 грн. (одну гривню сімдесят копійок) судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна