Справа №2-а-1901/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                     

23 березня 2011 року                                                                                        м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Маринчук М.П. розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в  м. Умань Черкаської області про визнання дій відповідача незаконними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, -

У С Т А Н О В И В:

          Позивачка звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в               м. Умань, Черкаської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 %, як дитині війни, за останні шість місяців по день звернення до суду.

          Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р. № 2195 (далі –Закону № 2195), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується наявним в матеріалах справи копією посвідчення НОМЕР_1.

          Пунктом 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р № 489 (далі –Закон № 489), зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону № 2195.

          Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту »), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29-2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст.71, ст. ст.  98, 101, 103 Закону України «Про державний бюджет України на 2007»(справа про соціальні гарантії громадян) від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 року (далі –Рішення КСУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

          Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення: підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107 –VI; ст.. 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 (в т.ч.п. 41) розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцевих положень» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

          Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.

          Крім того, Рішенням КСУ визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України.

          А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

          Відповідно до ч.1,ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

          Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41\74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання щорічної грошової допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо  вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

          Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Згідно додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік»№ 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.

          Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008р. 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України  становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами –14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.

          Тобто, суд дійшов висновку, що оскільки ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік»від 19.12.2006 р. № 489 передбаченого здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України, виплата дітям війни підвищень до пенсії повинна здійснюватись органами Пенсійного фонду України на місцях, які і мають бути відповідачами.

          Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

            Керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України, ст. 99, 159-163, 183-2, 256 КАС України, –

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області, щодо невиплати недоотриманої доплати до пенсії, як дітям війни.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоотриманої 30 % доплати до пенсії за віком, як дитині війни виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 24 серпня 2010 року по 24 лютого 2011 року з урахуванням уже виплачених сум.

          Покласти на відповідача обов’язок виконати постанову негайно.

          Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови через суд першої інстанції.

          Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

                                         Головуючий