Справа № 2-367/11

Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2011 р. Дзержинський районний суд в складі:

головуючого Сільченко В.  Є.

при секретарі Алісова Т. С.,  за участю позивача                                    ОСОБА_1

за участю представника позивача            ОСОБА_2

за участю відповідача                                ОСОБА_3

за участі представника відповідача         ОСОБА_4

розглянувши   у   відкритому    судовому засіданні в залі суду  м. Кривого Рогу цивільну справу за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна, суд, -   

ВСТАНОВИВ:

  Позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна.  Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з відповідачкою по справі , ОСОБА_3, проживали однією сім’єю з 09.07.2002 року по 18.12.2007 рр.,  але не перебували у зареєстрованому шлюбі. Факт проживання однією сім’єю з відповідачем найшов підтвердження у рішенні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.01.2009 року  по справі 2-494/2009 р.

За час проживання  однією сім’єю з відповідачем  вони придбали  та встановили : у березні 2004 року – пральна машина «Indezit» - 2000 грн; у вересні 2005 року – автономне опалення «Ferolli» - 15 000 грн.,;  у червні 2005 року – заміна труб холодної води та встановлення лічильників – 1500 грн. На загальну суму – 18 500 грн.

З грудня 2007 року  позивач з відповідачкою  не проживають однією сім’єю.    Угоди про поділ спільного сумісного майна  вони не досягли. Квитанції про вартість вищевказаного спільно нажитого майна та паспорт на пральну машину знаходяться у відповідача.

На підставі викладеного просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідачки, ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі ? вартості спільного сумісного майна у сумі  9 250 гривень на користь позивача, також стягнути з  відповідача  на його користь судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, та додав, що згідно ст.. 74 Сімейного Кодексу України -  якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними  за час  спільного проживання, належить ним на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено  письмовим договором між ними.

На майно, що є об’єктом права спільної  сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою поширюється положення глави 8 Сімейного кодексу України про право спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.. 60, ч. 1 ст.70 Сімейного кодексу України, майно набуте  за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.

На підставі вищевикладеного представник позивача просив суд позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачки -  ОСОБА_4 проти позову заперечував, та пояснив , що  позовні вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими з наступних підстав: пральної машини «Indezit» у відповідачки ніколи не було.

Автономне опалення  «Ferolli» було встановлено за кошти доньки відповідачки – ОСОБА_5, які  вона запозичила у  знакомої ОСОБА_6. Потім для того щоб віддати цей борг, та закінчити ремонтні роботи пов’язані з встановленням автономного опалення до кінця, донька  відповідачки була вимушена взяти кредит в ЗАО «ПроКредит Банк». У п. 1.2 кредитного договору № 19.2399 від 12.10.2006 року вказано  цільове  призначення кредиту – задоволення особистих потреб, пов’язаних із проведенням ремонтних робіт.

В 2005 році по просьбі відповідачки,  її кум ОСОБА_7 в становив в квартирі відповідачки лічильник на воду, грошей за це не взяв. Як зазначає в позові позивач ОСОБА_1, заміна  труб холодної води у 2005 році не проводилася.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України сторона забов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог. В позовній заяві позивач не зазначив жодних доказів, якими він обґрунтовує свої вимоги та не надав їх.

Просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Присутня у судовому засіданні відповідачка проти позовних вимог заперечувала, підтримала свого представника та просила суд  відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 проживав однією сім’єю з відповідачкою – ОСОБА_3 з 2002 року по 2007 рік.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦК України майно,  набуте подружжям за час шлюбу,  є їхньою  спільною сумісною   власністю.

Відповідно до ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають  однією  сім'єю,  але  не перебувають  у  шлюбі  між  собою  або  в будь-якому іншому шлюбі, майно,  набуте  ними  за  час спільного проживання, належить їм на праві  спільної  сумісної  власності,  якщо  інше  не  встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, майно, якщо таке було набуто під час спільного проживання позивача та відповідача між собою, є їх спільною сумісною власністю та, відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, позивач має право на поділ майна,  що належить йому з відповідачем  на праві спільної сумісної власності.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про виплату йому вартості його частки майна у грошовій формі, суд вважає, що доказуванню у справі підлягають факти набуття майна та його вартості.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України,належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому позивачем, на думку суду,  не наданоналежних доказів придбання майна, зазначеного у позові та його вартості.

Так, позивачем надано у якості доказу придбання та встановлення автономного опаленні «Ferroli» акт прийому в експлуатацію газифікованого об’єкту, який не містить ніяких даних щодо осіб, які придбали та встановили вказану систему та її вартості.

Позивачем також не надано ніяких даних щодо вартості спірного майна на момент пред’явлення позову, хоча очевидно, що за 5 років його вартість не могла не змінитися з урахуванням експлуатації та зносу.

Крім того, згідно пояснень відповідача, вказана система автономного опалення була придбана не за кошти подружжя (позивача та відповідача під час спільного проживання), а на власні кошти особи, що не стороною подружжя – дочкою відповідачки ОСОБА_5, яка запозичила кошти для придбання системи опалення в борг у ОСОБА_6, а потім уклала кредитний договір у банку для повернення боргу ОСОБА_6.

Вказаний факт підтверджується наданим відповідачем у якості доказу кредитним договором № 19.2399 між ЗАТ «Про Кредит Банк» та ОСОБА_5.

Вказаний факт підтверджується також свідченнями допитаних в ході судового розгляду за клопотанням представника відповідача свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Позивачем вказані докази не спростовано, інших доказів на підтвердження своїх вимог чи клопотань про витребування доказів судом не заявлено.

Згідно пояснень відповідача, пральної машини «Indezit» у них ніколи не було.

Вказаний факт підтверджується  свідченнями допитаної в ході судового розгляду за клопотанням представника відповідача свідка ОСОБА_5.

Інші допитані в ході судового засідання свідки не змогли нічого пояснити з даного факту.

Позивачем вказані докази не спростовано, інших доказів на підтвердження своїх вимог чи клопотань про витребування доказів судом не заявлено.

Документів про вартість вказаної пральної машини ( якщо така була придбана ), у т.ч. – на момент пред’явлення позову з урахуванням зносу та експлуатації, не надано.

Позивачем надано у якості доказу встановлення лічильника водопостачання та водовідведення довідку  КП ЖЕО №8, яка підтверджує факт наявності лічильника, проте не містить ніяких даних про осіб, що його придбали та встановили, а також про його вартість.

Згідно пояснень відповідача, заміну лічильника холодної води в квартирі здійснював ОСОБА_7, кум відповідача. Придбання лічильника та його заміна здійснювалася ОСОБА_7 за власний кошт.

Вказаний факт підтверджується  свідченнями допитаного в ході судового розгляду за клопотанням представника відповідача свідка ОСОБА_7.

Позивачем вказані докази не спростовано, інших доказів на підтвердження своїх вимог чи клопотань про витребування доказів судом не заявлено, документів на підтвердження факту придбання лічильника, труб водопостачання та ін.  та їх вартості не надано.

Таким чином, суд вважає, що позивачем у відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України не доведено належним чином обставини,  на які він посилається як на підставу своїх  вимог, а тому з вказаних підстав заявлений позов задоволений бути не може.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. . 8, 11, 60, Цивільного кодексу України, ст.ст. 69, 74 Сімейного кодексу України ст.ст. 27, 38,57,58, 60, 151, 154, 209, 212-215  Цивільного процесуального кодексу України, суд  

В И Р І Ш И В:

           В задоволені позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна – відмовити.

          Апеляційна  скарга   на рішення суду   може  бути подана   протягом  десяти днів  з дня  проголошення   рішення  до Апеляційного суду   Дніпропетровської області  через Дзержинський районний  суд м. Кривого Рогу .  

Суддя:В. Є. Сільченко